07 січня 2025 року м. Суми Справа № 480/2192/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області;
Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть спору, позиція сторін. Процесуальні дії суду. Заяви та клопотання сторін.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.01.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії; зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати позивачу до страхового стажу, набутого до 01.01.2004, періоди роботи з 02.07.1993 по 25.01.1995, з 01.08.1995 по 30.06.1998; зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком з 17.03.2023 з зарахуванням до страхового стажу вищезазначених періодів роботи позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з недостатнім страховим стажем позивача. При прийнятті рішення не було враховано деякі періоди роботи позивача. Позивач не погодився з мотивами такого рішення, а тому звернувся до суду з позовом.
15.03.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
23.03.2023 до суду надійшов від відповідача - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відзив мотивовано тим, що рішення про відмову у призначенні пенсії ним прийнято правомірно. Необхідною умовою для призначення пенсії за віком, у період з 01.01.2023 до 31.12.2023, є досягнення особою 60-ти річного віку та наявність 30 років страхового стажу. Деякі періоди роботи позивача не були зараховані до трудового стажу, оскільки записи у трудовій книжці не відповідають вимогам законодавства.
На виконання вимог ухвали суду 24.03.2023 позивачем надано докази, а 30.03.2023 - відповідачем - ГУ ПФУ в Сумській області.
30.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач зазначає, що внести уточнення, зміни до трудової книжки позивача в дійсний час неможливо. Підтвердити стаж роботи на підставі показань свідків також неможливо, оскільки не має свідків, які працювали в той же час в зазначених товариствах, що і позивач. Позивач не заперечує, що пенсію необхідно призначити з 24.01.2023.
ГУ ПФУ в Сумській області про відкриття провадження у справі повідомлене належним чином, правом подання відзиву не скористалось. Тому суд, на підставі норми ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом фактичні обставини.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записом у паспорті (а.с.6).
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , за № 11-12, 16-17, позивача (а.с.11-12): 02.07.1993 прийнято на посаду директора ТОВ ''С енд А Трейдинг КЛТД''; 25.01.1995 звільнено в порядку переводу; 01.08.1995 прийнято на посаду генерального директора ТОВ ''Діонісій'' по переводу; 30.06.1998 звільнено з посади за власним бажанням.
17.01.2023 позивач звернувся до ПФУ із заявою про призначення пенсії, в тому числі з копією трудової книжки, що не заперечується сторонами (з.б.а.с.56).
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач - ГУ ПФУ в Тернопільській області, було прийнято рішення від 24.01.2023 № 183450024482 про відмову у призначення пенсії за віком. Підставою відмови слугувала відсутність у позивача необхідного страхового стажу (а.с.18).
У вказаному рішенні зазначено: вік заявника - 59 років 11 місяців; страховий стаж - 28 років 6 місяців 4 дні. За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди: з 02.07.1993 до 25.01.1995, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи; з 01.08.1995 до 30.06.1998, так як в даті звільнення міститься виправлення та запис про звільнення не засвідчений підпаисом відповідальної особи.
На переконання позивача, йому протиправно не зарахували до страхового стажу вказані періоди його роботи, тому він звернувся до суду з позовом.
Висновки суду та їх мотиви.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Відповідно до норми ч.4 ст.24 цього Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 ст.44 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплено, що призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
За статтею 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 цього Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 101 цього Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 цього Закону є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Відповідно до п. 2.2-2.4 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (в редакції чииній на момент виникнення спріних правовідносин) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.6 Інструкції).
Пунктами 2.8-2.9 Інструкції передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Відповідно до п.4 Постанови КМУ № 301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язок ведення трудових книжок, в тому числі належне їх заповнення, покладається саме на адміністрацію підприємств. Недотримання правил ведення трудової книжки (недоліки у її формленні) може мати негативні наслідки саме для роботодавця, а не для працівника.
Як встановлено судом, записи у трудовій книжці позивача за № 11, 12, 16, 17 містять порядкові номери записів, дати, причини та підстави для їх здійснення. Записи № 12 та 17 про звільнення позивача скріплені печатками ТОВ ''С енд А Трейдинг КЛТД'' та ТОВ ''Діонісій''. У записі за № 17 міститься виправлення у даті запису 30.06.1997, а саме виправлено на 30.06.1998, при цьому у підставі цього запису вказано наказ від 30.06.1998.
Відповідач не надав доказів підроблення позивачем записів у трудовій книжці, зокрема звернень до правоохоронних органів.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.02.2023 щодо ТОВ ''Діонісій'' відомості відсутні (а.с.23).
Відповідно до листа Головного управління статистики у Сумській області від 08.02.2023, станом на 08.02.2023 з ЄДРПОУ вилучено ТОВ ''С енд А Трейдинг КЛТД'', ідентифікаційний код - 211223617, дані про ліквідацію - 01.06.1996 (а.с.24).
Суд звертає увагу, що Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" саме на адміністрацію установи, у випадку її ліквідації, покладено обов'язок після закінчення строків тимчасового зберігання документів передати їх на зберігання відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.
Згідно з інформацією Об'єднаного трудового архіву Сумської районної ради, зазначеної в архівній довідці, а також Державного архіву Сумської області та Архівного відділу Сумської міської ради, зазначеної у листах, документи ТОВ ''С енд А Трейдинг КЛТД'' та ТОВ ''Діонісій'' на зберігання до архіву не надходили, їх місцезнаходження архіву не відомо (а.с.20-22).
Враховуючи те, що саме на адміністрацію установ було покладено обов'язки, як належного ведення трудових книжок працівників, так і передачу до архіву документів про свою діяльність, а позивач не повинен нести негативні наслідки від такого невиконання роботодавцями своїх обов'язків, то суд дійшов висновку, що записи про звільнення у трудовій книжці позивача за № 12, 17 хоча і не містять підписів уповноваженої особи, та у записі № 17 наявне виправлення, яке не відповідає вимогам Інструкції, це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.07.1993 до 25.01.1995 та з 01.08.1995 до 30.06.1998, оскільки записи про звільнення засвідчені печатками товариств.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів вчинення дій щодо отримання довідок від колишніх роботодавців позивача чи архівних установ. Перекладання обов'язку доказування, в тому числі надання відомостей, здійснення виправлень у трудовій книжці, тощо на позивача є неправомірним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання пенсії.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на його право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, вказані вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку, що: в даному випадку ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 02.07.1993 до 25.01.1995 та з 01.08.1995 до 30.06.1998, а саме оскільки у позивача наявна трудова книжка; ГУ ПФУ в Тернопільській області не стверджується про підроблення певних даних; всі сумніви трактуються на користь позивача; відповідальність покладається на адміністрацію ТОВ і такі недоліки усунуті вже бути не можуть; правонаступники відсутні; в архівних установах дані відсутні; ГУ ПФУ в Тернопільській області, як суб'єкт владних повноважень, в тому числі не вчинив дій, для захисту прав людини, що і є основною метою діяльності, як суду, так і СВП. Крім того, всі вказані ризики не можуть бути перекладені на людину.
Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати спірне рішення; зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати позивачу до страхового стажу, набутого до 01.01.2004, періоди роботи з 02.07.1993 до 25.01.1995, з 01.08.1995 до 30.06.1998; зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком з 17.03.2023 з зарахуванням до страхового стажу вищезазначених періодів роботи позивача.
Судом встановлено, що документи про призначення пенсії були розглянуті саме ГУ ПФУ в Тернопільській області. Саме зазначеним суб'єктом при прийнятті спірного рішення не були враховані спірні періоди роботи до страхового стажу. Отже, виключно ГУ ПФУ в Тернопільській області порушило право позивача, тому саме ця особа є належним відповідачем за позовом.
Факт того, що пенсія виплачується за місцем проживання територіальним органом пенсійного фонду, не може бути підставою для зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи та призначити пенсію. Тому в задовленні позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Сумській області суд відмовляє, оскільки зазначений суб'єкт не порушив прав позивача.
Суд звертає увагу позивача, що рішення за результатами розгляду заяви може прийматися будь-яким територіальним органом ПФУ за принципом екстериторіальності, натомість пенсія отримується за місцем проживання.
Позивач, після призначення пенсії ГУ ПФУ в Тернопільській області, має право отримувати її в ГУ ПФУ в Сумській області за місцем свого проживання.
До такого ж висновку, щодо належного відповідача - органу пенсійного фонду, який розглядав заяву за принципом екстериторіальності, дійшов Верховний Суд у постановах у справах № 240/16372/23, 460/17257/23, 460/38580/22.
Відповідно до п.4 ч.ч.2,4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов'язує такого суб'єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі вищевикладеного, суд, з урахуванням норми ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, виходить за межі позовних вимог.
Отже, окрім визнання протиправним та скасування спірного рішення, суд зобов'язує ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 02.07.1993 до 25.01.1995 та з 01.08.1995 до 30.06.1998. Також суд зобов'язує повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду (щодо наявності у позивача страхового стажу, з урахуванням періодів його роботи з 02.07.1993 до 25.01.1995 та з 01.08.1995 до 30.06.1998).
Вимоги зобов'язати призначити позивачу пенсію за віком, задоволенню не підлягають, оскільки на даний момент є передчасними.
Суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в Тернопільській області на виконання даного рішення суду не зарахував до страхового стажу позивача вищезазначені періоди роботи, а взагалі заперечував право позивача на пенсію за віком. В той же час, суд не підміняє суб'єкт владних повноважень.
Отже, позовні вимогим задовольняються судом частково та з виходом за межі позовних вимог.
Судові витрати.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спрі виник внаслідок неправомірного рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує з цієї особи судовий збір у повному обсязі в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.01.2023 № 183450024482.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи з 02.07.1993 до 25.01.1995 та з 01.08.1995 до 30.06.1998.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву від 17.01.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
5. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769), за рахунок бюджетних асигнувань, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. витрат по сплаті судового збору.
7. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
9. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено та підписано суддею 07.01.2025.
Суддя А.І. Сидорук