Справа № 127/20723/24
Провадження № 1-кп/127/581/24
09 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, в режимі відеоконференції з обвинуваченим ОСОБА_5 , клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020040000327 від 25.04.2024,-
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні клопотала про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 ще на 60 діб терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави у зв'язку із вчиненням злочину поєднаного із насильством. Зазначила, що ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу, наразі продовжують існувати. Ще не допитано свідків, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти заявленого прокурором клопотання. Зауважив, що дане клопотання є аналогічним попереднім, а ризики, які зазначені в клопотанні, не відповідають дійсності та нічим не доведені. Також наголошував на тому, що його підзахисний має стійкі соціальні зв'язки, а саме постійне місце проживання, проживає зі своїми дідусем і бабусею, які потребують його допомоги, зокрема бабуся має інвалідність. Крім того, акцентував увагу на тому, що сама тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину не є тим ризиком, який заслуговує на увагу, оскільки вина ОСОБА_4 не доведена. З зазначених підстав просив суд змінити своєму підзахисному застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт. Також наголошував на тому, що не збирається переховуватися від суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора покладаються на розсуд суду.
Вислухавши заявлене прокурором клопотання, думку учасників судового провадження з приводу можливості його задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного терміну з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, останній може переховуватися від суду.
Також, перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків з метою зміни останніми своїх показань на його користь, чи іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження судом.
Окрім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше судимий. Відтак, наявні ризики, визначені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу з огляду на вищевикладене буде недоцільним та малоефективним.
На переконання суду, домашній арешт буде недостатньо суворим запобіжним заходом, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість вчинення кримінальних правопорушень, а тому зможе переховуватися від суду.
Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, їх кількість, завдану ними шкоду, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а також стадію розгляду справи, суд приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, без визначення розміру застави з огляду на характер інкримінованих злочинів.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 09.01.2025 до 09.03.2025 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: