Справа № 367/1782/24
Провадження №2/367/3178/2024
Іменем України
20 грудня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участю секретаря Собіної М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання її матері,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання її матері. Позов мотивує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу з 03.2022 р. до 12.2022 р. В період 03.2022 р. - 06.2022 р. вони, а також її мати були зареєстровані за однією адресою - АДРЕСА_1 , де і проживали фактично. 07.07.2022 р. було встановлено настання вагітності. Відповідач знав про настання вагітності. 03.12.2022 р. відповідачем було вчинене домашнє насильство у відношенні до неї. Після цього факту вони припинили постійне сумісне проживання. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила сина ОСОБА_3 . Відповідач неодноразово був присутній на прийомах, відвідував її в пологовому, також разом з батьками був на виписці. Відповідач є батьком дитини, однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства. Відповідно, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку, передбаченому ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідач бачився з дитиною, коли сину було 3 місяці, в той момент дитині необхідне було дорого вартісне обстеження (МРТ головного мозку). Брати участь в оплаті батько відмовився і повністю припинив спілкування. Оскільки, відповідач заяву про батьківство до органів РАЦС не подав, та не визнає свого батьківства відносно сина, тому відповідно до положень ст. 125 СК України, змушена звернутись до суду з метою встановлення батьківства відповідача. Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати свою дитину. Це, зокрема, виявилося у тому, що відповідач відмовляється добровільно надавати кошти на утримання сина, а саме: на придбання одягу, продуктів харчування, засобів гігієни, медикаментів, медичних обстежень тощо. Син проживає та повністю знаходиться на її утриманні. Добровільно виділяти кошти на утримання дитини відповідач відмовляється, витрачає гроші на свої потреби, інтересами спільного сина не цікавиться. Вона повністю віддає дитині свою любов і турботу, опікується його інтересами і потребами, виховує, велику увагу приділяє розвитку дитини. Вчасно здійснює огляд дитини у лікарів, у яких він перебуває на обліку. Слідкує за здоров'ям дитини, його психічним та фізичним розвитком. Малолітній ОСОБА_4 потребує постійної підвищеної уваги, адже через вроджену ваду зору має затримку психомоторного, фізичного розвитку. Згідно з рекомендаціями невролога, педіатра потребує постійних курсів масажу, ЛФК, спостереження та занять з тифлопедагогом, реабілітологом, педагогом, Бобат-терапевтом, ерготерапевтом, Монтесорі терапевтом, логопедом, дитячим психологом, проходить остеопатичне лікування, також відвідує приватний басейн. Заняття необхідні дитині для того, щоб мінімізувати відставання в фізичному, психічному розвитку від однолітків, щоб в подальшому, па скільки це можливо, максимально адаптувати до життя в суспільстві та забезпечити найкращі умови майбутнього дитини. Дитина також потребує регулярних медичних обстежень у невролога, офтальмолога, також необхідне періодичне проведення інструментальних досліджень: викликані зорові потенціали (щопівроку), трактографія, електроенцефалографія та інші. Щомісяця дитина відвідує невролога Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України. В березні заплановано курс реабілітації в даному закладі, який розташований в Києві. Заняття триватимуть 4 тижні. Дорога громадським транспортом займає більше 2 годин в одну сторону. Для дитини однорічного віку - це випробування, додаткове навантаження і додатковий стрес. Лише вартість таксі на день складає близько 800 грн. (800 грн.*20 днів=16000 грн.). Для її одної це дуже велика сума, враховуючи те, що вона зараз отримую лише соціальні виплати. Їхня дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. Більшість досліджень та оглядів - платні, також слід зазначити, що всі обстеження проводяться в Києві, а це додаткові витрати на проїзд. Вона не в змозі самостійно утримувати сина та повністю забезпечити необхідні витрати на утримання, лікування, забезпечення належних умов виховання та розвитку дитини оскільки на даний час не працює і доглядає за дитиною, доходу не має. Просить суд визнати ОСОБА_2 громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Київ. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Київ, № 144 складеного 21 березня 2023 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), записавши батьком дитини ОСОБА_2 . Стягнути із ОСОБА_2 , на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Київ, у твердій грошовій сумі в розмірі 10000грн. щомісячно, починаючи стягнення з дати подання відповідної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути із ОСОБА_2 , на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно починаючи з дати подання відповідної заяви і до досягнення шести років дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Київ. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він частково не визнає позовні вимоги, зокрема заперечує проти вимог в частині сплати аліментів на позивачку, а також не згоден з сумою аліментів на дитину, визначеної у твердій сумі. Він ніколи не заперечував і не заперечує своє батьківство відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Він весь час проявляв інтерес до сина як до так і після його народження, сплачував гроші на рахунки позивачки. Тому підстав стверджувати , що він ухиляється від утримання дитини , від участі у витратах на його обстеження та від спілкування з ним немає. Зауважує, що вада зору - це не діагноз. Не заперечує, свій обов'язок щодо проведення необхідних досліджень дитини й надалі. Оскільки, він не заперечує свого батьківства, вважає відсутня необхідність у проведенні судово-біологічної експертизи. В частині стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі частково заперечує, вважає суму завищеною та не підтвердженою. Його дохід за 2023 рік склав - 13 582,79 грн, а за І квартал 2024 року - 15 000 грн. (без утримання податків). Оскільки, він також має певні життєві потреби, як то харчуватись, одягатись, сплачувати за житло та лікування, тощо, він фізично не має змоги сплачувати щомісячно аліменти в сумі, що перевищує його дохід. В той же час, розуміючи свій батьківський обов'язок відносно сина, не заперечує проти сплати аліментів, як таких, проте в сумі що не перевищує 5 000 грн, щомісячно. Що стосується стягнення аліментів на утримання позивачки, він категорично заперечує. Прово на утримання має дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Позивачка мала би право на отримання аліментів на себе до досягнення дитиною трьох років (оскільки дитина не має остаточно встановленого діагнозу), але за умови, що він може надавати матеріальну допомогу. Однак, він має не високий дохід, а тому можливості надавати матеріальну допомогу позивачці немає, в іншому випадку це порушуватиме його права. Зазначає, що не відповідають дійсності твердження позивачки про вчинення ним відносно неї домашнього насильства, що нібито мало місце 03.12.2022 року та зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Такі твердження позивачки спростовуються постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.02.2023 року у справі №369/1336/23, винесеної за результатами розгляду (вищевказаного) протоколу про адміністративне правопорушення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109048803). Більше того, починаючи з 12.12.2022 року і до середини березня 2023 року вони продовжували проживати разом, що можуть підтвердити їх батьки. При ухваленні рішення просить врахувати всі обставини про які йдеться у відзиві в т.ч. матеріальні стани платника і одержувача аліментів та прийняти справедливе, обґрунтоване та об'єктивне рішення у справі.
Позивачем було подано уточнення позовних вимог в частині внесення змін в актовий запис про народження, а саме: просить суд зобов'язати уповноважений орган реєстрації актів цивільного стану - Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №144, складеного 21 березня 2023 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Київ а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_5 , громадянин України» на « ОСОБА_2 , громадянин України», прізвище та ім'я, по-батькові дитини, дату народження та місце народження - залишити без змін. Дата народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації батька: АДРЕСА_2 ,- громадянин України, (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, в поданій заяві просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву, в якій просять врахувати всі обставини викладені у поданому відзиві.
В судове засідання представник Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Київ, народився ОСОБА_3 , в графі мати зазначено: « ОСОБА_1 », в графі батько зазначено: « ОСОБА_5 », 21.03.2023 року складено відповідний актовий запис № 144 Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_3 виданого Сєвєроденецьким МВ УДМС України в Луганській області 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження м. Луганськ.
Згідно копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 вбачається, станом на 22.12.2023р. є запис щодо діагнозу: інші вроджені вади розвитку заднього сегменту ока, Q14.8. 25.10.23 - ЛКК - оформлено інвалідність. Також міститься ряд призначень щодо лікувальних і трудових рекомендацій: ЛФК, масаж, заняття в басейні, заняття з реабілітологом, тифлопедагог, педагог, бобттероапевт, ерготерапевт, монтесорі, терапевт, остеопат, логопед.
Згідно посвідчення серія НОМЕР_4 від 15.12.23р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є дитиною з інвалідністю.
Позивач зазначає, що дитина має тяжке захворювання, яке впливає на розвиток дитини та потребує значних зусиль та витрат. Позивачем додано ряд консультативних висновків спеціалістів, на підтвердження того факту, що малолітній ОСОБА_3 , проходить лікування, та профілактичні заходи, що призначені лікарем, що підтверджують незадовільний стан його здоров'я. Крім того, подано квитанції, що підтверджують понесені витрати на купівлю речей для малолітньої дитини.
Факт, що малолітній ОСОБА_6 , потребує медичного обстеження та лікування відповідачем по справі не оспорюється.
Згідно довідки про отримання допомоги від 20.02.2024 № 154 ОСОБА_1 з 01.01.2022р. до 29.02.2024р. отримала 3512,58грн. соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Згідно копій витягів з ЄДР МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 29.12.2023 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано: автомобіль марки NISSAN ROGUE, рік випуску 2014 державна реєстрація 10.06.2021 та автомобіль марки ЗАЗ LANOS, 2007 року випуску, дата державної реєстрації 19.03.2013р.
Згідно довідки від 06.04.2024 року № 0000-000001 ОСОБА_2 працював в ТОВ «ПІК-ПЛЮС» в період з 01.01.2023 по 01.04.2024 роки на посаді директора. Дохід за цей час не отримував, тому що знаходився у відпустці без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану в Україні.
Згідно довідки від 06.04.2024 року № 0000-000001 ОСОБА_2 працював в ПП «Будівельна компанія «САТУРН-2» з 19.12.2023р по 29.02.2024 року на посаді монтажник будівельний. Його дохід за вказаний період склав 17 625,00грн.
Згідно довідки від 06.04.2024 року № 0000-000001 ОСОБА_2 працював в ТОВ «ДІНАМІК» з 23.10.2023р по 06.12.2023 року на посаді інженер. Його дохід за вказаний період склав 10957,79грн.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України,батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно до ч. 1 ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання батьківства.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як про батька дитини з актового запису про народження дитини і така вимога матері відповідно до ч. 2 цієї статті може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечує факту батьківства малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Будь-яких доказів на спростування доводів позивача та відповідача на батьківство суду не надано.
Статтею 8 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), передбачено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Пункт 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, зазначено, що при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. п.2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, визначено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Дослідивши докази, враховуючи заяву відповідача щодо визнання батьківства ОСОБА_2 щодо їх спільного сина з ОСОБА_1 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що по справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують біологічне батьківство ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Станом на 20.12.2024 року прожитковий мінімум для дітей вікoм до 6 років - становить 2563 грн.
Згідно ст. ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
При визначенні розміру аліментів суд враховує рівність обов'язку щодо утримання дитини обох батьків, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідач працездатний, має змогу виплачувати аліменти на утримання дитини, інших утриманців не має, має нерегулярний мінливий дохід. За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на його утримання, суд враховує вік, стан здоров'я малолітнього ОСОБА_3 та виходить з того, що відповідач за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем спроможний надавати матеріальну допомогу, на обліку у центрі зайнятості не перебуває. Інших непрацездатних осіб, які б перебували на утриманні відповідача - судом не встановлено.
Крім того, суд зауважує, що розмір аліментів на якому наполягала позивач -10000грн. є необґрунтовано завищеним, виходячи з вимог розумності та справедливості позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що відповідач демонструє суду занижений рівень заробітної плати в порівнянні з середнім по країні і Київському регіону для зазначених посад. Для підтвердження надаю скріншоти з сайту work.ua. на яких зазначено, що середня заробітна плата на посаді монтажник будівельний по Україні складає 25000 грн., по м. Київ - 26000 грн. Середня заробітна плата на посаді Інженер по Україні складає 25000 грн, по м. Київ - 30000 грн. Це суттєво відрізняється від зазначених в довідках сум, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження даних щодо отриманні відповідачем іншого доходу. Крім того, жодних клопотань чи заяв щодо витребування доказів по справі зі сторони позивача не надходило.
Суд не бере до уваги посилання позивачки, щодо її щомісячних орієнтовних витрат на утримання сина в розмірі 12579,98 грн., зокрема, як вона зазначила в своїх письмових пояснення «витрати на дитину протягом травня без урахування їжі, засобів гігієни, одягу, взуття склали 12579,98грн.», крім того, її твердження, про те, що «якщо розглянути можливість того, що замість відповідача його обов'язки частково може виконувати няня, то необхідно зазначити, що ринкова вартість години послуг няні складає 100-200 грн. Враховуючи, що половина доби - 12 годин, то вартість роботи няні за день для Відповідача складе не менше 1200 грн., а за місяць ця сума зросте найменше до 36000 грн. Також треба врахувати, що в цю суму не входить ані харчування дитини, ані одяг, взуття, гігієна, обстеження, басейн, реабілітаційний центр та інше.»
Суд, при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини не бере до уваги, розрахунки позивача, щодо витрат понесених на лікування, відвідування лікарів спеціалістів, басейн та індивідуальні потреби дитини, що пов'язані з її діагнозом та фізичним розвитком, оскільки, позивачем не ставиться вимога щодо стягнення з відповідача додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, зокрема лікуванням ОСОБА_3 .
З урахуванням інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд, враховуючи рекомендований розмір аліментів, який становить на одну дитину розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та факту не надання відповідачем до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів на утримання дитини саме у твердій грошовій сумі, враховуючи його часткове визнання даної позовної вимоги, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі - 5 000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду 27.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з лікуванням, профілактикою та індивідуальних потреб дитини. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Таким чином, судом роз'яснено позивачу її право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, що викликані хворобою дитини.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов'язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв'язок між доказами понесених витрат.
Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц відповідно яких виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
Крім того, суд зауважує, що у відповідності до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути збільшено за рішенням суду, а тому позивачка не позбавлена можливості звернутись із позовом до суду про зміну розміру аліментів, в разі такої необхідності.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини з якою проживає дитина до досягнення нею шести років, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. 84 СК України
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день звернення позивача з позовом до суду, не досяг шести років, є дитиною з інвалідністю, проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідач, заперечуючи щодо стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_1 , посилався на те, що він, в силу свого недостатнього матеріального добробуту не має можливості надавати таку матеріальну допомогу.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки, відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині, крім того, суд звертає увагу, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Станом на 27.02.2024 року прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць становить - 2 920 грн., для працездатних осіб - 3028 грн.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на її утримання в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною шести років.
За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40грн. на користь позивачки.
Керуючись ст. 79, 80, 84, 91, 121, 125, 126, 128, 134 180, 181, 183 Сімейного кодексу України, ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 263-265, 352, 354, 367 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання її матері - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Луганськ, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва.
Зобов'язати уповноважений орган реєстрації актів цивільного стану - Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №144, складеного 21 березня 2023 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Київ а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_5 , громадянин України» на « ОСОБА_2 , громадянин України», прізвище та ім'я, по-батькові дитини, дату народження та місце народження - залишити без змін. Дата народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації батька: АДРЕСА_2 , громадянин України, (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 5 000,00 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви 27.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 аліменти на її утримання, у розмірі 3 000,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви 27.02.2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 шести років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 2422,40 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу аліментів за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sudl013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://revestr.court.gov.ua.
Суддя: Н.Ф. Карабаза