09 січня 2025 року № 320/26165/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів за результатами річного декларування доходу, отриманого позивачем у вигляді додаткового блага за 2022 рік, яке задеклароване у декларації про майновий стан та доходи від 31.01.2023, до закінчення строку позовної давності;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки, яка подана 310.3.2023, про розстрочення сплати податкового зобов'язання, визначеного у зв'язку з анулюванням боргу за кредитом на придбання житла;
- зобов'язати відповідача здійснити розстрочення сплати податкового зобов'язання у вигляді додаткового блага за 2022 рік, яке задеклароване у декларації про майновий стан та доходи від 31.01.2023 до закінчення строку позовної давності.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що у 2007 році нею отримано іпотечний кредит на придбання житла. 11.02.2022 позивачка повністю погасила заборгованість по кредиту. Крім того, АТ «Укрсиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивачки на суму 1 266 579,95 грн, що призвело до виникнення додаткового блага та мало наслідком виникнення обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб. У зв'язку з неможливістю сплатити одразу всієї суми ПДФО, позивачка звернулась до відповідача із заявою про розстрочення сум такого податкового зобов'язання. Проте, відповідачем відмовлено у наданні такого розстрочення, що, на думку позивачки є протиправним з огляду на те, що абзацом 2, 3 підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не передбачено прийняття відповідачем негативного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачкою (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним товариством «УкрСиббанк» (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту від 12.10.2007 №11233645000, за умовами якого позивачці надано кредит у розмірі 85000 доларів США, еквівалентного 429250 грн за курсом НБУ на день укладення договору, на строк до 28.10.2028. Відповідно до пункту 1.4 означеного договору, кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: на придбання нерухомості, під заставу однокімнатної квартири загальною площею 32,10 кв. м, жилою площею 15,10 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2007 позивачкою придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку за договором іпотеки від 12.10.2007 №66930 передано і іпотеку АКІТ «УкрСиббанк».
В подальшому між позивачкою (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту від 22.06.2018 №11499939000, за умовами якого позивачці було надано кредитні кошти у розмірі 1 772 009,39 грн для погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 12.10.2007 №11233645000.
Відповідно до договору іпотеки від 22.06.2018 №66930 позивачкою передано в іпотеку АТ «УкрСиббанк» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Довідкою АТ «УкрСиббанк» від 21.02.2022 №59-4/10/07 повідомлено про виконання позивачкою кредитних зобов'язань на 21.02.2022 за договором про надання споживчого кредиту від 11.10.2007 №11233645000 шляхом повернення позики у розмірі 85000,00 доларів США.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу від 11.02.2022 №24/59-4-13/33 АТ «УкрСиббанк» як кредитор, з метою виконання вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, повідомило позивачку як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання її кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з правилами №1149939000 (в обліковій системі банку №11499939001) від 22.06.2018, що становить 1 266 579,95 грн, а саме: суми основного боргу (кредиту) 1 266 579,95 грн.
Позивачкою відображено додаткове благо у декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік у розмірі 1 266 579,55 грн та самостійно нараховано ПДФО у розмірі 227 984,39 грн та військовий збір у розмірі 18 998,70 грн.
31 січня 2023 року позивачка звернулась до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про розстрочення її податкового зобов'язання, задекларованого у декларації про майновий стан та доходи за 2022 рік до закінчення строку позовної давності.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 22.02.2023 №556/Ч/26-15-24-01-02-12/3ВГ позивачку повідомлено про відсутність підстав для розстрочення їй сум податкових зобов'язань, оскільки споживчий кредит був отриманий нею для особистих потреб позичальника, а саме: для споживчих цілей, а не на придбання житла (іпотечний кредит).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у розстроченні сум податкових зобов'язань, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу положень підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК України).
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованого на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов'язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Суми розстрочених податкових зобов'язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо основної суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про основну суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
З аналізу наведених норм вбачається про закріплення особливого механізму отримання розстрочки платником податку за податковим зобов'язанням, нарахованим на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит). При цьому, таке право на розстрочку є наслідком виникнення у платника податку обов'язку включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого ним як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, про що такий кредитом має повідомити платника податку в установленому порядку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до повідомлення про анулювання боргу від 11.02.2022 №24/59-4-13/33 АТ «УкрСиббанк» як кредитор, з метою виконання вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, повідомило позивачку як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання її кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з правилами №1149939000 (в обліковій системі банку №11499939001) від 22.06.2018, що становить 1 266 579,95 грн, а саме: суми основного боргу (кредиту) 1 266 579,95 грн.
Набуття означеною заборгованістю у сумі 1 266 579,95 грн статусу додаткового блага підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не є спірним та не заперечується відповідачем під час розгляду справи.
Позивачкою відображено додаткове благо у декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік у розмірі 1 266 579,55 грн та самостійно нараховано ПДФО у розмірі 227 984,39 грн та військовий збір у розмірі 18 998,70 грн.
Таким чином, віднесення АТ «УкрСиббанк» прощеної позивачці за договором про надання споживчого кредиту з правилами №1149939000 суми боргу до додаткового блага відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має наслідком виникнення у неї права скористатись передбаченим означеною правовою нормою розстроченням податкових зобов'язань.
31 січня 2023 року позивачка звернулась до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про розстрочення її податкового зобов'язання, задекларованого у декларації про майновий стан та доходи за 2022 рік до закінчення строку позовної давності.
Проте, відповідач листом від 22.02.2023 №556/Ч/26-15-24-01-02-12/3ВГ повідомив позивачку про відсутність підстав для розстрочення їй сум податкових зобов'язань, оскільки споживчий кредит був отриманий нею для особистих потреб позичальника, а саме, для споживчих цілей, а не на придбання житла (іпотечний кредит). Інших підстав для відмови у розстроченні податкового зобов'язання, яке виникло на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України означений лист не містить.
Однак, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність підстав для розстрочення позивачці сум податкових зобов'язань з підстав отримання нею споживчого кредиту для особистих потреб (для споживчих цілей), а не на придбання житла (іпотечний кредит), оскільки, незважаючи на укладення позивачкою з АКІБ «УкрСиббанк» договору про надання споживчого кредиту, у пункті 1.4 такого договору чітко визначено цільове призначення таких коштів, а саме: придбання нерухомості під заставу однокімнатної квартири загальною площею 32,10 кв. м, жилою площею 15,10 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.5 означеного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
Таким чином, враховуючи цільове призначення наданих позивачці грошових коштів за договором про надання споживчого кредиту від 12.10.2007 №11233645000, укладеного між нею та АКІБ «УкрСиббанк», у суду наявні підстави вважати, що означені грошові кошти підпадають під визначення «кредиту, що отриманий на придбання житла», визначеного підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, прощення якого дає платнику податку право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованого на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання шляхом подання відповідної заяви до контролюючого органу.
Крім того, суд наголошує, що положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не містять виключень щодо виду кредитного договору, який повинен бути укладений платником податку, зокрема у ньому відсутні положення щодо наявності підстав для відмови у розстроченні податкового зобов'язання у випадку отримання коштів позичальником на придбання житла за договором про надання споживчого кредиту.
Оскільки в абзацах 2, 3 підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не передбачено можливостей (повноважень) контролюючого органу щодо відмови у наданні розстрочки податкових зобов'язань, формування яких підпадає під критерії визначені у даній статті ПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу на розстрочення податкового зобов'язання відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з підстав, зазначених у листі ГУ ДПС у м. Києві від 22.02.2023.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що протиправні дії відповідача щодо відмови у розстроченні позивачці податкових зобов'язань призвело до порушення її прав.
Враховуючи викладене, з метою захисту порушеного права позивачки ефективним та належним, за встановлених обставин у цій частині, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки, яка подана 31.03.2023, про розстрочення сплати податкового зобов'язання, визначеного у зв'язку з анулюванням боргу за кредитом на придбання житла з урахуванням висновків суду, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача 2 з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Водночас, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити розстрочення сплати податкового зобов'язання у вигляді додаткового блага за 2022 рік, яке задеклароване у декларації про майновий стан та доходи від 31.01.2023 до закінчення строку позовної давності, не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки відповідачем ще не ухвалено рішення щодо розстрочення податкового зобов'язання за наслідками повторного розгляду заяви на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд звертає увагу позивачки на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.07.2023 №61.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у м. Києві у наданні ОСОБА_1 дозволу на розстрочення податкового зобов'язання відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з підстав, зазначених у листі ГУ ДПС у м. Києві від 22.02.2023 №556/Ч/26-15-24-01-02-12/ЗВГ.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2023 про розстрочення суми податкового зобов'язання у вигляді суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.