30.12.2024 Єдиний унікальний № 375/929/16-ц провадження № 2/371/50/24
30 грудня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 375/929/16-ц
Провадження № 2/371/50/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі:
секретарів судових засідань Сідор В.О., Литвин С.С., Харченко І.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності,
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
Позивач ОСОБА_5 звернулася із позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послалася на ті обставини, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є її дітьми. 08 грудня 2003 року між нею та відповідачами укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 5024.
За цим договором вона зобов?язалася передати у власність порівну відповідачам належний їй житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зобов?язалися довічно повністю утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігши в її безоплатному довічному користуванні цілий житловий будинок.
Згідно з умовами договору довічного утримання вартість матеріального забезпечення визначена у розмірі 70 грн на місяць. У разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку відмови від добровільного розірвання однією зі сторін - у судовому порядку.
Право власності на домоволодіння зареєстроване за відповідачами Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 28 лютого 2004 року (№ 3723998). Зокрема за ОСОБА_2 зареєстровано частина домоволодіння, яку вона просить скасувати.
Право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 та співвласником (25%) ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 08854, виданого 27 квітня 2004 року на підставі договору довічного утримання від 08 грудня 2003 року № 5023 та договору дарування земельної ділянки від 10 грудня 2003 року № 5108.
З моменту укладення договору довічного утримання її донька та син періодично приїздили до неї, допомагали по господарству, але на той час вона не потребувала постійного догляду та утримання, оскільки могла утримувати себе самостійно, тримала господарство та не мала проблем зі здоров?ям.
Починаючи з 2014 року стан її здоров?я погіршився, вона має кардіологічні та гінекологічні захворювання, хвороби суглобів, очей, гіпертонічну хворобу та ряд супутніх захворювань. В зв?язку з цим вона потребує постійного догляду, лікування та допомоги в транспортуванні до лікарні. За станом здоров?я вона часто перебуває на амбулаторному лікуванні.
Упродовж 2015 - 2016 років вона неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_2 з питаннями щодо виконання ним умов договору довічного утримання, натомість він не виконує взяті на себе зобов?язання, не звертає уваги на її потреби та стан здоров?я, не забезпечує її харчуванням, медикаментами, необхідною допомогою, не доглядає за нею в період лікування, не надає жодної допомоги на лікування і взагалі відмовляється її доглядати. Коли вона звертається до нього за допомогою, він вчиняє сварки та принижує її.
Відповідач не надає допомоги по господарству, не допомагав у проведенні поточного ремонту у житловому будинку, неодноразово наполягав на продажу житлового будинку, чим фактично бажає позбавити її місця проживання всупереч договору.
Враховуючи таке ставлення до неї з боку ОСОБА_2 вона просила його розірвати договір довічного утримання в добровільному порядку, проте він відмовився.
З ОСОБА_4 договір довічного утримання розірваний за спільною домовленістю на підставі угоди про розірвання договору довічного утримання № 30 від 19 січня 2017 року.
Посилаючись на правила статей 16, 744, 755, 756 частину 1 статті 756 ЦК України, статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у остаточній редакції позовної заяви станом від 19 грудня 2017 року просила частково розірвати договір довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року в частині укладення вказаного договору між нею та ОСОБА_2 , скасувати його державну реєстрацію, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754, виданий 27 квітня 2004 року на підставі договору довічного утримання від 08 грудня 2003 року № 5023 на ім?я ОСОБА_2 та співвласника ОСОБА_4 .
Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом
11 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити права власності.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він, є співвласником частини житлового будинку та 0,75 % земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , які належать йому на підставі договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_5 № 5024 від 08 грудня 2003 року. Як співвласник він з 2016 року позбавлений можливості законно володіти зазначеним майном. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 незаконно обмежують його у реалізації правомочності користуватися та розпоряджатися майном. ОСОБА_5 з метою розірвання договору довічного утримання в односторонньому порядку порушує умови вказаного договору шляхом неприйняття будь-якої допомоги та грошей, тому і чинить перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою. У спірному житловому будинку мешкають ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які не допускають його навіть зайти на подвір?я, у будинок і на земельну ділянку. За таких умов він не може користуватися і розпоряджатися своїм майном, що є триваючим порушенням його права.
Посилаючись на норми статті 41 Конституції України, статей 391, 386, 391 ЦК України, просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном з боку ОСОБА_5 , яка діє спільно з ОСОБА_4 , заборонити перешкоджати здійсненню його права перебувати у житловому будинку, користуватися та розпоряджатися майном та земельною ділянкою, що належать йому на праві власності, а саме: 0,5 частини житлового будинку та 0,75 % земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідно до технічної документації; заборонити ОСОБА_5 , яка діє спільно з ОСОБА_4 , в майбутньому перешкоджати йому розпоряджатися і користуватися нерухомим майном, що належить йому на праві власності по АДРЕСА_1 .
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області Литвин О.В. від 22 серпня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування його державної реєстрації та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 вересня 2016 року за заявою представника позивача позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації договору довічного утримання та визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку залишено без розгляду.
Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 вересня 2016 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 08 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д. за реєстровим номером № 5024, в частині укладення останнього між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 вересня 2016 року скасовано.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову (провадження 2-з/375/6/17).
Суд в ухвалі постановив накласти арешт на частину житлового будинку, належну на праві спільної часткової власності згідно договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області від 08 грудня 2003 року, ОСОБА_2 , розташованого в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), та на частину земельної ділянки загальною площею 0,6334 га, з яких 0,250 га за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, 03834 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року до участі у справі співвідповідачем залучено ОСОБА_4 .
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 серпня 2017 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді, справу передано Таращанському районному суду Київської області.
Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області Василенко О.М. від 14 вересня 2017 року справу прийнято до провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 червня 2018 року ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області Зінкіна В.І. від 07 листопада 2018 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 01 березня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д., про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, об?єднавши їх в одне провадження. До участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житньогірську сільську раду Таращанського району Київської області.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід судді Зінкіна В.І., справу передано до канцелярії суду.
Згідно з даними розпорядження № 11 від 08 травня 2019 року в.о. голови Такращанського районного суду Київської області в зв?язку з неможливістю утворення складу суду справу передано на розгляд Богуславському районному суду Київської області.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. від 27 травня 2019 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід судді Кіхтенка С.О., справу передано до канцелярії суду для визначення складу суду.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Корбута В.М. від 24 грудня 2019 року справу прийнято до провадження.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 133 від 11 грудня 2020 року в зв?язку з відставкою судді ОСОБА_6 справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 14 січня 2021 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 11 травня 2021 року клопотання ОСОБА_2 від 07 грудня 2020 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року клопотання ОСОБА_2 від 07 грудня 2020 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід судді Тітова М.Б., справу передано до канцелярії суду для визначення складу суду.
На підставі розпорядження голови Богуславського районного суду Київської області № 375/929/16-ц/1721/21 від 21 вересня 2021 року справу передано до Миронівського районного суду Київської області.
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 11 жовтня 2021 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 08 червня 2022 року клопотання ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 березня 2024 року до відповідача ОСОБА_2 застосовано заходи процесуального примусу у виді попередження, постановлено судове засідання з розгляду справи проводити безпосередньо в приміщенні Миронівського районного суду Київської області, в судове засідання викликати учасників справи, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14 травня 2024 року відмовлено в задоволенні заявленого відповідачем ОСОБА_2 відводу головуючому судді Капшук Л.О.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заявленого представником відповідача ОСОБА_2 відводу головуючому судді Капшук Л.О.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні заявленого відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 відводу головуючому судді Капшук Л.О.
Аргументи учасників справи
25 липня 2017 року, 27 липня 2017 року, 11 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_2 подав заперечення проти позову, в яких він вказав, що ініціатором укладення договору довічного утримання була мати і він погодився на його укладення, не підозрюючи про її дійсні наміри «витягнути» з нього як можна більше грошей та потім розірвати договір.
Зазначив, що він ніколи не відмовлявся і не відмовляється в подальшому від виконання умов договору довічного утримання, але позивач не дозволяє йому виконувати свої обов?язки за договором та зловживає правами відчужувача.
ОСОБА_4 допомагає позивачці в намірах розірвати з ним договір довічного утримання. Позов був поданий після приїзду до України ОСОБА_4 , яка чинила психологічний тиск на матір, щоб та віддала саме їй частку майна, яка належить йому за договором довічного утримання. Остання чинила перешкоди йому у виконанні обов?язків за договором довічного утримання, забороняла позивачу приймати від нього будь-яку допомогу. При цьому активно розповсюджувала плітки про нього серед мешканців села про нібито скрутне становище позивача у зв?язку з нездійсненням ним обов?язків по утриманню матері. ОСОБА_4 зацікавлена в результатах розгляду цієї справи, є другим набувачем права власності за оспорюваним договором і довела до нього, що все оспорюване майно відійде їй.
Для належного виконання договору він направляв кошти поштовими переказами. За передані кошти розписок у матері не брав, оскільки це не передбачено умовами договору і чеки та розписки між рідними людьми не мали бути переважним підтвердженням виконання сторонами договору.
Вказав на наявність у нього ряду захворювань та 2-ої групи інвалідності, а також наявність інвалідності 2-ої групи доньки ОСОБА_11 . Зауважив, що незалежно від цих обставин добросовісно разом з дружиною утримував позивача за договором довічного утримання навіть у більшому розмірі, ніж передбачено договором. Він дозволяв користуватися його земельною ділянкою площею 0,317 га сусідці позивача ОСОБА_12 в обмін на її допомогу матері на городі та по господарству.
Зазначив, що позивач не скаржилася раніше на стан здоров?я і на стаціонарному лікуванні не перебувала. Він ніколи не допускав залишення позивача без нагляду у випадку хвороби, купував ліки, возив на медичні обстеження, відвідував у лікарні, пропонував профілактичне лікування за його рахунок у медичних закладах. Позивач відмовлялася від його пропозицій вирішити питання для здійснення догляду за нею, зокрема найняти доглядальницю, переїхати жити до його сім?ї, купити їй помешкання поблизу його місця проживання, приїжджати допомагати їй у село як раніше. На це позивач та ОСОБА_4 зазначали, що їм потрібні гроші. Позивач не була рада його приїздам до неї, схвалювала такі приїзди тільки коли необхідно було допомагати їй по господарству, прискіпливо відносилася до нього, його дружини і доньки.
Вказав, що надавав позивачці матеріальну допомогу, зокрема, привозив різноманітні продукти, одяг, подарунки, купував навесні кожного року пташенят домашньої птиці. Позивач їх вирощувала та здебільшого віддавала ОСОБА_4 . Двічі він давав їй кошти у розмірі по 1000 доларів США на купівлю корів, які гинули, коли приїжджала ОСОБА_4 . Також він оплатив похорон чоловіка позивача ОСОБА_13 , проводив за власний кошт ремонтні роботи у господарстві позивачки (придбав у будинок 2 газових котла, бойлер на 80 л, нову газову плиту, фарби для косметичного ремонту будинку), пробурив свердловину для води, привозив за власний кошт спеціалістів з ремонту сантехніки.
Всього у 2016 році він сплатив позивачу готівкою 1920 грн, у 2017 році - 5326,00 грн, не враховуючи чеки на продукти та інші товари. В інші роки - 3000 доларів С/ША та 6300 грн. Детальний опис витрат виклав в таблиці підтвердження виконання ним договору довічного утримання.
Він надавав їй не лише матеріальну допомогу, але і виконував обов?язки сина, зокрема навідував її, часто телефонував, турбувався про її стан здоров?я.
Мати відмовлялася приймати від нього ліки, допомогу у лікуванні у медичних установах, брати гроші, продукти, не пускала на подвір?я та до будинку, відмовлялася від поточного ремонту будинку та встановлення нової сантехніки.
Його витрати на утримання майна та його покращення перевищили вартість самого майна. Проте будинок йому цінний як пам?ять про батька, якого позивач не любила і таке її ставлення позначилося на ставленні і до нього.
Вважає важливим факт, що з вимогою про розірвання договору довічного утримання мати звернулася лише через майже тринадцять років після його укладення. Посилаючись на правила частини 2 статті 756 ЦПК України, вважає, що умисне перешкоджання відчужувачем здійснювати набувачу свої обов?язки за договором є обставиною, що має істотне значення.
Зазначив, що ОСОБА_4 безпідставно залучена судом до участі у справі як співвідповідач, оскільки предметом спору не є спільні або однорідні права чи обов?язки ОСОБА_4 ні з відповідачем ОСОБА_2 , ні з позивачем. Позивач обрала спосіб захисту, який не передбачений законом, оскільки визнання недійсним державного акту в принципі не може вважатися способом захисту права.
31 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву в редакції від 19 грудня 2017 року, обґрунтування заперечень проти позовної заяви в якому за викладеними обставинами відповідають поданим ним запереченням.
25 червня 2019 року представник позивача ОСОБА_5 адвокат Чорненька О.І. подала відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що обставини, на які ОСОБА_2 посилається як на підставу позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_5 не здійснювала перешкод у можливості реалізації правомочності користування та розпорядження частиною житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 . Він проживає в місті Києві та до села Житні Гори приїжджає вкрай рідко, має безперешкодний доступ до житлового будинку та земельної ділянки. Натомість земельну ділянку жодного разу не використовував за цільовим призначенням, нічого там не саджав, не обробляв її. Коли приїжджав до житлового будинку, при бажанні залишався на той період, на який він приїжджав у село.
З того часу як ОСОБА_5 захворіла, він не надавав їй допомоги на лікування. Приїжджав у село Житні Гори виключно для того, щоб на камеру чи то на мобільний телефон зафіксувати як він пропонує ОСОБА_5 матеріальну допомогу, тобто з метою зібрання доказів у цивільній справі. Після цього він сідав у автомобіль та від?їжджав, не повідомляв, що бажає залишитися у будинку чи зайнятися обробітком землі, на що у ОСОБА_5 не було жодних заперечень.
ОСОБА_5 не бажає спілкуватися з ОСОБА_2 , проте жодного разу не здійснювала йому перепон у користуванні його власністю. З цих підстав просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.
Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_1 підтримали первісні позовні вимоги, зустрічні позовні вимоги не визнали. В поясненнях послалися на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_1 додатково пояснив, що після укладення договору довічного утримання стан здоров?я позивача значно погіршився, вона потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_2 самоусунувся від виконання умов договору довічного утримання, у зв?язку з чим позивач звернулася до суду з вимогами про розірвання договору довічного утримання в частині укладеного договору довічного утримання з відповідачем ОСОБА_2 . Догляд за позивачем здійснює ОСОБА_4 . ОСОБА_2 припинив виконувати умови договору з моменту, коли у позивача погіршився стан здоров?я з 2014 року. Вона почала хворіти і почала звертатися до відповідачів за допомогою, проте відповідач ОСОБА_2 у такій допомозі їй відмовляв.
Позивач додатково пояснила, що уклала з сином та донькою договір довічного утримання, за умовами якого вони набули у власність належні їй будинок та земельну ділянку, натомість зобов?язалися провідувати її, купувати ліки тощо. Поки вона мала задовільний стан здоров?я і могла обробляти город, син приїжджав, привозив певні гроші та продукти, натомість набирав городину. Після того, як помер її чоловік і стан її здоров?я погіршився, син не виконував умови договору, припинив приїздити до неї, нічого їй не купував. Їй говорив, що доглядати її не буде, оскільки вона стара і їй пора вже до її померлих чоловіків, а він має молоду дружину, яку потрібно глядіти. Якщо приїжджав до села, то зупинявся біля сусіда, у якого купував спиртне. Її в цей час не провідував, на її прохання зайти до неї не реагував, відповідав лайкою. До її двору не заходив вже близько п?яти - шести років. Кошти поштовим переказом син почав надсилати після того, як вона звернулася до суду з позовом. Але через те, що він розповсюджував у селі неправдиві чутки про неї, ніби вона зловживає алкоголем, кошти, які він надсилав поштою, отримувати припинила, хотіла, щоб він провідав її, потурбувався про неї. Він не допомагав їй на городі, у садку, по господарству. Син їй навіть не телефонує, не цікавиться станом її здоров?я, необхідністю та вартістю лікування, оздоровлення чи лікування їй не пропонував. Коли вона телефонує до нього, він не відповідає. Одного разу він відповів на телефонний дзвінок та запитав чи вона ще не вмерла.
ОСОБА_2 не допомагав їй на городі. Поки вона була спроможна, вона обробляла город, а потім їй сусіди допомагали. Оскільки її стан здоров?я погіршився і вона потребувала стороннього догляду, вона зателефонувала доньці ОСОБА_4 , яка залишила сім?ю і приїхала доглядати її. Донька здійснює догляд за нею, веде господарство, купує їй все необхідне, возить її на лікування, є її офіційним опікуном у органах піклування. Ліки вона купує за кошти доньки і власні кошти. У купівлі ліків та по господарству їй також допомагає сусідка ОСОБА_7 , яка проживає неподалік від неї.
На запитання відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 зазначила, що вона не заперечувала, щоб він приходив у будинок та на подвір?я, проте він не приходив з власної волі. Дійсно ОСОБА_12 обробляє 5-6 соток їхнього городу, проте вона не отримує продуктів від неї, всю продукцію ОСОБА_12 забирає собі. На похорон її чоловіка у липні 2014 року ОСОБА_2 кошти у розмірі 2500,00 грн їй не давав. На корову та телицю коштів у розмірі по 1000,00 доларів США їй син також не давав. На французькі ліки коштів він теж не давав. Вважає, що син придумав все це, щоб на суді було про що казати. На свердловину давав лише 1500,00 грн. Ніяких листів з пропозиціями вона від сина не отримувала. У сусіда Потомського у 2016 році ніяких розписок про отримання від нього коштів на лікування вона не просила.
Під час розгляду справи у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бусол О.Ю. позовні вимоги ОСОБА_5 за первісним позовом не визнала повністю. Позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом підтримала повністю.
В поясненнях щодо заперечень проти первісного позову зазначила, що позов подано не з власної волі позивача ОСОБА_5 , а під впливом ОСОБА_4 , яка має намір захопити це майно і не допускає до подвір?я ОСОБА_2 . ОСОБА_2 всі роки сплачував кошти згідно із договором довічного утримання, навіть у більшому розмірі, ніж передбачено договором. Він купляв одяг, надавав гроші, купував сантехніку тощо. Також допомагав позивачу на похоронах її чоловіка, давав кошти, розвозив людей. Після похорону викопав картоплю. Після приїзду ОСОБА_4 у серпні 2016 року йому почали чинити перешкоди у виконанні договору та користуванні майном. Після того, як ОСОБА_4 приїхала на постійне проживання, почала забороняти відповідачеві ОСОБА_2 користуватися житловим будинком, не пускати на подвір?я, користуватися майном, земельною ділянкою, городом. Все, що він поставив у будинку (котли, сантехніку тощо), ОСОБА_4 прибрала і поставила своє.
З приводу вчинення перешкод у користуванні власністю ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів, які попереджали ОСОБА_4 про недопущення такої поведінки, але порушення його прав триває. ОСОБА_2 приїжджав і намагався віддати продукти і гроші, перекидав через паркан. Проте ОСОБА_4 говорила, що їм нічого не потрібно, разом з ОСОБА_5 не пускали його до подвір?я та будинку.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні під час розгляду справи позовні вимоги визнала та пояснила, що договір довічного утримання вони з матір?ю розірвали у добровільному порядку і вона не є співвласником ні житлового будинку, ні земельної ділянки. Тривалий час догляд за позивачем здійснює лише вона. Саме з цією метою з огляду на стан здоров?я матері вона приїхала із-за кордону і почала проживати у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитана у судовому засіданні під час розгляду справи свідок ОСОБА_9 суду показала, що проживає в селі Житні Гори, знає позивача ОСОБА_5 , відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки проживає по сусідству з нею. Зазначила, що часто навідується до ОСОБА_5 , оскільки має автомобіль і на прохання позивача відвозить її до лікарні, купує ліки тощо. ОСОБА_2 за останні сім років вона жодного разу не бачила у селі, він до матері не приїжджав, не цікавився, чи потрібно їй щось. З ним вона зустрічалася лише в судах. Їй видно з вікна хату позивача, яка знаходиться на відстані 200 метрів. ОСОБА_4 приїхала доглядати матір з Москви, покинувши сім?ю, живе постійно з матір?ю та доглядає її. ОСОБА_4 купила матері бойлер, пральну машину, холодильник, ремонт зробила, дерева обрізати наймала людей. ОСОБА_2 приїжджав, коли ще був живий чоловік позивача, тільки на вихідних, щоб набрати городини, ніяких робіт не робив. Поминальні обіди після смерті чоловіка позивача проводили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вони у неї в кафе замовляли обіди, розраховувалися за зал. ОСОБА_2 вона не бачила на похоронах, чи привозив він продукти вона не знає, гроші він їй не передавав.
ОСОБА_5 скаржилася, що син не дзвонить і не цікавиться її життям та станом здоров?я, не приїжджає. Вона має поганий стан здоров?я, потребує ліків, засобів гігієни. Все це купує ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_5 потребує постійного догляду, оскільки майже повністю втратила зір, погано пересувається. Коли ОСОБА_4 потрібно кудись поїхати, то вона просить сусідів або наймає когось для догляду за матір?ю. ОСОБА_2 нічого не привозив, не приїжджав доглянути матір. Позивач їй казала, що ОСОБА_2 як почалися спори в судах якісь кошти надсилає поштою, оскільки йому потрібні підтвердження надсилання коштів для суду, але вона їх не отримує. ОСОБА_2 вона не бачила у його матері приблизно з 2015 року, лише раз бачила машину біля сусіда. З умовами договору довічного утримання вона не обізнана, на яку суму має утримувати відповідач матір їй невідомо. Особисто вона від ОСОБА_2 не чула, щоб він примушував позивача продати будинок. Позивач їй казала, що гроші син надсилає поштою, вона їх не отримує, оскільки хоче щоб він приїхав до неї. Особисто не бачила щоб ОСОБА_2 передавав гроші ОСОБА_5 . На сімейних перемовинах щодо невиконання умов договору присутня не була. При ній не було такого, щоб ОСОБА_2 не допускали до подвір?я та будинку, проявів неповаги до матері від ОСОБА_2 також не бачила. Позивач говорила, що ліки, продукти тощо їй купує ОСОБА_4 , також говорила, що ОСОБА_2 нічого не купує.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що її мати товаришувала з ОСОБА_5 і часто до неї ходила. Їх будинки знаходяться на відстані 600- 800 метрів. Вона ходила до позивача разом з матір?ю, допомагала їй по господарству. ОСОБА_2 приїжджав до матері поки був живий чоловік позивача (десь років 10 тому), він брав городину, молочні продукти. Вона до 2018 року проживала у місті Москва, тоді ОСОБА_4 через неї з Росії передавала продукти матері, коли ще проживала там. Як помер чоловік позивача, то ОСОБА_2 перестав їздити до матері. Близько семи років він не їздить вже до матері. До лікарів позивача водить ОСОБА_4 , допомагає матері і матеріально і у догляді. Вона купила матері холодильника, пральну машину. ОСОБА_2 матері не допомагає у догляді, веденні господарства, купівлі продуктів, забезпеченні лікування тощо. Їй про такі обставини відомо, бо вона ходила до позивача, яка їй жалілася, що син не приїздить і не допомагає, погрожує здати її у будинок для людей літнього віку. Про те, що між позивачем та її дітьми укладений договір довічного утримання, їй невідомо. Вона не бачила факту передачі коштів ОСОБА_2 матері. Вона особисто не була свідком обставин, коли ОСОБА_2 ображав матір, а також обставин, за яких його не допускають до будинку. Про факти звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу його недопуску до будинку їй невідомо. Позивач говорила, що він приїжджав до сусіда, а не до неї.
Допитана під час розгляду справи у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що проживає в селі Житні ОСОБА_14 по сусідству з будинком позивача, в дитинстві дружили з ОСОБА_4 . Вона по сусідству допомагала позивачеві по господарству. Позивач зараз має поганий стан здоров?я, не бачить, не може обслуговувати себе, пересуватися самостійно. Доглядає її ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_4 кудись їде, то зве її, щоб доглянула за позивачем. Зі слів позивача їй відомо, що ОСОБА_2 не приїжджав до неї, не турбувався, чи є у неї продукти харчування. Останні вісім років вона не бачила, щоб ОСОБА_2 приїжджав до матері. Вона була свідком телефонної розмови позивача з ОСОБА_2 , коли він просив її забрати заяву з суду. Чула особисто цю розмову. Позивач ніколи не оговорювала сина, завжди його жаліла. Вона також одного разу чула під час телефонної розмови з ОСОБА_4 як приїжджав ОСОБА_2 з особою на ім?я « ОСОБА_15 », і чула як ОСОБА_5 казала не впускати їх, оскільки ОСОБА_2 привіз чужу людину («Кузю») на два тижні, щоб він проживав у неї. Але ОСОБА_5 була проти, щоб чужу людину впускати у двір. Коли ОСОБА_4 була в Москві, ОСОБА_5 жила з чоловіком. Не чула про що ОСОБА_2 з ОСОБА_5 розмовляли в будинку, бо вона його там не бачила ніколи. Щодо коштів, які ОСОБА_2 надсилав ОСОБА_5 , їй відомо лише те, що він надсилав 50 грн, від отримання яких вона відмовилася. Про договір довічного утримання їй невідомо нічого. Їй ОСОБА_5 ніколи на повідомляла, що син привозив гроші, продукти чи речі. Бачила, що ОСОБА_2 брав у матері продукти, коли їхав у Київ. Хто пробив свердловину у подвір?ї їй невідомо. ОСОБА_4 після приїзду купила газову плиту, ванну, пральну машину, зробила там ремонти. До того теж допомагала. Про те, щоб ОСОБА_2 матері привозив щось із техніки, їй невідомо. Чула під час телефонної розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_2 як він казав: «Скільки Ви може жити, дайте нам пожити». ОСОБА_4 возила ОСОБА_5 до лікаря у місто Київ не один раз. Про те, що ОСОБА_2 возив матір до лікаря, їй також нічого невідомо. Про факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу його недопуску до будинку їй нічого невідомо. Зазначила, що позивач повідомляла, що ОСОБА_2 сказав їй, що йому немає коли їздить до неї, бо у нього молода дружина і робота.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав показання, з яких слідує, що він проживає у місті Рокитне. ОСОБА_5 знає, оскільки допомагав їй по господарству, ставив вулики у неї. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 знає як її дітей. Він за проханням позивача, її чоловіка та її доньки протягом кількох років періодично допомагав позивачу по господарству (обробляти город та садок, робив покриття на дрова, проводив поверхневі ремонтні роботи будинку). Розраховувалася за працю з ним ОСОБА_5 . ОСОБА_2 у матері за цей час бачив лише раз, ніяких робіт по господарству він не виконував. Позивач весь час чекала сина, залишала йому продукти, щоб віддати на Київ. ОСОБА_5 йому розказувала, що син пропонував їй продавати хату. Вже тривалий час позивач за станом здоров?я потребує постійного догляду. Про те, щоб ОСОБА_2 надавав матері матеріальну допомогу чи ліки, йому нічого не відомо. ОСОБА_5 про такі обставини йому не розповідала, він особисто такого не бачив. В лікарню ОСОБА_5 возила донька ОСОБА_4 . Він особисто не бачив і не міг бачити, щоб ОСОБА_2 давав ОСОБА_5 гроші, возив на лікування тощо. Допомагаючи позивачу обробляти город, він не знав, кому він належить. Йому відомо, що між сторонами є договір по догляду. Йому про такий договір казали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Йому не відомо як виконує ОСОБА_2 цей договір, лише відомо, що матір доглядає ОСОБА_4 . Вона залишила сім?ю та приїхала до матері, щоб її доглядати. Йому ніхто не повідомляв про те, що ОСОБА_2 не допускають до будинку. Він особисто не бачив, чи надає ОСОБА_2 допомогу матері, не чув і не бачив особисто, щоб ОСОБА_2 ображав матір, виганяв її з дому. Як ОСОБА_5 виконувала договір довічного утримання йому невідомо.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з?явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені належно. В матеріалах справи наявна заява приватного нотаріуса Скоробагатько В.Д. про розгляд справи у її відсутності, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду (том 1 а.с. 35).
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06 грудня 2024 року через переривання відеоконференцзв?язку із відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 , а також неявку свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , постановлено оголосити перерву у судовому засіданні до 27 грудня 2024 року до 11-30 год, судове засідання проводити безпосередньо у приміщенні Миронівського районного суду Київської області за адресою: вулиця Травнева, 3 міста Миронівка Обухівського району Київської області; у судове засідання до приміщення Миронівського районного суду Київської області викликати учасників справи, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16
19 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 подала клопотання про залишення позову ОСОБА_5 без розгляду, яку обґрунтувала тими обставинами, що позивач та її представник ОСОБА_1 не з?явилися у судове 05 грудня 2024 року без поважних причин, зловживають процесуальними правами.
26 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із тим, що вона та її довіритель ОСОБА_2 з 19 грудня 2024 року перебувають на плановому лікуванні. Зазначила, що заперечує проти проведення судового засідання без їх участі. До заяви додала копії повідомлень про виділення путівок № 001617 та № 061616 від 16 грудня 2024 року до Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг».
У судове засідання 27 грудня 2024 року учасники справи не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , також в судове засідання не з?явилися.
Представник позивача ОСОБА_5 , адвокат Божок М.І. 27 грудня 2024 року подав заяву у якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_5 .
Відповідач ОСОБА_4 подала заяву про проведення судового засідання 27 грудня 2024 року без її участі.
Згідно з даними довідок Ф.20, складених уповноваженими працівниками АТ «Укрпошта», та даних відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , відмовилися від отримання судової повістки про виклик до суду; свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_22 відсутні за зазначеною адресою, свідок ОСОБА_21 судову повістку про виклик до суду отримав особисто 24 грудня 2024 року.
Вирішуючи питання про можливість закінчення розгляду справи у відсутності учасників справи та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 суд ураховує те, що розгляд справи триває з 2016 року. Під час розгляду справи Миронівським районним судом Київської області судові засідання неодноразово відкладалися з причин неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 , також судові засідання не відбувалися з причин переривання зв'язку під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції з відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 .
Зокрема, тільки у 2024 році у судовому засіданні оголошувалися перерви за клопотанням сторони відповідача ОСОБА_2 через їх неявку (клопотання від 20 червня 2024 року, від 09 липня 2024 року, від 19 серпня 2024 року, від 24 вересня 2024 року), а також через переривання зв?язку з причин незабезпечення ними належного зв?язку під час участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (19 серпня 2024 року, 05 грудня 2024 року).
Також судове засідання 13 червня 2024 року відкладалося в зв?язку з неявкою в судове засідання викликаних за клопотанням відповідача ОСОБА_2 свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 . Відповідач ОСОБА_2 та його представник не забезпечили явку свідків в судове засідання на 05 грудня 2024 року. В судове засідання, призначене на 30 грудня 2024 року, зазначені свідки також не з?явилися. Суд в черговий раз здійснив належні заходи для їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, стороною відповідача неодноразово заявлявся відвід головуючому судді у справі, який визнавався необґрунтованим, проте судове засідання в зв?язку з цим відкладалося.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до приписів частин 2,4 статті 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Суд неодноразово попереджував відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 про недопущення зловживання процесуальними правами та дій, що призводять до затягування розгляду справи.
Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позову ОСОБА_5 без розгляду, суд зазначає, що частиною 5 статті 223 ЦПК України, на яку посилається представник відповідача у заяві, визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки представник позивача ОСОБА_1 у випадку нез?явлення у чергове судове засідання, завжди подавав заяви про проведення такого судового засідання у його відсутності та у відсутності позивача, підстави для застосування наслідків, визначених частиною 5 статті 223 ЦПК України, відсутні.
Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 повторно не з'явилися у судове засідання, враховуючи правила статті 223 ЦПК України, а також враховуючи наявні у матеріалах справи заяви представника позивача, відповідача ОСОБА_4 про розгляд справи у їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи у відсутності учасників судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суд встановив такі фактичні обставини.
08 грудня 2003 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладений договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. та посвідченого в реєстрі за № 5024 (том 1 а.с. 6, том 3 а.с. 10).
Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_5 передала у власність порівну ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належний їй житловий будинок з господарськими спорудами і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов?язалися довічно повністю утримувати ОСОБА_5 , забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігши в її безоплатному довічному користуванні цілий житловий будинок. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі 70 (сімдесят) гривень на місяць.
Пунктом 9 договору довічного утримання передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору, він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку відмови від добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку.
Житловий будинок належав ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з рішенням № 171 виконкому Рокитнянської районної ради Київської області від 19 липня 1988 року, зареєстрованого у Білоцерківському бюро технічної інвентаризації Київської області 27 листопада 1989 року (реєстр № 2-516), свідоцтва про право власності, виданого згідно з рішенням Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 59 від 30 жовтня 2003 року, зареєстрованого в Білоцерківському бюро технічної інвентаризації Київської області 02 грудня 2003 року (реєстр № 2-516).
Земельна ділянка площею 0,316 га (0,125 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, 0,1915 га - для ведення особистого підсобного господарства) належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 042512, виданого згідно з рішенням № 35 Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 05 червня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 04 травня 2002 року за № 361.
Земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 042512 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,633 га (0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,383 га - для ведення особистого підсобного господарства), виданого на ім?я ОСОБА_13 та ОСОБА_5 згідно із рішенням № 35 Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 05 червня 2001 року (том 1 а.с. 246, том 3 а.с. 4).
На підставі договору довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстроване право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 по частці за кожним (реєстраційний номер 3723998, номер запису 516 в книзі 2).
Така обставина підтверджується даними Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації № 2950938 від 28 лютого 2004 року (том 1 а.с. 16, том 3 а.с. 5).
На підставі договору дарування, посвідченого 10 грудня 2003 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. за номером 5108, відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,316 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 205, том 3 а.с. 5 зв.).
На підставі договору довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року та договору дарування № 5108 від 10 грудня 2003 року на ім?я ОСОБА_2 виданий державний акт серії КВ № 088754 від 27 квітня 2004 року на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,6334 га (0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку , 0,3834 га - для ведення особистого селянського господарства). Співвласником зазначеної земельної ділянки (25 %) зазначено ОСОБА_4 (том 1 а.с. 17, том 3 а.с. 6).
19 січня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за взаємною згодою розірвали договір довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року в частині передачі ОСОБА_4 у власність частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Запис про припинення обтяження на частину зазначеного будинку внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.
Такі обставини підтверджуються даними договору про розірвання договору довічного утримання, посвідченого 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. за № 30, даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 78434011 від 19 січня 2017 року (том 1 а.с. 249, 250, том 3 а.с. 10, 11).
Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта № 90045581 від 27 червня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Накладено обтяження на земельну ділянку площею 0,6334 га та частину житлового будинку по АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 70-73).
У матеріалах справи наявні письмові докази, що підтверджують дані про стан здоров?я ОСОБА_5 .
З виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 , виданої КМЗ Рокитнянської районної ради «Рокитнянський районний центр первинної медико - санітарної допомоги» 23 червня 2016 року, вбачається, що вона страждає на ІХС: кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба ІІ ст., стенокардія напруги ІІ ФК; СН ІІ ст; АСГМ ІІ ст; ДЕП ІІ ст; хронічний гастрит; хронічний холецистит; хронічний панкреатит, випадіння матки та стінок піхви V ст; вузловий зоб, незріла катаракта, ангіосклероз сітківки (том 1 а.с. 7, 8).
Відповідно до даних висновку ЛКК № 75 від 19 серпня 2016 року ОСОБА_5 за станом здоров?я хвора та потребує сторонньої допомоги терміном на один рік. Відповідно до даних висновку ЛКК № 9 від 02 лютого 2017 року ОСОБА_5 за станом здоров?я хвора та потребує постійного стороннього догляду терміном на один рік (том 1 а.с. 51, 247, том 3 а.с. 7, 9).
Згідно з даними виписки з історії хвороби ОСОБА_5 знаходилася на стаціонарному лікуванні у КЗ КОР «Київської обласної ради» з 29 березня 2017 року до 31 березня 2017 року (том 1 а.с. 198).
Відповідно до даних довідки КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області «Роктнянська ЦРЛ» № 732 від 15 травня 2017 року ОСОБА_5 , за даними облікової документації, на диспансерному обліку у психіатричному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою не зверталася (том 1 а.с. 243).
На підтвердження здійснення переказів позивачеві ОСОБА_5 грошових коштів відповідач ОСОБА_2 надав копії заяв про одержання готівки без дати на суму 100 грн та 300 грн, в яких адресатом зазначена ОСОБА_5 , відправником - ОСОБА_2 , копії фіскальних чеків на електронні перекази адресату Бусол в село Житні гори 18 серпня 2016 року у розмірі 100 грн, 11 жовтня 2016 року - 150,00 грн, 03 березня 2017 року у розмірі 600,00 грн, 13 вересня 2016 року у розмірі 200,00 грн, 01 листопада 2016 року у розмірі 300 грн, 14 лютого 2017 року у розмірі 300,00 грн, 18 квітня 2017 року у розмірі 150,00 грн, 24 лютого 2017 року у розмірі 450,00 грн, 17 січня 2017 року у розмірі 450,00 грн, 03 травня 2017 року у розмірі 200,00 грн, 07 липня 2017 року у розмірі 300,00 грн, 07 липня 2017 року у розмірі 300,00 грн, 01 серпня 2017 року - 500,00 грн, 04 вересня 2017 року - 500 грн, 06 жовтня 2017 року - 500 грн, 30 листопада 2017 року - 500,00 грн, 01 листопада 2017 року - 500,00 грн, 13 грудня 2017 року - 500,00 грн, 23 січня 2018 року - 500,00 грн, 31 січня 2018 року - 500,00 грн, 15 лютого 2018 року - 500 грн, 21 березня 2018 року - 500 грн, 08 квітня 2018 року - 500,00 грн, 08 травня 2018 року - 500,00 грн, 30 червня 2018 року - 500,00 грн, 09 липня 2018 року - 500,00 грн, 27 серпня 2018 року - 500,00 грн, 06 вересня 2018 року - 500,00 грн, 09 жовтня 2018 року - 500,00 грн, 18 грудня 2018 року - 200,00 грн, 29 січня 2019 року - 200,00 грн, 11 лютого 2019 року - 200,00 грн, 27 лютого 2019 року 200,00 грн, 16 квітня 2019 року - 500,00 грн, 01 травня 2019 року - 200,00 грн, 01 червня 2019 року - 500,00 грн, 06 липня 2019 року - 500,00 грн, 07 серпня 2019 року - 500,00 грн, 16 вересня 2019 року - 500,00 грн, 26 вересня 2019 року, 08 листопада 2019 року - 250,00 грн та 250,00 грн, 19 грудня 2019 року - 500,00 грн, 22 січня 2020 року - 500,00 грн, 29 лютого 2020 року - 500, 00 грн, 20 січня 2020 року - 500, 00 грн, 17 березня 2020 року - 500,00 грн, 03 квітня 2020 року - 500,00 грн, 20 травня 2020 року - 500,00 грн, 26 червня 2020 року - 500,00 грн, 15 липня 2020 року, 20 серпня 2020 року - 500,00 грн, 26 вересня 2020 року - 500,00 грн, 16 жовтня 2020 року - 500,00 грн, 10 листопада 2020 року - 500,00 грн, 01 лютого 2021 року 200,00 грн, 10 лютого 2021 року - 500,00 грн, 26 квітня 2021 року - 500,00 грн, 20 травня 2021 року - 500,00 грн, 17 липня 2021 року 700,00 грн, 14 серпня 2021 року - 700,00 грн, 09 жовтня 2021 року - 700,00 грн, 09 жовтня 2021 року -250,00 грн, 22 листопада 2021 року - 700,00 грн, 10 грудня 2021 року - 700,00 грн, 24 січня 2022 року - 700,00 грн, 14 лютого 2022 року - 700,00 грн, 30 травня 2022 року - 200,00 грн, 10 червня 2022 року - 350,00 грн,
Також на підтвердження повернення відправлених коштів відповідач надав службові чеки КМД УДППЗ «Укрпошта» на видачу готівки 03 травня 2017 року - 200,00 грн, 03 травня 2017 року - 150,00 грн, 17 травня 2017 року -200,00 грн, 05 листопада 2016 року - 300 грн, 15 листопада 2016 року - 300 грн, 03 березня 2017 року - 450,00 грн, 01 листопада 2016 року - 150 грн, 04 березня 2017 року - 450 грн, 24 лютого 2017 року - 300 грн, 13 березня 2017 року - 600,00 грн, 13 липня 2017 року - 300,00 грн, 01 листопада 2017 року -500 грн, 06 лютого 2018 року - 500 грн, 24 квітня 2018 року - 500,00 грн, 27 серпня 2018 року - 500,00 грн, 06 вересня 2018 року - 500,00 грн, 09 жовтня 2018 року - 500,00 грн, 18 грудня 2018 року - 200,00 грн, 06 лютого 2018 року - 500,00 грн, 11 лютого 2019 року - 200,00 грн, 27 лютого 2019 року 200,00 грн, 25 березня 2019 року - 200,00 грн, 06 вересня 2019 року - 500,00 грн, 06 липня 2019 року - 500,00 грн та 200,00 грн, 26 вересня 2019 року - 500,00 грн, 19 грудня 2019 року - 250,00 грн, 22 січня 2020 року - 500,00 грн, 17 березня 2020 року - 500,00 грн, 20 травня 2020 року - 500, 00 грн, 20 травня 2020 року - 500,00 грн, 29 лютого 2020 року - 500,00 грн, 20 серпня 2020 року - 500,00 грн, 16 жовтня 2020 року - 500,00 грн, 15 липня 2020 року - 500,00 грн, 26 вересня 2020 року - 500,00 грн, 10 листопада 2020 року - 500,00 грн, 10 лютого 2021 року - 500,00 грн, 16 березня 2021 року - 500,00 грн та 200 грн, 09 жовтня 2021 року - 700,00 грн, 10 грудня 2021 року - 250,00 грн та 700,00 грн, 26 квітня 2021 року - 500,00 грн, 20 травня 2021 року - 500,00 грн, 17 липня 2021 року - 500,00 грн, 14 серпня 2021 року - 700,00 грн, 24 січня 2022 року - 700,00 грн, 30 травня 2022 року - 700,00 грн (том 1 а.с. 93 - 95, 180 - 185, том 2 а.с. 60, 108 - 113, 217 - 221, том 3 а.с. 89, 91, том 6 а.с. 153 -163, том 7 а.с. 10 - 41).
Відповідно до даних повідомлень ПАТ «Укрпошта» № 501 від 20 квітня 2017 року та № 3806-15-2980 від 25 листопада 2016 року ОСОБА_2 надіслав на ім?я ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 такі грошові перекази: № 0295 від 18 серпня 2016 року сумою 100,00 грн (виплачений одержувачу 23 серпня 2016 року), № 0079 від 13 вересня 2016 року сумою 200,00 грн, № 0079 від 11 жовтня 2016 року сумою 150,00 грн, № 0004 від 01 листопада 2016 року сумою 300,00 грн, № 0052 від 17 січня 2017 року сумою 450,00 грн, № 0098 від 14 лютого 2017 року сумою 300,00 грн, № 0054 від 24 лютого 2017 року сумою 450,00 грн, № 0093 від 03 березня 2017 року сумою 600,00 грн (зазначені грошові перекази за відмовою одержувача від отримання повернуті за зворотною адресою), № 0128 від 17 квітня 2017 року сумою 150,00 грн (не виплачений одержувачу, знаходиться у картотеці відділення поштового зв?язку) (том 1 а.с. 196, том 2 а.с. 124, 125, том 7 а.с. 44).
Відповідно до даних повідомлення ПАТ «Укрпошта» № 101.8.5.3-Б-3703 від 20 липня 2017 року ОСОБА_2 надіслав на ім?я ОСОБА_5 за адресою : АДРЕСА_1 такі грошові перекази: № 2391 сумою 300,00 грн, № 2392 сумою 300,00 грн від 07 липня 2017 року (зазначені грошові перекази за відмовою одержувача від отримання повернуті за зворотною адресою, оскільки адресат відмовився від їх одержання) (том 2 а.с. 59, том 7 а.с. 43).
Відповідно до даних довідки ВПЗ Ірпінь - 5, виданої ОСОБА_2 з відділення 08205 Ірпінь, були здійснені грошові перекази на ім?я ОСОБА_5 , індекс 09611, ОСОБА_23 , а саме: 26 квітня 2021 року, 16 березня 2021 року, 10 лютого 2021 року, 16 грудня 2020 року, 26 вересня 2020 року, 20 серпня 2020 року, 15 липня 2020 року, 26 червня 2020 року, 20 травня 2020 року у розмірі 500,00 грн (том 6 а.с.159 зв., том 7 а.с. 42).
На підтвердження витрат на придбання ліків, одягу та продуктів харчування відповідач ОСОБА_2 надав етикетки, оригінали фіскальних чеків за період 2009 року, 2012-2017 років (том 1 а.с. 187 -195, том 2 а.с. 114-123).
Також відповідач склав детальний опис витрат, який виклав в таблиці підтвердження виконання ним договору довічного утримання (том 2 а.с. 62-64). Згідно з даними таблиці всього в 2016 році він сплатив позивачу готівкою 1920 грн, у 2017 році - 5326,00 грн, не враховуючи чеки на продукти та інші товари. В інші роки - 3000 доларів США та 6300 грн.
В матеріалах справи наявні письмові свідчення ОСОБА_24 від 22 березня 2017 року (том 1 а.с. 115-117), ОСОБА_24 від 30 червня 2017 року (том 2 а.с. 205), ОСОБА_19 від 23 березня 2017 року(том 1 а.с. 118-119), справжність підпису на яких засвідчені секретарем Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області. А також свідчення ОСОБА_25 від 20 квітня 2017 року (том 1 а.с. 120-121), ОСОБА_18 від 27 березня 2017 року, справжність підпису на яких засвідчені печаткою ПП «Бестменсервіс» із нерозшифорованим підписом особи, яка засвідчила справжність підпису.
На підтвердження обставин щодо недопуску відповідача ОСОБА_2 до спірних житлового будинку та земельної ділянки, ОСОБА_2 надав докази про його звернення 31 травня 2017 року до Рокитнянського ВП ГУ НП України в Київській області з заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_4 (том 1 а.с. 199-203, том 2 а.с. 127-131).
Також відповідач ОСОБА_2 надав USB-флеш-накопимчувач з записом відео (без зазначення дати події). З дослідженого судом відео на наданому USB-флеш-накопимчувачу вбачається, що ОСОБА_2 фіксував на відео факт, коли він приїхав зі ОСОБА_17 та пропонував матері і ОСОБА_4 кошти та продукти (хліб, оселедець). Спілкування відбувалося в умовах конфлікту. ОСОБА_4 відповідала, що вони забезпечені хлібом та коштами. ОСОБА_5 зазначала, що ОСОБА_2 таку допомогу пропонує для фіксації на відео, відмовилася приймати продукти та гроші, мотивуючи це тим, що торік просила його про допомогу, проте він відмовив їй. ОСОБА_2 на це зазначив, що відмовив у допомозі, оскільки вважає, що мати не потребувала догляду. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 висловлювали свою незгоду з тим, щоб ОСОБА_2 зайшов у двір. Зазначали, що він це зможе зробити лише після рішення суду (том 1 а.с. 232а).
На підтвердження свого стану здоров?я та стану здоров?я членів своєї родини відповідач ОСОБА_2 надав копії посвідчення інваліда з дитинства НОМЕР_1 , видане на ім?я ОСОБА_26 , довідки Дніпровського районного управління Київського міського управління пенсійного фонду України № 2288 від 17 березня 2004 року, медичного висновку на дитину - інваліда з дитинства ОСОБА_11 від 11 грудня 2003 року, аудіограми ОСОБА_2 від 28 квітня 2009 року, виписки № 4970 від 07 червня 2016 року із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 , довідки до акта огляду МСЕК серії № КБ - 1 № 020538 від 11 червня 2007 року та серія КА-2 № 010986 від 04 серпня 2009 року, витяг з медичної картки ОСОБА_2 (том 1 а.с. 221 -232, том 2 а.с. 133 -144).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення як за первісним позовом так і за зустрічним позовом, об?єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку підлягає задоволенню частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності підлягає задоволенню частково.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.
Спірний договір довічного утримання укладений 08 грудня 2003 року в період чинності ЦК УРСР.
Відповідно до статті 425 ЦК УРСР за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров?я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов?язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на момент укладення договору довічного утримання, передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання
право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Тож за укладеним 08 грудня 2003 року договором довічного утримання до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перейшло право власності на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_5 .
Статтею 428 ЦК УРСР встановлено, що договір довічного утримання може бути розірваний за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов?язків, взятих на себе за договором. При розірванні договору з зазначених вище підстав будинок повинен бути повернутий відчужувачеві. Витрати по утриманню відчужувача, зроблені набувачем майна до розірвання договору не відшкодовуються.
З 01 січня 2004 року ЦК УРСР втратив чинність у зв?язку з набуттям чинності ЦК України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов?язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов?язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов?язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Договір є обов?язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов?язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов?язання його сторони набувають обов?язки (а не лише суб?єктивні права), які вони мають виконувати.
Зі змісту статті 526 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов?язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов?язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов?язання.
На підставі статті 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Статтею 751 ЦК України визначено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Частиною 1 статті 756 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв?язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов?язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Згідно з частиною першою статті 756 ЦК України, правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв?язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов?язків за договором, є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.
Тлумачення статей 425, 428 ЦК УРСР та статей 755, 756 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов?язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій. При цьому відчужувачеві повертається передане ним за договором майно, а зроблені набувачем витрати на утримання та догляд відчужувача не підлягають поверненню.
Згідно з вимогами статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року (справа № 752/818/17) та від 24 червня 2021 року (справа № 644/1566/19) зазначив, що істотними умовами договору довічного утримання є: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг. Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач. Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19.
Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 345/1359/22 (провадження № 61-1736св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 754/11230/20 (провадження № 61-1105св24).
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19 вказано, що «аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов?язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов?язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі».
Тож укладення договору довічного утримання між сторонами передбачає не тільки надання матеріальної допомоги відчужувачу, а ще й обов?язки немайнового характеру, такі як надання догляду та необхідних послуг.
Суд встановив, що сторони обумовили умови довічного утримання та догляду за ОСОБА_5 , які включали у себе як матеріальне забезпечення (забезпечення грошового утримання, одягу, продуктів харчування), так і обов?язки немайнового характеру (необхідного догляду).
Згідно з частинами 1-3 статті 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на процесуальне правило, викладене у частині 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач ОСОБА_5 , звертаючись до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання з ОСОБА_2 , посилалася на те, що він з 2014 року не виконує належним чином свої обов?язки за договором. Зокрема, після того, як помер її чоловік та її стан здоров?я погіршився, вона почала потребувати не тільки матеріального утримання, але і постійного догляду, лікування. Відповідач ОСОБА_2 їй належного матеріального утримання, допомоги на лікування, а особливо догляду не забезпечив.
Під час розгляду справи суд установив, що позивач ОСОБА_5 є особою похилого віку, має поганий стан здоров?я та з 2014 року потребує сторонньої допомоги.
Відповідач ОСОБА_2 не надав суду достатніх та достовірних доказів, що до моменту звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання він повністю та належним чином виконував обов?язки за договором довічного утримання щодо забезпечення позивача ОСОБА_5 повним утриманням, харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою.
Надані відповідачем ОСОБА_2 докази про виконання ним договору довічного утримання суд оцінює у сукупності з іншими зібраними доказами у справі.
Зокрема, щодо наданих відповідачем ОСОБА_2 квитанцій про перерахування коштів позивачеві, суд ураховує, що переказ цих коштів ОСОБА_2 здійснював вже після звернення ОСОБА_5 із позовом про розірвання договору довічного утримання до суду. Факт надсилання грошових коштів відповідачем не свідчить про те, що він належним чином виконував умови договору довічного утримання, оскільки йому було відомо про те, що позивач - людина похилого віку і за станом здоров?я потребує не тільки матеріального утримання, але і сторонньої допомоги.
Доводи позивача ОСОБА_5 про те, що відповідач не надавав їй допомоги, коли вона такої потребувала за станом здоров?я, підтверджені як матеріалами справи, так і показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 .
Щодо письмових пояснень ОСОБА_24 , ОСОБА_19 ОСОБА_25 , ОСОБА_18 суд зазначає, що такі пояснення не можуть бути таким джерелом доказування у справі як покази свідка, оскільки під час надання ними пояснень не виконано вимоги статті 230 ЦПК України. А частиною 1 статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку.
Суд ураховує, що позивач будучи особою похилого віку на момент укладення договору і стан здоров?я якої погіршувався з роками, укладаючи договір довічного утримання, розраховувала на допомогу відповідача ОСОБА_2 у тому числі і щодо догляду. Під час розгляду справи з пояснень позивача, свідків, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не здійснював належний догляд за нею, не телефонував їй, не цікавився здоров?ям, не відвідував позивача. Відтак відповідач ОСОБА_2 як набувач за спірним договором, не виконував належно обов?язки згідно з договором довічного утримання чим допустив істотне його порушення, що є підставою для розірвання з ним договору довічного утримання.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 в частині скасування державної реєстрації договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на частину спірного будинку, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754, виданого 27 квітня 2004 року на ім?я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону № 2255-ІХ від 15 травня 2022 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Пунктом 9 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
19 січня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за взаємною згодою розірвали договір довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року в частині передачі ОСОБА_4 у власність частини житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 .
З урахуванням правил частини 1 статті 756 ЦК України наслідком розірвання договору довічного утримання є набуття ОСОБА_5 права власності на майно у виді домоволодіння та 0,316 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яке було нею передане за договором, та припинення права власності на це майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Оскільки право власності на житловий будинок та земельну ділянки перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в зв?язку з передачею домоволодіння за договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання є підставою для поновлення права власності ОСОБА_5 на зазначені домоволодіння та частину земельної ділянки площею 0,316 га та припинення права власності на це майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Тож рішення суду про розірвання договору довічного утримання є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно у виді житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем провести державну реєстрацію припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.
Тож скасування державної реєстрації спірного договору довічного утримання не є ефективним способом захисту прав позивача, тому у цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Окрім того, суд встановив, що державний акт серії КВ № 088754 від 27 квітня 2004 року на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,6334 га (0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку , 0,3834 га - для ведення особистого селянського господарства) видано на ім?я ОСОБА_2 також на підставі договору довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року та договору дарування № 5108 від 10 грудня 2003 року. Співвласником зазначеної земельної ділянки (25 %) зазначено ОСОБА_4 .
З 1 січня 2013 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються.
З 01 січня 2013 року земельні ділянки як об'єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК), а права на них (власності, користування тощо) - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.
На сьогодні, основним законом, що встановлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є Закон України «Про Державний земельний кадастр».
Відповідно до частини 9 статті 21 Закон України «Про Державний земельний кадастр», відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до ДЗК із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до ДЗК відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дані про присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, внесення до ДЗК та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,6334 га ділянки на підставі державного акта серії КВ № 088754 від 27 квітня 2004 року на право власності на земельну ділянку в матеріалах справи відсутні.
Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Оскільки підставою для реєстрації права власності на частину домоволодіння та земельну ділянку площею 0,316 га, був укладений договір довічного утримання, підставою припинення права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 є рішення суду про розірвання цього договору. Припинення права власності проводиться шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене, судове рішення про розірвання оспорюваного договору довічного утримання, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок та частину земельної ділянки, набутих за цим договором, а також скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 , буде ефективним способом захисту, з огляду на положення статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 152 ЗК України.
Суд ураховує, що правомірність та законність підстав для видання державного акта серії КВ № 088754 від 27 квітня 2004 року на право власності на земельну ділянку станом на момент його видачі сторонами не оспорювалося. До складу права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,6334 га, посвідчену цим державним актом, входить також його право власності на земельну ділянку, набуту за договором дарування № 5108 від 10 грудня 2003 року, яке позивачем не оспорюється.
Тож підстави для визнання недійсним та скасування цього державного акта на право власності на земельну ділянку відсутні. Власники спірної земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не позбавлені можливості в позасудовому порядку, на підставі документів, які встановлюють право власності на земельні ділянки, здійснити поділ земельної ділянки, виготовивши відповідну технічну документацію із землеустрою, та здійснити державну реєстрацію належних їм земельних ділянок у ДЗК у поряду, визначену Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.
Під час розгляду справи суд установив, що ОСОБА_5 , на підставі договору довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року набув право власності на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Також йому було видано державний акт серії КВ № 088754 від 27 квітня 2004 року на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,6334 га на підставі договору довічного утримання № 5024 від 08 грудня 2003 року та договору дарування № 5108 від 10 грудня 2003 року.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 за первісним позовом про розірвання договору довічного утримання, право власності ОСОБА_2 на набуті ним за цим договором майно підлягає припиненню. Внаслідок чого ОСОБА_2 втрачає статус власника зазначеного майна.
Тому позовні вимоги за зустрічним позовом в частині усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном у виді частки житлового будинку та частки земельної ділянки, які набуті ним за договором довічного утримання задоволенню не підлягають.
Проте суд ураховує, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , набутої ним за договором дарування № 5108 від 10 грудня 2003 року.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною 3 статті 152 ЗК України у тому числі шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
ОСОБА_2 під час розгляду справи зазначав, що після укладення договору довічного утримання він привозив і віддавав ОСОБА_5 гроші, речі, продукти, встановлював обладнання, сантехніку, проводив ремонтні роботи, копав картоплю тощо. Такі пояснення свідчать про відсутність перешкод у користуванні належним йому майном.
Однак, суд встановив, що між сторонами орієнтовно з 2014 року склалися конфліктні стосунки, які є триваючими. Із відеозапису, який був досліджений судом, вбачається, що ОСОБА_5 висловлювала заперечення щодо права ОСОБА_2 користуватися належною йому земельною ділянкою.
Згідно з частиною 3 статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З урахуванням обставин справи, за наявності між сторонами триваючого конфлікту, суд дійшов висновку, що для запобігання вчиненню дій, що порушують право користування ОСОБА_2 належною йому за договором дарування № 5108 від 10 грудня 2003 рокуземельною ділянкою площею 0,316 га,його право як власника земельної ділянки підлягає захисту шляхом зобов?язання ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у здійсненні права користування зазначеною земельною ділянкою.
Щодо перешкод у праві розпорядження зазначеною земельною ділянкою, то у матеріалах справи відсутні дані про вчинення ОСОБА_5 будь - яких дій, які б свідчили про порушення чи створювали б небезпеку у порушенні права розпорядження ОСОБА_2 належною йому земельною ділянкою.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_27 на частину спірного житлового будинку є обґрунтованими. Позивач довела належними та допустимими доказами істотне порушення умов договору довічного утримання з боку відповідача ОСОБА_2 , що є підставою для його розірвання.
Позовна вимога про скасування державної реєстрації спірного договору довічного утримання, не є ефективним способом захисту, а тому задоволенню не підлягає. Обґрунтованість вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 не доведено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності є частково обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності на підставі договору дарування № 5108 від 10 грудня 2003 року. ОСОБА_2 довів, що має обґрунтовані підстави вважати наявність небезпеки порушення ОСОБА_5 його прав як власника земельної ділянки.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач ОСОБА_5 сплатила судовий збір у сумі 2473,21 (551,21+640,00+640,00+640,00) грн за чотири вимоги немайнового характеру згідно з квитанціями (том 1 а.с. 1, том 2 а.с. 49, 248, 249).
Відповідач ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 960 грн за заяву про перегляд заочного рішення (320 грн) та одну позовну вимогу за зустрічним позовом (640грн) згідно з квитанціями (том 1 а.с.73,том 4 а.с. 166).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення двох вимог немайнового характеру із чотирьох заявлених позивачем ОСОБА_5 , то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5 підлягають стягненню понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1235,61 грн (2473,21/2).
Ураховуючи, що суд задовольнив також вимогу відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_5 за зустрічним позовом, сплачені ним судові витрати у розмірі 960,00 грн підлягають стягненню з позивача ОСОБА_5 .
З урахуванням зустрічного зарахування сум судових витрат, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовом, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між ними на користь позивача ОСОБА_2 у розмірі 275,61 грн (1235,61-960,00).
Вирішення питання про скасування заходів забезпечння позову
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову провадження (провадження 2-з/375/6/17).
Суд в ухвалі постановив накласти арешт на частину житлового будинку, належну на праві спільної часткової власності згідно договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області від 08 грудня 2003 року, ОСОБА_2 , розташованого в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), та на частину земельної ділянки загальною площею 0,6334 га, з яких 0,250 га за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, 03834 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідно до даних постанови Рокитнянського РВДВС ГТУЮ у Київській області від 30 червня 2017 року у ВП № 54059332, виконавче провадження із виконання ухвали № 375/292/16-ц від 27 квітня 2017 року закінчене у зв?язку з його повним фактичним виконанням (том 2 а.с. 21).
Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі питання про підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 9 статті 158 ЦПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому випадку заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою.
Оскільки суд дійшов висновку щодо розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , його право власності на набуте за зазначеним договором майно є припиненим. Тож відсутні підстави для продовження чинності арешту на набуті ним за цим договором частину житлового будинку та частину земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_2 .
Тому заходи забезпечення позову встановлені відповідно до ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.
Розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 08 грудня 2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентиною Данилівною за реєстровим номером 5024.
Скасувати державну реєстрацію права власності на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 08 грудня 2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентиною Данилівною за реєстровим номером 5024.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754, виданого 27 квітня 2004 року Житньогірською сільською радою Рокитнянського району Київської області на підставі договору довічного утримання № 5023 від 08 грудня 2003 року на ім?я ОСОБА_2 та співвласника ОСОБА_4 .
Задовольнити частково зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності.
Зобов?язати ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном у виді земельної ділянки площею 0,316 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної йому на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 10 грудня 2003 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентиною Данилівною за номером 5108.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 275 (двісті сімдесят п?ять) гривень 61 копійку сплаченого судового збору.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у справі № 375/929/16-ц (номер провадження 2-з/375/6/17) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентина Данилівна, про часткове розірвання договору довічного утримання у виді арешту:
частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , належної на праві спільної часткової власності згідно договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області від 08 грудня 2003 року, ОСОБА_2 ;
частини земельної ділянки загальною площею 0,6334 га, з яких 0,250 га за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, 03834 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в АДРЕСА_2 ) та належить на праві спільної часткової власності, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 09 січня 2025 року.
Суддя Л.О. Капшук