Справа № 500/6921/24
09 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №191950025991 від 28.06.2024 про відмову у зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки від 15.10.1981 серії НОМЕР_1 , в тому числі з 14.01.1981 по 01.02.1982 згідно довідки від 14.05.2024 за № 18, з 09.03.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 16.05.2024 за № 53, з 10.11.1982 по 23.06.1986 згідно довідки від 20.05.2024 за № 06/244, періоду догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-х річного віку;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки від 15.10.1981 серії НОМЕР_1 , в тому числі з 14.01.1981 по 01.02.1982 згідно довідки від 14.05.2024 за № 18, з 09.03.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 16.05.2024 за № 53, з 10.11.1982 по 23.06.1986 згідно довідки від 20.05.2024 за № 06/244, періоду догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-х річного віку та призначити пенсію за віком з 21.06.2024.
Позов обґрунтований тим, що 21.06.2024 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №191950025991 від 28.06.2024 відмовлено в призначені пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з записів трудової книжки від 15.10.1981 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці по батькові не відповідає паспортним даним, зазначено неповну дату народження та відсутні число і місяць, в тому числі з 14.01.1981 по 01.02.1982 згідно довідки від 14.05.2024 № 18, з 09.03.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 16.05.2024 № 53, з 10.11.1982 по 23.06.1986 згідно довідки від 20.05.2024 № 06/244 (у свідоцтві про шлюб по батькові не відповідає паспортним даним), а також не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку, бо в свідоцтві про народження вказано по батькові матері відмінне від паспортних даних.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та стверджує, що у її трудовій книжці були зроблені записи російською мовою “Зарванская ОСОБА_2 , 1964», однак були зроблені додаткові записи українською мовою “ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », що повністю відповідають паспортним даним. У свідоцтві про народження доньки вказано по батькові “ ОСОБА_3 », що є тотожним “ ОСОБА_4 », а тому вважає такий висновок відповідача надуманим. Трудова книжка та свідоцтво про народження дитини, оформлялись не позивачем і не з її вини наявні неточності, які вона об'єктивно не може їх виправити чи усунути. Формальні неточності у документах, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проти позову заперечує. Зазначає, що страховий стаж позивача складає 25 років 10 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії. З посиланням на пенсійне законодавство та порядок ведення трудових книжок відповідач вважає, що прийняв правомірне рішення. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.64-67). Також від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.27-62).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), після досягнення віку 60 років, 21.06.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.32-33).
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, рішенням якого №191950025991 від 28.06.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж становить 31 рік при досягненні пенсійного віку 60 років.
Страховий стаж заявниці відповідно до наданих до заяви документів складає 25 років 10 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з записами трудової книжки (на титульній сторінці по батькові не відповідає паспортним даним, зазначено неповну дату народження, відсутні число, місяць), у тому числі з 14.10.1981 по 01.02.1982 згідно довідки від 14.05.2024 №18, з 09.03.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 16.05.2024 №53, з 10.11.1982 по 23.06.1986 згідно довідки від 20.05.2024 №06/244 (у свідоцтві про шлюб по батькові не відповідає паспортним даним), період догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 (у свідоцтві про народження по батькові матері-заявниці не відповідає паспортним даним) (а.с.7, 62).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.06.2024 №1900-0214-8/31980 (а.с.6).
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку і визначив для цього певні умови та порядок.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 11 цього ж Порядку час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку серії НОМЕР_1 , титульна сторінка якої заповнена російською мовою. Первинно у ній були наведені такі відомості про власника трудової книжки: “ ОСОБА_5 » (російською мовою), дата народження: 1964, дата заповнення трудової книжки: ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому після укладення шлюбу прізвище змінено, про що зроблено закреслення колишнього прізвища з зазначенням нового російською мовою « ОСОБА_6 »; на внутрішньому боці обкладинки зроблено відповідний запис, який був підставою для внесення змін, засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (а.с.48).
Такі обставини встановлені на підставі копії трудової книжки, яка містить в матеріалах пенсійної справи і надана відповідачем.
А тому суд критично оцінює позивача та надану нею до позову копію трудової книжки, відомості титульного аркуша якої на даний час змінила позивач, закресливши прізвище, ім'я по батькові російською мовою і зазначивши такі українською мовою “ ОСОБА_1 » та дописавши повну дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних записів про те, що зміни до трудової книжки зробила уповноважена особа, немає.
Суд надає оцінку тим документам, що подавалися заявницею до органу пенсійного фонду та на підставі яких приймалося оскаржуване рішення відповідачем.
Відповідно до оскаржуваного рішення до страхового стажу позивача незараховані періоди роботи через недоліки заповнення титульної сторінки трудової книжки, а саме: по батькові не відповідає паспортним даним, зазначено неповна дата народження, відсутнє число, місяць.
Вирішуючи питання чи підлягає трудова діяльність особи зазначена у трудовій книжці, титульна сторінка якої заповнена з недоліками, зарахуванню до страхового стажу, суд враховує порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (11.02.1982). Такий порядок регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової крижки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю без скорочення або заміни імені і по батькові ініціалами) і дату народження вказують на підставі паспорта чи свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкція №162).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 глави 2 Інструкції №162).
Відповідно до цього ж пункту 2.12 Інструкції №162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Так, за змістом пункту 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що в графі дата народження вказано « 1964», що відповідає року народження ОСОБА_1 . Також наявний підпис особи, уповноваженої на видачі трудових книжок та відбиток печатки підприємства, уповноваженою особою якого було заповнено трудову книжку. Як слідує з паспортних даних датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9). Дата народження ОСОБА_1 на титульній сторінці її трудової книжки зазначена неповністю.
Разом з тим, суд зауважує, що такий недолік як неповна дата народження у трудовій книжці особи не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Щодо некоректного написання по батькові позивача російською мовою « ОСОБА_7 », тоді як в паспорті громадянина України такі ж відомості російською мовою вказані « ОСОБА_8 », то такий недолік з урахуванням зроблених вище судом висновків, ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 .
Обов'язок щодо належного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а не працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, некоректне написання по батькові та зазначення лише року народження працівника замість повної дати її народження відповідно до паспортних даних на титульній сторінці трудової книжки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 , розділ “Відомості про роботу» містить такі записи про її трудової діяльності у спірні періоди, кожен з яких додатково підтверджується довідками з місця роботи:
Об'єднання виробничих підприємств Тернопільського РайСТ,
запис №1, 14.10.1981, прийнята робочою цеху мін. води, наказ №133 від 14.10.1981;
запис №2, 01.02.1982, звільнена за власним бажанням, наказ №12 від 01.02.1982;
записи №1-№2 додатково підтверджуються довідкою №18 від 14.05.2024 (а.с.16, 43).
Оліївська середня школа,
запис №3, 09.03.1982, прийнята на посаду старшої піонервожатої, наказ №79-к від 09.03.1982;
запис №4, 01.09.1982, звільнена з роботи, наказ №302-к від 01.09.1982;
записи №3-№4 додатково підтверджуються довідкою №53 від 16.05.2024 (а.с.15, 42).
Тернопільський бавовняний комбінат,
запис №5, 10.11.1982, прийнята на роботу ученицею фарбувальниці, запис №725 від 02.11.1982;
запис №8, 23.06.1986, звільнена з роботи по догляду за дитиною, запис №440 від 23.06.1986;
записи №5-№8 додатково підтверджуються довідкою №06/244 від 20.05.2024 (а.с.14, 41).
Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані накази, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.12, 47-48).
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, відповідні записи трудової книжки за період трудової діяльності ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами на підтвердження наявного у неї трудового стажу. Також така трудова діяльність додатково підтверджується довідками виданими з цих місць роботи позивача, які відповідають періодам зазначеним в трудовій книжці та паспортним даним особи (дата народження, прізвищі, ім'я, по батькові) (а.с.14-16).
Відтак, незарахування періодів роботи позивача, вказаних у її трудовій книжці, до страхового стажу через недоліки в написанні прізвища на титульній сторінці та неповноту дати народження є абсолютно безпідставним та надуманим.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
У будь-якому випадку особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок заповнення таких, або допущені, помилки чи описки у написанні по батькові особи (зокрема через переклад таких), не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню такі періоди роботи: з 14.01.1981 по 01.02.1982 робочою в Об'єднанні виробничих підприємств Тернопільського РайСТ, з 09.03.1982 по 01.09.1982 піонервожатою в Оліївській середній школі, з 10.11.1982 по 23.06.1986 фарбувальницею, сушильницею в Тернопільському бавовняному комбінаті.
Щодо іншого періоду, який стосується догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).
Вище зазначені положення статті 56 Закону №1788-XII, які передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637, який визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей.
На підтвердження підстав для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачем надано свідоцтво про народження дитини, яке не бере до уваги відповідач через написання у ньому по батькові позивача " ОСОБА_3 ", тоді як в паспорті громадянина України такі відомості вказані " ОСОБА_4 ".
На переконання суду, вищезазначені розбіжності в написанні по батькові позивача не можуть бути підставою неврахування періоду догляду за дитиною та відмови у призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач знову ж надто формально підійшов до таких недоліків.
Разом з тим, з огляду на те, що період роботи з 02.10.1982 по 23.06.1986 згідно з записами трудової книжки підлягає до зарахування та перетинається з періодом по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку, який розпочинається з дати народження дитини, тобто з 27.11.1984 та закінчується 26.11.1987, то суд вважає за необхідне зарахувати період догляду за дитиною з урахуванням періоду вже зарахованого згідно з трудовою книжкою, а саме: з 24.06.1986 по 26.11.1987.
У цій частині позовна вимога є підставною та підлягає до задоволення частково.
Незарахування вказаних судом спірних періодів до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №191950025991 від 28.06.2024, таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 21.06.2024, то суд зазначає таке.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягнула віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 10 місяців 25 днів (а.с.8), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.7).
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 31 року, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 21.06.2024.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
Питання про призначення пенсії позивачу має вирішувати саме Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 21.06.2024 і яке позивач підставно визначив відповідачем за його позовними вимогами. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями.
Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 03.05.2024, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, бо позивач звернулася за її призначенням в межах трьох місяців після досягнення 60 років.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) та повноважень суду при прийнятті рішення, передбачених статтею 245 КАС України, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.06.2024 про призначення її пенсії за віком з 03.05.2024, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 таку трудову діяльність: з 14.01.1981 по 01.02.1982 робітницею в Об'єднанні виробничих підприємств Тернопільського РайСТ, з 09.03.1982 по 01.09.1982 піонервожатою в Оліївській середній школі, з 10.11.1982 по 23.06.1986 ученицею та робітницею в Тернопільському бавовняному комбінаті, а також період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 24.06.1986 по 26.11.1987 з прийняттям відповідного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 10.11.2024 (а.с.5).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №191950025991 від 28.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу таку трудову діяльність:
з 14.01.1981 по 01.02.1982 робітницею в Об'єднанні виробничих підприємств Тернопільського РайСТ,
з 09.03.1982 по 01.09.1982 піонервожатою в Оліївській середній школі,
з 10.11.1982 по 23.06.1986 ученицею та робітницею в Тернопільському бавовняному комбінаті,
а також період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 24.06.1986 по 26.11.1987,
та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.05.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42098368).
Повний текст рішення складений та підписаний 09 січня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.