про передачу справи за підсудністю
09 січня 2025 року Справа № 480/90/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби безпеки України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.04.2019, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2023, станом на 01.01.2024 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 718 від 19.12.2016 « Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу»;
- зобов'язати Службу безпеки України підготувати та надати до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.04.2019, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2023, станом на 01.01.2024 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 718 від 19.12.2016 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне передати її на розгляд іншого адміністративного суду, виходячи із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
У зв'язку з цим, у даному випадку, застосуванню підлягають положення ч. 1 ст. 25 КАС України (за вибором позивача).
При цьому, місцем реєстрації позивача згідно відмітки в його паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 є АДРЕСА_1 .
Водночас до матеріалів справи позивач додає Акт Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області про обстеження квартири (будинку) від 25.03.2024, підписаний депутатом міської ради Сидоренко Г.Г.та сусідами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де зазначено, що «Гр. ОСОБА_1 , дійсно фактично проживає по АДРЕСА_2 з 12.01.2024».
Однак суд вказує, що фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування ст. 25 КАС України при визначені підсудності такої справи.
Зокрема згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Порядок реєсстрації місця проживання фізичної особи регламентуються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-ІV).
У статті статті 3 Закону № 1382-ІV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265.
Відповідно до п. 3, 4, 5 цього Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
Суд вказує, що Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" містить визначення органу реєстрації, яким є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, який забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.
Згідно пункту 46 Порядку № 265 визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:
- приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
- вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265;
- формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Відтак, суд доходить висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №120/1366/23 та від 21.11.2023 у справі №133/2423/23.
Таким чином, адреса місця проживання позивача вказана в Акті Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області про обстеження квартири (будинку) від 25.03.2024, а саме: АДРЕСА_2 , не може бути врахована судом в цілях визначення підсудності даної справи згідно ст. 25 КАС України.
При цьому, як видно з паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області 15.07.1999 зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є місто Київ.
Також, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача у цій справі Служби безпеки України є місто Київ.
Таким чином, як позивач, так і відповідач, зареєстровані у м. Києві.
Враховуючи вищезазначене, із метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи «судом, встановленим законом», позовна заява повинна бути передана на розгляд до суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання позивача, а саме до Київського окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого згідно з Додатком № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» розповсюджується на територію Київської області та відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» на місто Київ.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 6 та 8 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п.п. 4-6 ч. 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Згідно пункту 24 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, фраза встановленого законом викладена в частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
При цьому, суд зазначає, що у випадку розгляду матеріалів даної позовної заяви саме Сумським окружним адміністративним судом, як судом першої інстанції, буде порушено принцип розгляду справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантування якого визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, даний спір підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом, який в даній справі є повноважним судом, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 19, 20, 29, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Матеріали адміністративної справи № 480/90/25 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.М. Кунець