Справа №293/35/25
Провадження № 2-о/293/22/2025
09 січня 2025 рокуселище Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирського області Збаражський О.М., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
09.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, за змістом якої просить встановити факт належності йому свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16.07.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20574517 від 14.10.2008 року в розмірі 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 щі Головино від 16.07.2008, виданого на ім'я ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Подана заява та додані до неї документи не відповідають загальним вимогам, що містяться у положеннях статті 318 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
За приписами п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявник зазначає, що у свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20574517 мають місце розбіжності у написанні його по-батькові, що перешкоджає йому володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Тобто, відомості, які вказували б, що заявник використав усі можливі способи для врегулювання такого питання у позасудовому порядку.
Водночас, заявник не додав до заяви доказів звернення до Управління економіки Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області чи до його правонаступника із заявою про внесення відповідних змін до свідоцтва про право власності на житло та про неможливість внесення таких змін в зазначенні по-батькові заявника.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що заявник визначивши процесуальний статус ОСОБА_2 як заінтересованої особи, жодним чином не обґрунтував, на яких підставах така особа залучена до участі у справі, при цьому інших співвласників нерухомого майна згідно свідоцтва №20574517 від 14.10.2008 року, не залучив.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.
Сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме:
- тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки;
- якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
З урахуванням наведеного, заявнику необхідно привести у відповідність подану ним заяву до вимог ст. 318 ЦПК України.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку при зверненні до суду із відповідною заявою заявник повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на те, що заява, не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявнику строк, достатній для усунення виявлених недоліків.
З огляду на викладене, керуючись ст. 175, 187 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.
Надати заявнику 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не усунення недоліків заяви, заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ