Справа №524/1942/21
Провадження №2/524/8/25
09 січня 2025 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря судового засідання Булаєнко С.М., представника відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , Загальна площа становить 72,1 кв.м., житлова - 45,2 кв.м., в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11221391000 від 24.09.2007 в сумі 1948383,95 грн, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки предмету іпотеки, що становить 698252 грн, ухвалив таке рішення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24.09.2007 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11221391000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит. На підставі договору факторингу, право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Станом на 11.10.2021 заборгованість за кредитним договором становить 1838262 грн(відповідно до розрахунку, наданого 28.10.2021). Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою за договором від 24.09.2007, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 .. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею: 72,1 кв.м, житловою площею: 45,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ринкова вартість предмета іпотеки становить 698252 грн.
В додаткових поясненнях позивач просив врахувати, що станом на момент звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки зобов'язання Відповідача, які виникли з кредитного та іпотечного договорів не виконанні, заборгованість по договору не погашена. Зазначив, що рішення про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» виключно за умови набуття ним права власності на предмет іпотеки в порядку визначеному Законом України «Про іпотеку». Фактично прощення боргу не відбувалося, а лист надісланий позичальнику (іпотекодавцю) це інформаційне повідомлення в силу Податкового кодексу України. Анулювання залишку боргу відбулося не через прощення боргу, а через набуття іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Просила врахувати, що позивач не долучив акт приймання-передачі прав вимог за договором факторингу та договору відступлення прав вимоги. Вважає, що долучена позивачем виписка з додатку №1 до договору факторингу є неналежним доказом, оскільки не містить підписів особи яка її склала. Звертала увагу на те, що складене позивачем повідомлення про анулювання боргу не може бути відкликано. Також зазначила, що позов подано з пропуском позовної давності.
15.01.2024 справу передано головуючому по справі.
05.04.2024 залишено позов без руху.
23.10.2024 судом закрито підготовче провадження.
24.09.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11221391000, згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 74300 доларів США зі строком користування ним з 24.09.2007 по 22.09.2017 зі сплатою відсотків з розрахунку 12,90 % річних.
24.09.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки за якими були квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Відповідно до п.1.3 Договору іпотеки, іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору №11221391000 від 24 вересня 2007 року, кредитного договору №11221406000 від 24 вересня 2007 року.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу за умовами якого клієнт зобов'язався передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Також цього ж дня між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір відступлення прав вимоги, за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку №1 до договору. За вказаним договором було передано право вимоги, в тому числі, до ОСОБА_2 .. Вказана обставина встановлена судовими рішеннями по справі № 524/7310/13-ц(а.с.11-13, а.с.131-135)
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2015 року по праві 524/7310/13-ц позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором №11221391000 від 24 вересня 2007 року в розмірі 24 634,94 доларів США, що за курсом встановленим Національним Банком України станом на 13 жовтня 2015 року складає 537 478,56 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016(а.с.131) рішення Апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2015 року по справі 524/7310/13-ц в частині позовних вимог ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2007 року в розмірі 24 634,94 доларів США, що за курсом встановленим Національним Банком України станом на 13 жовтня 2015 року складає 537 478,56 грн, скасовано і в цій частині залишено в силі рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17 квітня 2015 року, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 11221391000 від 24 вересня 2007 року - залишено без задоволення.
25.11.2015 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за вих. 732467/И_4298 надіслало ОСОБА_2 повідомлення про анулювання боргу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
За положеннями статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення позичальником основного зобов'язання.
В даній справі факт порушення основного зобов'язання за кредитним договором №11221391000 від 24.09.2007 не був спростований відповідачем і підтверджується рішенням Апеляційного суду Полтавської області та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі 524/7310/13-ц.
Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, за наведеними вище положеннями законодавства, не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки, та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Саме такого висновку щодо можливості одночасного задоволення вимог про стягнення боргу за основним зобов'язанням зі зверненням стягнення на предмет іпотеки дійшов Верховний Суд України в постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від нього, в постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19).
Оцінюючи доводи представника відповідача з приводу доведення позивачем переходу до нього права вимоги суд враховує те, що відповідно до п. 3.2 Договору факторингу №1 від 12.12.2011 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з додатком №2 до цього договору.
Разом із тим, позивач не надав суду такого акту. Суд враховує те, що долучені позивачем виписки(а.с.33, 36) не містять обов'язкових реквізитів витягу, а тому суд вважає їх неналежними доказами.
Однак, суд приймає до уваги те, що набуття ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права вимоги до відповідача підтверджується судовими рішеннями по справі № 524/7310/13-ц, які в свою чергу, є належними доказами переходу права вимоги.
Оцінюючи доводи сторін щодо повідомлення про анулювання боргу суд враховує наступне.
З долученого відповідачем повідомлення про анулювання боргу(а.с.130) вбачається, що 14.08.2015 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було прийнято рішення про анулювання(прощення) кредитної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №11221391000 від 24.09.2007.
Прощення(анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Правочин, спрямований на припинення зобов'язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 686/5252/17(провадження № 61-27666св18).
В письмових поясненнях представник позивача зазначив, що рішення про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» виключно за умови набуття ним права власності на предмет іпотеки в порядку визначеним Законом України «Про іпотеку».
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що рішення про прощення (анулювання) боргу було прийняте саме у зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, суд враховує, що вказане повідомлення підписано уповноваженою особою.
Суд також приймає до уваги те, що рішення про прощення боргу є добровільним і при його прийнятті кредитор мав би врахувати всі ризики, пов'язані з його прийняттям.
Отже, враховуючи те, що суду не були надані докази на підтвердження визнання недійсним правочину щодо прощення боргу, суд вважає, що станом на день розгляду справи рішення кредитора про прощення боргу є чинним.
Відтак, приймаючи до уваги те, що прощення є підставою для припинення основного зобов'язання, іпотека, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», також вважається припиненою.
З цих підстав, враховуючи припинення іпотеки за договором іпотеки(житлові приміщення) від 24.09.2007 шляхом припинення основного зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11221391000 від 24.09.2007 прощенням боргу в 2015 році, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позову.
Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі № 369/6892/15-ц та від 14 листопада 2018 року по справі № 183/1617/16.
Враховуючи вказану позицію Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позову через його безпідставність, суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам представника відповідача щодо спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 09.01.2025
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ