Справа № 289/2355/24
Номер провадження 2/289/234/25
09.01.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., за участі секретаря судового засідання Писаренко К.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу: за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину, -
27.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 06 грудня 2022 року у Білгород-Дністровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 600;
- стягнути з відповідача аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття;
- визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вони з відповідачем із 06 грудня 2022 року перебувають у зареєстрованому шлюб та є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на фактичне припинення між сторонами шлюбних відносин, відсутність взаєморозуміння та окреме проживання, неможливість примирення та збереження сім'ї, а також вказуючи на проживання спільної дитини сторін з позивачем, несення нею усіх обов'язків щодо утримання та виховання дитини, забезпечення необхідних умов для проживання та нормального розвитку дитини, окреме проживання відповідача та ненадання ним коштів на утримання сина, позивач просила розірвання шлюбу укладений між сторонами, визначити місце проживання дитини разом з матір'ю та стягнути з відповідача аліменти на дитину у заявленому у позовній заяві розмірі.
Ухвалою від 29.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом (повідомленням) сторін. Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Позивачка в судове засідання з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Заперечує щодо надання строку на примирення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, 30.12.2024 подав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнав частково, просить розгляд справи проводити без його участі.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 грудня 2022 року виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис № 600. Після реєстрації шлюбу позивачці надано прізвище ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.12.2023 року, виданого Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 41.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідками про внутрішньо переміщених осіб.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає, що у відповідності до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин згідно зі ст. 56 Сімейного кодексу України.
За змістом ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із положеннями п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заявлену вимогу про розірвання шлюбу визнав та не заперечує проти розірвання шлюбу із позивачкою. За таких обставин, позов цій частині підлягає до задоволення.
Також, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно положень статей 141, 180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 05.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків разом з яким проживає дитина.
Суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 знаходиться в працездатному віці та не є особою з інвалідністю. Відомості щодо наявності у відповідача інших дітей, чи непрацездатних батьків чи інших утриманців в матеріалах справи відсутні. Таким чином відповідач має можливість організувати своє життя таким чином, щоб забезпечити належні умови проживання та утримання своєї дитини і сплачувати аліменти в законодавчо визначеному мінімальному розмірі, про що просить позивач.
Доводи викладені у відзиві на позовну заяву зазначених висновків суду не спростовують.
Враховуючи спільний обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, визначений ст. 180 СК України, всі перелічені в сукупності обставини дають підстави для покладення на відповідача обов'язку сплачувати аліменти в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Згідно ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Щодо окремо заявленої вимоги про визначення місця проживання дитини суд зазначає, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що: сторонами досягнуто з урахуванням їх домовленості між собою, що дитина проживає з матір'ю - позивачкою. На час розгляду справи батько проживає окремо із дитиною у зв'язку із проходженням військової служби.
Враховуючи, що на час розгляду справи спір щодо місця проживання дитини між сторонами відсутній, та з урахуванням думки сторін і фактичних обставин справи і керуючись положеннями п. 33 Постанови КМУ від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», суд залишає малолітню дитину для спільного проживання разом із матір'ю.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_2 не долучено до матеріалів справи та не надано суду жодного підтвердження, щодо можливих підстав звільнення його від сплати судового збору, а тому із ОСОБА_2 підлягає стягнення судового збору.
Керуючись статтями 13, 142, 200, 206, 259, 263-265, 273, 430 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину- задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 06 грудня 2022 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис за № 600.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище, яке вона отримала під час державної реєстрації шлюбу - " ОСОБА_5 ".
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27 листопада 2024 року до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину в межах суми платежу за один місяць.
Після розірвання шлюбу дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити для проживання разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олександр МЕЛЬНИК