Справа № Справа № 530/1927/23
Номер провадження 2/530/242/25
09.01.2025 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавська області в складі:
головуючого судді - Ситник О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Стрілець Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 листопада 2023 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №1822122, а 27.06.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №27062022, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги та приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 27.06.2022 до Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 33190,00 грн, з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21190,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Після передачі права вимоги за кредитним договором, відповідач ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок перед позивачем та має непогашену заборгованість в сумі 33190,00 грн, для стягнення якої прийнято рішення звернутися до суду.
13 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір №07939-04/2021, а 30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №301120221-1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги та приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2021 до Договору факторингу №301120221-1 від 30.11.2021, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 29500,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
У зв'язку з викладеним представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
02.02.2024 року заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області у цивільній справі 530/1927/23 позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1822122 в розмірі 33190,00 грн з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21190,00 грн - сума заборгованості за відсотками та Кредитним договором №07939-04/2021 в розмірі 29500,00 грн з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн.
02 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Ганна Іванівна звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.02.2024 року у справі № 530/1927/23.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.10.2024 заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області по цивільній справі № 530/1927/23 скасовано та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання 09.01.2025 учасники справи не з'явилися, від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Ганни Іванівни надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають частково - а саме в розмірі тіла кредиту за кредитними договорами. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення та просив розгляд справи проводити без його участі.
Згідно із ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, вивчивши подані письмові заяви по суті справи, дослідивши документи, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №1822122 (а.с. 7-14), а 27.06.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №27062022, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги та приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.15-17).
Відповідно до реєстру боржників від 27.06.2022 до Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 33190,00 грн, з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21190,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.18).
Після передачі права вимоги за кредитним договором, відповідач ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок перед позивачем та має непогашену заборгованість в сумі 33190,00 грн, для стягнення якої прийнято рішення звернутися до суду.
13 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір №07939-04/2021 (а.с.25-28), а 30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №301120221-1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги та приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 29-31).
Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2021 до Договору факторингу №301120221-1 від 30.11.2021, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 29500,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.32).
Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610, 611, 1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133, 141 ЦПК України.
Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин - зобов'язання і є зобов'язальними та регулюються нормами ЦК України, з врахуванням наступного.
Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов'язанні ст. 530 ЦК України.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і за порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пред'являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним Договором №07939-04/2021 від 13 квітня 2021 року та Кредитним Договором №1822122 від 19 квітня 2021 року, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов'язанні борг не погасив, має невиконані зобов'язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним Договором №07939-04/2021 від 13 квітня 2021 року та Кредитним Договором №1822122 від 19 квітня 2021 року, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов укладених кредитних договорів.
02 лютого 2024 р. судом прийнято рішення, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість станом на 08.11.2023 в загальному розмірі 62690 (шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто) грн 00 копійок, з яких:
- за Кредитним договором № 1822122 в розмірі 33190,00 грн з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21190,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- за Кредитним договором №07939-04/2021 в розмірі 29500,00 грн з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується військовим квитком Відповідача серії НОМЕР_1 від 12.10.2009 та посвідченням серії НОМЕР_2 від 26.10.2023.
Тобто, Відповідач перебуваючи на військовій службі в Національній гвардії України отримав статус учасника бойових дій, тобто, є особою, яка брала та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
А відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у
Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом НЕ НАРАХОВУЮТЬСЯ, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Отже, особливий період в Україні почався 18 березня 2014 р. відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 р., яким оголошено та проведено часткову мобілізацію.
А за таких обставин вбачається, що Відповідачу не повинні бути нараховані штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом за кредитними договорами. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.12.2018 по справі № 522/12270/15-ц, відповідно до якої: «Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що Відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 та перебуває на військовій службі, що підтверджується довідками командира військової частини НОМЕР_3 від 11 листопада 2014 року № 154/54/4/3718, від 26 квітня 2016 року № 154/54/4/1138, від 07 грудня 2016 року № 154/54/4/3509.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно- територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені положення законодавства, дійшов правильного висновку про те, що позивачу, як військовослужбовцю Збройних сил України, проценти та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на вищезазначене, так як Відповідач є особою, яка брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, а тому підлягає звільненню від сплати відсотків (процентів), нарахованих за вищезазначеними кредитними договорами, а саме:
- за Кредитним договором № 1822122 в розмірі 21190,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- за Кредитним договором № 07939-04/2021 в розмірі 19500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Тобто, Відповідач не відмовляється сплатити тіло кредитів, а саме за Кредитним договором № 1822122 в розмірі 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та за Кредитним договором № 07939-04/2021 в розмірі 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу. Проте, від відсотків за користування кредитними коштами у загальному розмірі 40690,00 грн Відповідач повинен був бути звільнений.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райдою Олександром Сергійовичем від 05.04.2024 відкрито виконавче провадження № 74661928 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості у розмірі 62690,00 грн на підставі оскаржуваного наразі рішення суду (копія постанови додається, оригінал знаходиться у приватного виконавця).
Приватним виконавцем шляхом надсилання платіжної інструкції до АТ «Універсал банк», в якому боржник має банківський рахунок, стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52229,76 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Універсал банк» від 13.05.2024 (копія квитанції додається, оригінал знаходиться у Відповідача).
Відповідно до ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз'яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відтак, поворот виконання рішення це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв'язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.2- 5, 12, 13, 77, 81, 141, 174, 178, 191, 211, 223, 247, 259, 263-266, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість станом на 08.11.2023 в загальному розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп., з яких:
- за Кредитним договором № 1822122 в розмірі 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- за Кредитним договором № 07939-04/2021 в розмірі 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Допустити поворот виконання виконавчого листа Зінківського районного суду Полтавської області по справі № 530/1927/23 від 12.03.2024 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В порядку повороту виконання виконавчого листа № 530/1927/23 від 12.03.2024 стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 52229 (п'ятдесят дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн 76 коп., які перерахувати на його поточний рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
СуддяО. В. Ситник