Справа № 591/6049/24
Провадження № 2/626/54/2025
Іменем України
08.01.2025 року м. Берестин (Красноград)
Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Берестині (Краснограді), у відсутності сторін, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач зазначив, що він згідно укладеного договору позики (розпискою), надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн.
Факт отримання коштів підтверджується власноручно складеною відповідачем розпискою від 30.01.2024 року в присутності свідка ОСОБА_3 .
Відповідач зобов'язувався повернути взяті у борг кошти до 15.03.2024 року.
ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, але вона його не повернула.
Від позивача до суду надійшла письмова заява відповідно до якої він просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_2 не заперечує проти того, що ОСОБА_1 надав їй грошові кошти в сумі 5000 грн, які вона обіцяла повернути до 15.03.2024 року, про що написала розписку 30.01.2024 року. Але вважає, що договір позики між ними не укладався. Грошові кошти в сумі 5000 грн. вона не повернула до 15.03.2024 року, так як не мала на той час коштів. До даного часу кошти не повернула.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Перевіривши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 згідно укладеного договору позики (розпискою), надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000 грн.
Факт отримання коштів підтверджується власноручно складеною відповідачем розпискою від 30.01.2024 року в присутності свідка ОСОБА_3 .
Відповідач зобов'язувався повернути взяті у борг кошти до 15.03.2024 року.
ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, але вона його не повернула.
Відповідач не заперечує отримання нею коштів в сумі 5000 грн. від ОСОБА_1 , які вона не повернула до 15.03.2024 року.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тобто, відповідно до положень ст.ст.1046-1047 ЦК України підтвердженням факту передачі грошей є розписка і в такій ситуації не обов'язково укладати окремий договір позики або нотаріально посвідчувати підпис боржника.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічні по суті висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від11.11.2015у справі №6-1967цс15,від 08.06.2016 у справі №6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц.
Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Позивачем було надано до суду оригінал боргової розписки. В даній розписці відповідач ОСОБА_2 зазначила про отримання у позивача у борг грошових коштів у сумі 5000 грн.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зазначена розписка є належним письмовим доказом укладення між позивачем та відповідачем договору позики в указаній в ній сумі. Вона підтверджує як його укладення, так і умови договору, суму позики, дату отримання коштів в борг, зобов'язання їх повернення у визначений строк; а також засвідчує отримання відповідачем (боржником) від кредитора (позивача) вказаної грошової суми. Розписка також підтверджує право позивача вимагати від відповідача повернення суми боргу, і обов'язок відповідача - виплатити позивачу зазначену суму боргу. Цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування.
31.10.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18, досліджуючи питання виконання боргового зобов'язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Отже, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позики (розпискою) від 30.01.2024 року з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість, яка складається із суми боргу за договором позики (розпискою) від 30.01.2024 року розміром 5000 грн.
Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 має пільги для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати за сплату судового збору повинні бути покладені на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 264-265 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість за договором позики від 30.01.2024 року в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.
Суддя