20 грудня 2024 року № 320/22877/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не врахування до стажу для оформлення пенсії за віком ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві врахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005 до стажу для оформлення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на користь ОСОБА_1 8854,00 грн, у якості відшкодування завданої шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що під час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, йому було відмовлено, з посиланням на недостатній страховий стаж для призначення пенсії. При цьому пенсійним органом повідомлено, що не зараховано період підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005. Позивач стверджує, що не зарахування спірного періоду до страхового стажу відповідачем є протиправним, оскільки за означений період ним було сплачено єдиний податок, наслідком чого є зарахування такого періоду до загального страхового стажу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
У зв?язку із досягненням ІНФОРМАЦІЯ_1 віку 60 років ОСОБА_1 31 травня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідач своїм листом № 2673-773/H-02/8-2600/23 від 27.01.2023 повідомив про неможливість призначення пенсії за віком, аргументуючи своє рішення тим, що до страхового стажу не зараховано період підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005, оскільки відсутні докази підтвердження даної діяльності.
Виходячи із недостатнього стажу для призначення пенсії, не маючи інших джерел доходів, позивач був змушений 16 березня 2023 року укласти Типовий договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) №97/26-15-24-01-09-15.
На виконання договору №97/26-15-24-01-09-15 ОСОБА_1 було сплачено єдиний внесок за попередній період у розмірі 8854,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1089147025.
З урахуванням укладеного договору необхідний для призначення пенсії за віком обсяг страхового стажу був досягнутий й рішенням відповідача від 13 квітня 2023 року №262240015429 позивачу було призначено пенсію у розмірі 2 520 гривень із сплатою, починаючи з 06 квітня 2023 року.
Однак, Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві вчинило протиправні дії, не врахувавши період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005 до стажу для оформлення пенсії за віком, що потягло за собою необхідність в укладенні типового договору №97/26-15-24-01-09-15 від 16.03.2023 й витратах Позивача в розмірі 8854,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вчинених відповідачем дій щодо не зарахування спірного періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1998 №1788-XII (далі - Закон №1788, в редакції, яка була чинна станом на дату призначення позивачці пенсії 20.07.2022) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Положеннями пункту «а» частини третьої статті 56 Закону №1788 встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058, в редакції, яка була чинна станом на 27.11.2012 (дата призначення позивачу пенсії) розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач неправильно визначив тривалість його страхового стажу.
Так, позивач стверджує, що до страхового стажу не був врахований період здійснення господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до частини першої Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон №1058) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону №1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Згідно зі статтею 3 Закону №1788 право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 3-1 Перехідних положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту Порядок №637 в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії), періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Згідно пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
В силу положень пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що фізичні особи-підприємці є страхувальниками та за умови сплати ними страхових внесків (єдиного внеску) мають право на зарахування до страхового стажу періоду їх господарської діяльності як фізичних осіб-підприємців.
Як вбачається з розрахунку стажу, позивачу до страхового стажу не зараховано період з 01.04.2004 по 31.12.2005.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність 16.02.2018.
Відповідно до даних, які містяться в обліковій справі, а також інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування у такі періоди:
??-з 06.11.1997 по 31.03.2004;
??-з 01.01.2012 по 30.09.2012;
??-з 01.10.2013 по 16.02.2018.
Застосовував спрощену систему оподаткування обліку та звітності у такі періоди:
- 2004 рік (свідоцтво про сплату єдиного податку серії Б №064230 з 01.04.2004 року);
??- 2005 рік (заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 08.12.2004 № 3240, свідоцтво про сплату єдиного податку серії Б № 064230 з 01.04.2004 року та зворотній бік про продовження на 2005 рік).
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 (який був чинний у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2009 році) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету - 43 відсотки;
до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від роботодавців; застрахованих осіб; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №1058 персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, зокрема, частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
Відповідно до пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі по тексту - Положення №794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Отже, в силу положень Указу перерахування до Пенсійного фонду України єдиного податку у розмірі 42% здійснюється Відділенням Державного казначейства України наступного дня після надходження від платника податків відповідної суми коштів.
Водночас інформація щодо сплачених особою страхових внесків, зокрема, і тих, які були перераховані як частина сплаченого платником єдиного податку, зберігається в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, відображений у формі РС-право серед періодів здійснення трудової діяльності ОСОБА_1 не відображено період з 01.04.2004 по 31.12.2005.
Водночас матеріали справи містять докази сплати позивачем єдиного податку за період з 1 квітня 2004 року по грудень 2005 року, а саме: у зазначений період позивач займався підприємницькою діяльністю як фізична особа - підприємець та знаходився на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується листом Державної податкової служби України від 24.06.2022р.. Довідка Головного управління ДКС України №05-08.1-10/45 від 02.01.2023р., підтверджує факт сплати позивачем єдиного податку, а відповідно й страхових внесків до ПФ України в зазначений період.
З урахуванням наявності в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиного податку за період з квітня 2004 року по грудень 2005 року у зв'язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування в рахунок сплати страхових внесків, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі № 414/1864/16-а, від 26.03.2021 у справі №414/1221/17.
Суд вважає, що відсутність в системі персоніфікованого обліку за формою «ІНДАНІ СПД» відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за період здійснення ним підприємницької діяльності з квітня 2004 року по грудень 2005 року за умови сплати страхових внесків, не може бути підставою для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача та порушує його право на призначення пенсії за віком з урахуванням означеного страхового стажу.
Таким чином суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві врахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005 до стажу для оформлення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на користь ОСОБА_1 8854,00 грн, у якості відшкодування завданої шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд зазначає про те, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди діями та бездіяльністю відповідача та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку отримання матеріальних збитків і протиправним діянням заподіювача.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не врахування до стажу для оформлення пенсії за віком ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві врахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005 до стажу для оформлення пенсії за віком ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1040 (одна тисяча сорок гривень) 60 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.