Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 січня 2025 р. справа № 520/21997/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №-Ф-5105-53 від 15.11.2018 на загальну суму боргу 15819,54 грн.; №-Ф-5105-53 від 15.11.2019 на загальну суму боргу 26539,26 грн.; №-Ф-5105-53 від 16.05.2019 на загальну суму боргу 21030,9 грн.; №-Ф-5105-53 від 12.08.2019 на загальну суму боргу 23785,08 грн.; №-Ф-5105- 53 від 15.02.2019 на загальну суму боргу 18276,72 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №-Ф-5105-53 від 11.02.2020 на загальну суму боргу 29293,44 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІС "Податковий блок" шляхом виключення суми заборгованості з ЄСВ в розмірі 37788,44 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зробити перерахунок заборгованості зі сплати ЄСВ з врахуванням даного рішення суду та того що в період з вересня 2019 року по січень 2020 року включно, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не працював та за нього ніхто ЄСВ не сплачував.
Ухвалою від 21.08.2023 Харківським окружним адміністративним судом (суддя Зоркіна Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2024 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - звільнення судді з посади) справа розподілена до провадження судді Олексія Котеньова.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду зі стадії підготовчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 06.12.2007 року був зареєстрований як фізична особа підприємець. У 2010 році, позивач подав документи на закриття ФОП, позивачу стало відомо, що він має борг за сплати ЄСВ, в зв'язку з тим, що він досі є фізичною особою підприємцем. Позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням надати інформацію щодо наявної заборгованості зі сплати ЄСВ. З листа відповідача позивач дізнався, що за період з 2017-2020 у нього, як підприємця є заборгованість зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 37788,44 гривень. Позивач з вимогою відповідача не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки дохід як ФОП він не отримував, натомість страхові внески зі сплати єдиного соціального страхування за позивача як за найманого працівника були сплачені роботодавцем, (крім з вересня 2019 по січень 2020) то в нього відсутній обов'язок як у ФОП щодо сплати єдиного соціального внеску.
Відповідач надав відзив на позов, в якому вказав, що згідно з даними згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем органів Державної податкової служби України ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС (Чугуївський район, 2043) з 07.12.2007 по 31.05.2023, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. На теперішній час знаходиться в стані 11 - фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. За результатами проведеного аналізу інтегрованої картки платника єдиного внеску (далі - ІКП) ОСОБА_1 за технологічним кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) встановлено, що у фізичної особи станом на 31.08.2023 рахується заборгованість у сумі 37788,74 грн, яка складається з автоматичних нарахувань за період 2017-2020.
Суддя перебував у відрядженні з 17.09.2024 по 20.09.2024 та у щорічній основній відпустці з 21.10.2024 по 03.11.2024 та з 23.12.2024 по 05.01.2025.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши аргументи учасників спору, викладені в заявах по суті справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність з 31.05.2023.
Листом відповідач від 23.06.2023 повідомив позивача, що він має заборгованість з єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з наявністю боргу ГУДПС у Харківській області у автоматизованому режимі сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмку) по ЄСВ, що відповідає абзацу 2 пункту 3 розділу IV Інструкції, а саме: №-Ф-5105-53 від 15 11 2018 на загальну суму боргу 15819,54 грн.; №-Ф-5105-53 від 15 11.2019 на загальну суму боргу 26539.26 грн.; №-Ф-5105-53 від 16.05.2019 на загальну суму боргу 21030,9 грн., №-Ф-5105- 53 від 12.08 2019 на загальну суму боргу 23785,08 грн ; №-Ф-5105-53 від 15.02.2019 на загальну суму боргу 18276,72 грн.; №-Ф-5105-53 від 11.02.2020 на загальну суму боргу 29293,44 гривень. Станом на 23.06.2023 за даними інтегрованої картки по платнику ОСОБА_1 , обліковується недоїмка по єдиному внеску на загальну суму 37788,44 гривень.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Відповідно до вимог частини першої статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Приписами пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом першим пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами»; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Із врахуванням зазначеного мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%, де 3200,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%, де 3723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року); мінімальний страховий внесок у 2019 році 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%, де 4173,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року); мінімальний страховий внесок у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1039,06 грн (4723,00 грн х 22%, де 4723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року), а з 01 вересня по 31 грудня 1100,00 грн (5000,00 грн х 22%, де 5000,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 вересня 2020 року).
Як зазначено в абзаці третьому частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII»Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»), з 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. До 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, мали обов'язок сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які повинні сплачувати єдиний внесок за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 04.11.2021 у справі №140/3209/19 та від 18.02.2022 у справі №420/4911/20, та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.
Як встановлено судом, згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №-Ф-5105-53 від 15 11 2018 на загальну суму боргу 15819,54 грн.; №-Ф-5105-53 від 15 11.2019 на загальну суму боргу 26539.26 грн.; №-Ф-5105-53 від 16.05.2019 на загальну суму боргу 21030,9 грн., №-Ф-5105- 53 від 12.08 2019 на загальну суму боргу 23785,08 грн ; №-Ф-5105-53 від 15.02.2019 на загальну суму боргу 18276,72 грн.; №-Ф-5105-53 від 11.02.2020 на загальну суму боргу 29293,44 гривень за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,44 грн.
При цьому, з розрахунку заборгованості за кодом бюджетної класифікації 7104000- єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та облікової картки по вказаному податку, які долучені до відзиву на позовну заяву, слідує, що заборгованість в сумі 37788,44 грн, яка складається з автоматизованих нарахувань за період 2017-2020, а саме: 8448,00 грн - нарахування за 2017; 2457,18 грн - нарахування за 1 кв. 2018; 2457,18 грн - нарахування за 2кв. 2018; 2457,18 грн, - нарахування за 3 кв. 2018; 2457,18 грн - нарахування за 4 кв. 2018, 2754,18 грн - нарахування за 1 кв. 2019; 2754,18 грн нарахування за 2 кв. 2019; 2754,18 грн - нарахування за 3 кв. 2019; 2754,18 грн - нарахування за 4 кв. 2019; 2078,12 грн - нарахування за 1 кв. 2020 року; 1039,06 грн - нарахування за 2 кв. 2020; 3178,12 грн - нарахування за 3 кв. 2020; 2200,00 грн - нарахування за 4 кв. 2020 року.
Поряд з тим судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 14.06.2023, з якої слідує що ФГ "Меркурій ГІС" у період з 07.10.2016 по 27.08.2019, а у період з лютого 2020 по грудень 2021 року ФОП ОСОБА_2 , як страхувальники на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховували та сплачували ЄСВ та вказані періоди включено до страхового стажу позивача.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Отже, ФГ "Меркурій ГІС" та ФОП ОСОБА_2 як роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачували за неї як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності суду не надано.
Контролюючий орган, при надісланні оскаржуваної вимоги, керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Проте, факт перебування особи на обліку не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (окрім періоду роботи з вересня 2019 по січень 2020), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.
Наведене дає підстави для висновку про протиправність вимоги ГУ ДПС у Харківській області №-Ф-5105-53 від 15.11.2018 на загальну суму боргу 15819,54 грн.; №-Ф-5105-53 від 15.11.2019 на загальну суму боргу 26539,26 грн.; №-Ф-5105-53 від 16.05.2019 на загальну суму боргу 21030,9 грн.; №-Ф-5105-53 від 12.08.2019 на загальну суму боргу 23785,08 грн.; №-Ф-5105- 53 від 15.02.2019 на загальну суму боргу 18276,72 грн; №-Ф-5105-53 від 11.02.2020 на загальну суму боргу 29293,44 грн.
Поряд з тим позивач не надав до суду доказів перебування у трудових відносинах у період вересня 2019 по січень2020. Як свідчать матеріали справи - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), єдиний внесок за вказані періоди ним сплачений не був і це теж не заперечується позивачем.
Суд погоджується з твердженням відповідача у відзиві, що за лютий 2020 року у позивача сплачене ЄСВ у розмірі меншому мінімального страхового внеску (враховуючи відпрацьований неповний місяць), тому факт подвійного нарахування ЄСВ за вказаний період відсутній, а ОСОБА_1 має сплатити нараховану контролюючим органом
Отже, оскільки підприємницька діяльність позивачем у вказаному періоді не була припинена у встановленому законом порядку, найманим працівником він не був, то відповідно до пункту 3 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI позивач мав обов'язок сплатити єдиний внесок, за період вересня 2019 по лютий 2020 року, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд не знаходить підстав для висновків про протиправність спірної вимоги в частині недоїмки період вересень 2019 по січень 2020 року.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №-Ф-5105-53 від 15.11.2018 на загальну суму боргу 15819,54 грн.; №-Ф-5105-53 від 15.11.2019 на загальну суму боргу 26539,26 грн.; №-Ф-5105-53 від 16.05.2019 на загальну суму боргу 21030,9 грн.; №-Ф-5105-53 від 12.08.2019 на загальну суму боргу 23785,08 грн.; №-Ф-5105- 53 від 15.02.2019 на загальну суму боргу 18276,72 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №-Ф-5105-53 від 11.02.2020 на загальну суму боргу 29293,44 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІС "Податковий блок" шляхом виключення суми заборгованості з ЄСВ в розмірі 37788,44 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) зробити перерахунок заборгованості зі сплати ЄСВ з врахуванням даного рішення суду та того що в період з вересня 2019 року по лютий 2020 року включно, ОСОБА_1 не працював та за нього ніхто ЄСВ не сплачував.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 09 січня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ