09 січня 2025 року Справа № 480/6741/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6741/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1; ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2; ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 3; ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 4; ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08 травня 2024 року № 183450012606, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 травня 2024 року № 183450012606, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 червня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який працював у зоні відчудження у 1987 році по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не менше 14 календарних днів, а саме з 12 березня 1987 року по 23 травня 1987 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач тричі звертався до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08 травня 2024 року № 183450012606, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 травня 2024 року № 183450012606, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 червня 2024 року № 183450012606 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням роботи у 1987 році у зоні відчуження.
Позивач зазначає, що копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1 , відомостями воєнного квитка та довідкою Міністерства Оброни Збройних Сил республіки білорусь від 02.10.2020 № 4/9982 підтверджено наявність у нього щонайменше 14 календарних днів відпрацьованих у зоні відчуження в 1987 році, тобто строку, визначеного статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що давав би право на зменшення пенсійного віку.
Також, вказує на безпідставність незарахування відрповідачами до страхового стажу періоду його навчання з 05.03.1986 по 20.07.1986 в Сумській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України згідно довідки від 05.06.2023 № 14 з огляду на відсутність дати наказу про закінчення навчання.
З урахування наведеного, позивач вважає, що стаж його роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є достатнім, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Долнецькій області надійшли відзиви на позовну заяву, у якому відповідачі позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу (19 років у разі набуття права на пенсію у 2020 році), а саме участь у ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на зниження пенсійного віку на 8 років.
Необхідний страховий стаж, визначений ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 19 років.
Водночас, як зазначають представники, до розгляду на підтвердження роботи позивача у зоні відчуження у 1987 роції не прийнято довідки: від 02.10.2020 № 4/9982, що видана Міністерством оборони збройних сил республіки білорусь та від 28.12.1999 № 12/3665, що видана центральним архівом Міністерства оборони республіки Білорусь про період служби з 12.03.1987 по 23.05.1987, оскільки документи потребують проставлення апостилю компетентним органом республіки Білорусь та наявним скороченням ПІБ особи.
Також, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно довідки від 05.06.2023 №14 з 05.03.1986 по 20.07.1986, оскільки відсутня дата наказу про закінчення навчання.
Разом з тим, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж заявника на дату звернення становить 19 років 06 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Відтак, на переконання представників, оганами пенсійного фонду правомірно прийнято оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням роботи у 1987 році у зоні відчуження.
Копія ухвали про відкриття провадження була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ними 02.08.2024, про що свідчить довідки про доставку електронного листа (а.с. 27-28). Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Втім, на виконання вимог ухвали відповідач 3 надав витребувані судом докази (а.с. 49-85).
Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням 2-ої категорії, виданим 15.06.1993, серії НОМЕР_1 (а.с. 15)
Позивач звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 01.05.2024 (а.с. 49) про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 08.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 183450012606 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідних документів для призначення данного виду пенсії (а.с. 54).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заяника становить 55 років 11 місяців 28 днів, страховий стаж становить 19 років 6 місяців 13 днів.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно довідки № 14 від 05.06.2023 з 05.03.1986 по 20.07.1986, оскільки не має наказів про закінчення.
Архівна довідка № 4/9982 від 02.10.2020 видана Міністерством Оброни Збройних Сил Республіки Білорусь не може слугувати підставою для призначення пенсіі, оскільки в ній не зазначено повністю ім'я та по-батькові та Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припинила дію 23 грудня 2023 року.
У подальшому, ОСОБА_1 повторно звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 16.05.2024 (а.с. 66) про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 24.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 183450012606 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням роботи у 1987 році у зоні відчуження (а.с. 60).
У вказаному рішенні зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 19 років 6 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно довідки від 05.06.2023 №14 з 05.03.1986 по 20.07.1986, оскільки відсутня дата наказу про закінчення навчання.
До розгляду не прийнято довідки: від 02.10.2020 № 4/9982, що видана Міністерством оборони збройних сил республіки Білорусь та від 28.12.1999 № 12/3665, що видана центральним архівом Міністерства оборони республіки Білорусь про період служби з 12.03.1987 по 23.05.1987, оскільки документи потребують проставлення апостилю компетентним органом республіки Білорусь та наявним скороченням ПІБ особи.
У подальшому, ОСОБА_1 втретє звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 30.05.2024 (а.с. 62) про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 06.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення № 183450012606 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням роботи у 1987 році у зоні відчуження (а.с. 52).
У вказаному рішенні зазначено, що вік заяника становить 56 років, страховий стаж особи - 19 років 6 місяців 13 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання з 05.03.1986 по 20.07.1987, оскільки в довідці від 05.06.2023 року № 14 відсутня дата наказу про закінчення навчання.
До розгляду не прийнято довідки: від 02.10.2020 № 4/9982, що видана Міністерством оборони збройних сил республіки Білорусь та від 28.12.1999 № 12/3665, що видана центральним архівом Міністерства оборони республіки Білорусь про період служби з 12.03.1987 по 23.05.1987, оскільки документи потребують проставлення апостилю компетентним органом республіки Білорусь та наявним скороченням ПІБ особи.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 04.05.2033.
Вважаючи вказані рішення, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії протиправними, останній звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України імперативно визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.
Водночас частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 8 років (абзац 2 пункт 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ).
Аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних рішень підставою для відмови відповідачів у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку зокрема слугував факт відсутності підтвердження роботи позивача не менше 14 календарних днів у 1987 році у зоні відчуження.
Надаючи оцінку вказаному доводу, суд враховує наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням 2-ої категорії, виданим 15.06.1993, серії НОМЕР_1 (а.с. 15).
Копія вказаного посвідчення міститься також у матеріалах пенсійної справи позивача.
Згідно частин третьої та четвертої статті 65 Закону № 796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 25 серпня 1992 року № 501 (далі - Порядок № 501, в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення), визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 501 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
В п. 10 цього Порядку зазначено на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Водночас, різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 22 березня 2018 року (справа №588/538/16-а), від 23 травня 2018 року (справа №398/3509/16-а), від 22 січня 2019 року (справа №295/1087/17), від 08 червня 2022 року (справа №805/3752/18-а).
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач віднесений до 2 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії А, яке видається, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів.
Отже, під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини праці останнього у зоні відчуження у 1987 році сукупно не менше 14 календарних днів.
При цьому, суд зазначає, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється, а тому у суду немає підстав ставити під сумнів законність отримання ОСОБА_1 посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А, а відтак і ставити під сумнів обставину його праці у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів.
Крім того, відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком окрім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС подається довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як свідчать матеріали пенсійної справи, позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавалася довідка, видана Міністерством оборони збройних сил республіки білорусь від 02.10.2020 № 4/9982 (а.с.61), зі змісту якої вбачається що ОСОБА_1 під час проходження військової служби був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС в військову частину НОМЕР_2 , а також зазначено, що ОСОБА_1 виїздив в населені пункти, які входили в "особливу" зону: (14.03.1987), Сувіди (15.03.1987, 17.03.1987, 20.03.1987, 28.03.1987, 03.04.1987, 20.04.1987, 09.05.1987, 12.05.1987, 15.05.1987) Піркі (22.03.1987, 06.04.1987), Людвіново (25.03.1987, 01.05.1987, 02.05.1987), Петьковщина (29.03.1987, 02.04.1987, 28.04.1987), Чорнобиль (03.05.1987, 14.05.1987), ЧАЕС (16.05.1978, 17.05.1987).
Також, згідно з довідкою Міністерства оборони республіки білорусь від 28.12.1999 року № 12/3665 (а.с.73), наданої на запит пенсійного органу, рядовиий ОСОБА_1 в складі в/ч НОМЕР_2 виконував роботу, в населених пунктах, які входили в "особливу" зону: Савичі (14.03.1987), Сувіди (15.03.1987, 17.03.1987, 20.03.1987, 28.03.1987, 03.04.1987, 20.04.1987, 09.05.1987, 12.05.1987, 15.05.1987) Піркі (22.03.1987, 06.04.1987), Людвіново (25.03.1987, 01.05.1987, 02.05.1987), Петьковщина (29.03.1987, 02.04.1987, 28.04.1987), Чорнобиль (03.05.1987, 14.05.1987), ЧАЕС (16.05.1978, 17.05.1987).
Разом з тим, довідка, видана Міністерством оборони Збройних Сил республіки білорусь від 02.10.2020 № 4/9982 та довідка Міністерства оборони республіки білорусь від 28.12.1999 року № 12/3665 не були взяті відповідачами 2, 3, 4 до уваги з огляду відсутність проставленого апостилю.
Так, суд зазначає, що до 24.02.2022 документи, видані державними органами республіки білорусь, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 липня 1994 року № 240/94-ВР з подальшими протоколами до неї.
Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон № 2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23 грудня 2022 року. Про зворотну дію в часі в тексті Закону № 2783-IX не зазначено.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території республіки білорусь, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що довідки, видані на території республіки білорусь до 24.02.2022 приймалися без апостиля, суд вважає безпідставним висновок відповідачів про необхідність засвідчення вказаних довідок апостилем.
Також, доводи відповідачів про неврахування довідки, виданої Міністерством оборони збройних сил республіки білорусь від 02.10.2020 № 4/9982 з підстав відсутності у вказаній довідці ініціалів позивача, суд не бере до уваги, оскільки з тексту самої довідки вбачається, що інших військовослужбовців з прізвищем " ОСОБА_2 " у спірний період у складі військової часстини не значилось.
Отже, період роботи (служби) позивача у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів підтверджується як посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що в сили приписів статті 65 Закону № 796-XII є єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так і довідками Міністерства оборони Збройних Сил республіки білорусь від 02.10.2020 № 4/9982 та Міністерства оборони республіки білорусь від 28.12.1999 року № 12/3665 про виконання ОСОБА_1 в складі в/ч НОМЕР_2 роботи в населених пунктах, які входили в "особливу" зону у спірний період.
Ввдтак, висновки відповідачів про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з непідтвердженням його роботи у 1987 році у зоні відчуження є безпідставними, а позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.
Одночасно, суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону № 796-ХІ є наявність в особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше 15 років страхового стажу.
Так, за умовами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відтак, позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював (служив) у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів має право на зниження пенсійного віку на 8 років, у віці 52 роки.
Оскільки позивач досяг 52-річного віку 03.05.2020 року (а.с.6), то відповідно станом на набуття права на отримання пенсії (2020 рік) його страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку (8 років) має складати 19 років (27-8).
Відтак, враховуючи вимоги статті 55 Закону № 796-XII позивачу пенсія може бути призначена із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 8 років у віці 52 роки, за наявності відповідного страхового стажу 19 років.
Як вбачається з оскаржуваних рішень, страховий стаж заявника на дату звернення становить 19 років 6 місяців 13 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Разом з тим, за змістом позовної заяви та оскаржуваних рішень у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачами до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком періоду навчання позивача з 05.03.1986 по 20.07.1986 згідно довідки від 05.06.2023 № 14, оскільки відсутня дата наказу про закінчення навчання.
Так, відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 8 Порядку № 637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Так, судом встановлено, що позивачем при зверненні до органів пенсійного фонду надано довідку Освітнього закладу Сумська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України від 05.06.2023 № 14 (а.с. 8), яка підтверджує, що позивач з 05.03.1986 по 20.07.1986 навчався у Сумській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України по програмі підгтовки водіїв транспортних засобів категорії «С» - електромеханіків з відривом від виробництва та отримав свідоцтво про закінчення навчання від 08.07.1986 року № 0106186 (а.с.12).
Разом з цим, у довідці зазначено, що наказ про випуск навчальної групи, та протокол екзаменаційної комісії за цей період не збереглися.
На переконання суду, відсутність у довідці від 05.06.2023 № 14 дати наказу про закінчення навчання ОСОБА_1 не може бути підставою для незарахування часу навчання позивача з 05.03.1986 по 20.07.1986 до його страхового стажу, за наявності інформації про закінчення навчального періоду, оскільки це є надмірним формалізмом, та не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
При цьому, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу чи інших документах не може бути підставою для виключення вказаних періодів з трудового стажу позивача.
Разом з цим, слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для підтвердження страхового стажу при призначенні пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача (у тому числі і періоду навчання), провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб зокрема: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.
Враховуючи вказане, суд вважає, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте, відповідачі цього не зробили, а при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, не дали належну оцінку поданим до заяви документам та прийняли рішення про відмову в призначенні такої пенсії. Крім цього, орган Пенсійного фонду не скористався правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримував. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про протиправність дій відповідачів щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи часу навчання позивача з 05.03.1986 по 20.07.1986 у Сумській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовляючи у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням роботи у 1987 році у зоні відчуження, а також відмовляючи зарахувати час навчання позивача з 05.03.1986 по 20.07.1986 до страхового стажу останнього, діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.05.2024 № 183450012606, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.05.2024 № 183450012606, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, та рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.06.2024 № 183450012606, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачами як суб'єктами владних повноважень, суд враховує, що з метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 9 КАС України, в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2024 (дата звернення), зарахувавши періоди навчання позивача з 05.03.1986 року 20.07.1986 року у Сумській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України до його страхового стажу.
На переконання суду, зобов'язання органу призначити позивачу пенсію з дати його звернення з відповідною заявою є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачами не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо підтвердження періоду роботи (несення служби) не менше 14 календарних днів у 1987 у зоні відчуження, досягнення необхідного віку (щонайменше 52 роки), наявності відповідного страхового стажу (19 років).
Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачами під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.05.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то саме останній має завершити процедуру розгляду заяви позивача та вирішити питання про призначення пенсії.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку задоволенню не підлягають.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08 травня 2024 року № 183450012606 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 травня 2024 року № 183450012606 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 червня 2024 року № 183450012606 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пров. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2024, одночасно із зарахуванням періодів його навчання з 05.03.1986 року 20.07.1986 року у Сумській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України до страхового стажу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко