Справа №705/3890/21
2/705/317/24 РІШЕННЯ
09 грудня 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Остропольської О.В.,
представника позивача Бурлаки В.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Уманської міської ради, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Пидорич С. звернувся до суду з позовом, в інтересах держави в особі Уманської міської ради, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та просив: витребувати від ОСОБА_4 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий номер 7124387500:03:000:1476, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Животовською Н.Г. 15.12.2016 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,09 га, за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Згідно з договором дарування земельної ділянки від 27.01.2017 ОСОБА_3 подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Вказаний Договір зареєстровано того ж дня в реєстрі за № 321. У договорі вказано, що відчужувана земельна ділянка є власністю дарувальника.
Черкаською обласною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що фактично підставою набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476 та її державної реєстрації є архівний витяг рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 28.09.2000 № 452 (далі за текстом - рішення № 452).
За даними досудового слідства вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалися, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення про надання у приватну власність земельної ділянки не приймалося, а право власності на неї зареєстровано незаконно, що підтверджується висновком судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також згідно з листом начальника відділу діловодства, організаційного забезпечення та контролю виконавчого комітету Уманської міської ради Лапіної Т.В. від 02.12.2019 ОСОБА_3 до міської ради із заявою на отримання земельної ділянки не зверталась.
Досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_3 земельна ділянка у власність у встановленому законом порядку Уманською міською радою, як власником, не передавалась. Разом з цим, відповідно до відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, установлено, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,09 га за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476 зареєстровано за ОСОБА_3 . Таким чином, з наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника - територіальної громади м. Умань поза її волею, відновлення якого можливо лише шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Оскільки держава Україна в особі уповноваженого нею органу - Уманської міської ради не висловила своєї волі, не була учасником правовідносин з надання земельної ділянки за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476 у приватну власність ОСОБА_3 , її відчуження у послідуючому ОСОБА_2 , підстав визнати недійсним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 28.09.2000 № 452, договір від 27.01.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - немає. Натомість земельна ділянка може бути витребувана у ОСОБА_2 як така, що вибула з володіння належного власника поза його волею.
Уманська міська рада визначена позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом у спірних правовідносинах. Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, поза її волею. Таким чином, звернення прокурора до суду з цим позовом спрямовано на захист конкретного державного, майнового інтересу у сфері охорони від незаконного вибуття та використання землі, як національного багатства. Уманська міська рада листом від 27.08.2021 повідомила, що заходи представницького характеру щодо витребування на її користь спірної земельної ділянки не вживались та останні не заперечують щодо вжиття таких заходів органами прокуратури. Ураховуючи, що на цей час позов Уманською міською радою до ОСОБА_2 самостійно не пред'явлено, що є підставою вважати її бездіяльність, як уповноваженого органу, очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури - належно обґрунтованими.
23.11.2022 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Яроміч О.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що незрозумілим є посилання прокурора про підроблення рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 452 від 28.09.2000, так як висновок експерта за результатами проведення технічної експертизи документів № 1340/17-23, 794-798/18-23 дані твердження спростовує. Жодних доказів протиправності (недійсності, підробки) рішення № 452 прокурор до позовної заяви не надає, як і не вказує в позовній заяві порушення якого саме встановленого законом порядку було допущено ОСОБА_3 та Уманською міською радою. У зв'язку з тим, що експертиза проводилася в рамках кримінального провадження № 42017251100000026 від 21.06.2017, виникає запитання, яким чином архівна справа № 772 потрапила до органу досудового слідства, де вона була і у кого до того часу коли надійшла на експертизу. З моменту як архівна справа з рішенням потрапили до органу досудового слідства і до надання її експерту, з порушенням КПК, вказує на можливий неконтрольований доступ до них. До матеріалів даної справи разом із висновком експерта від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, не було надано інших матеріалів, зокрема, доказів, на основі яких була проведена експертиза, додатків до висновку експерта на 7 аркушах, що унеможливлює об'єктивний аналіз та належну оцінку висновку експерта. Виходячи із змісту позовної заяви та додатків, відповідачу не відомо, яким чином архівна справа № 772 та рішення № 452 були отримані органом досудового розслідування та на підставі якого процесуального рішення призначено дану експертизу. Крім того, при зверненні прокурора до суду останнім порушено порядок, встановлений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки, повідомивши компетентний орган - Уманську міську раду про нібито виявлені прокуратурою порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор не надав можливості Уманській міській раді самостійно відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, а відтак і не довів бездіяльності компетентного органу, яка обумовлює право прокурора на звернення до суду з цим позовом для представництва інтересів держави в суді. Також сторона відповідача ставить під сумнів відповідність наданих до позовної заяви копій оригіналу.
Жодного доказу неправомірності прийнятого Уманською міською радою рішення № 452 від 28.09.2000, чи його підробки в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,09 га, яка знаходиться за адресою: вул. Праці, 75 - суду не надано, тому просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
28.03.2023 прокурором Уманської окружної прокуратури Бурлакою В.П. подано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій вона вказала, що вважає позов заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокурором, до суду не надає, лише не погоджується з процесуальною формою обраного судового захисту цих відносин.
Представник позивача - прокурор Уманської окружної прокуратури Бурлака В.П. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та факти, викладені у позові, та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача Уманської міської ради - Коміссарова О.А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та думку прокурора, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, зустрічну позовну заяву до суду не подав. Скористався своїм правом та його представником подано до суду відзив на позовну заяву.
Представник відповідача Яроміч О.В. у судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляла.
Суд, вислухавши представників позивачів, дослідивши письмові матеріали справи, встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Суд під час розгляду справи дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визнав у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Уманської міської ради.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.
Положеннями ст. 17 Земельного кодексу України визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, а саме громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) .
Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Судом встановлено, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Животовською Н.Г. 15.12.2016 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,09 га, за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 272029069 від 27.08.2021).
Згідно з договором дарування земельної ділянки від 27.01.2017 ОСОБА_3 подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .
Зазначений Договір зареєстровано того ж дня в реєстрі за № 321.
У п. 1 Договору вказано, що відчужувана земельна ділянка є власністю дарувальника ОСОБА_3 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 75869948 від 15.12.2016.
Черкаською обласною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що фактично підставою набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476 та її державної реєстрації є архівний витяг рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 28.09.2000 № 452.
За даними досудового слідства вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалася, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення про надання у приватну власність земельної ділянки не приймалося, а право власності на неї зареєстровано незаконно, що підтверджується висновком судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Так, згідно з висновком судової технічної експертизи документів від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23 встановлено, що текст рішення № 452, у частині надання ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки, є надрукованим з іншого друкуючого пристрою з електрофотографічним способом друку, решта ж тексту надруковано з використанням друкуючого пристрою з струменевим способом друку.
Згідно із листом начальника відділу діловодства, організаційного забезпечення та контролю виконавчого комітету Уманської міської ради Лапіної Т.В. від 02.12.2019 ОСОБА_3 до міської ради із заявою на отримання земельної ділянки не зверталась.
Досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_3 земельна ділянка у власність у встановленому законом порядку Уманською міською радою, як власником, не передавалась.
Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем та його представником суду не надано.
Відповідно до відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, установлено, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,09 га за кадастровим номером 7124387500:03:000:1476 зареєстровано за ОСОБА_2 , до якого воно перейшло на підставі договору дарування земельної ділянки від 27.01.2017. Таким чином, з наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника - територіальної громади м. Умань поза її волею, відновлення якого можливо лише шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
У постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.
Таким чином, оскільки рішення про передачу у власність земельної ділянки третій особі ОСОБА_3 місцевим органом виконавчої влади фактично не приймалося, а було підроблено, тому є достатні підстави вважати, що зазначена спірна земельна ділянка вибула з володіння власника, яким є Уманська міська рада, поза його волею та вказана особа, відповідно до ст. 387 ЦК України, є незаконним володільцем спірної земельної ділянки і, як наслідок, не мала права розпоряджатися цією земельною ділянкою. З урахуванням зазначеного, відповідач ОСОБА_2 також безпідставно набув право власності на вищевказану земельну ділянку і також є її незаконним володільцем.
Відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245, який набув чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245).
Відповідно до положень п. б ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до п. в ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у комунальній власності та належала до земель Уманської міської ради.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та захист прав і свобод людини і громадянина судом.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Разом з тим, особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам і така позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).
З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19.
Відповідно до ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Отже, заявлені вимоги про витребування спірної земельної ділянки є ефективним способом захисту у цій справі.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
З наведених вище обставин вбачається порушення права комунальної власності на землю, відновлення якого можливо шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, тому судовий збір, який сплатив позивач при зверненні до суду, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 43, 49, 76-81, 82, 84, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Витребувати від ОСОБА_2 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий номер 7124387500:03:000:1476, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ), судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Черкаська обласна прокуратура; м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119.
Позивач: Уманська міська рада; Черкаська область, м. Умань, пл. Соборності, 1, код ЄДРПОУ 26535796.
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення складене 08.01.2025.
Суддя О.І.Єщенко