Справа № 288/2334/24
Провадження № 2/288/60/25
08 січня 2025 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
за участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у частці від доходу батька,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду за позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у частці від доходу батька в якому вказує, що вони з Відповідачем є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом з Позивачем та адреси їх проживання співпадають, Відповідач з Позивачем та їх дитиною не проживає, докази їх спільного проживання відсутні. Факт перебування дитини на повному матеріальному утриманні та забезпеченні Позивачки підтверджується, проживанням дитини разом з нею.
Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, а тому Позивач змушена звернутися до суду з вимогою про стягнення з нього аліментів, так як він зобов'язаний утримувати дитину, забезпечувати йому належний рівень життя, так як має задовільне матеріальне становище та стан здоров'я, який дозволяє йому працювати, є працездатною особою, інших осіб на утриманні не має, а тому у нього наявна можливість сплачувати аліменти
На підставі вищевикладеного, Позивач просить стягувати з Відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.
09 грудня 2024 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти позову заперечує у повному обсязі та вказує, що шлюб між сторонами розірвано з 14 жовтня 2024 року, при цьому дитина з 21 грудня 2016 року зареєстрована за адресою реєстрації Відповідача в АДРЕСА_1 , в той час, як Позивач зареєстрована за іншою адресою. Доводи Позивача, що її адреса проживання та дитини співпадають та вони спільно проживають не підтверджено доказами, Позивач взагалі проживає окремо від дитини. Станом на час розгляду справи, Відповідач з сином проживають у м.Києві, за фактичним місцем проживання Відповідача, у орендованій квартирі, при цьому дитині, в звязку з інвалідністю, призначено державну допомогу та опікуном дитини вказано Відповідача. Враховуючи те, що малолітній син сторін фактично проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні, підстави для стягнення аліментів відсутні, а тому просить в задоволенні позову відмовити. /а.с.36-42/
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно зі статтями 274-279 ЦПК України.
Суд, вислухавши Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 30 березня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.5/
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . /а.с.7, 55/
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 . /а.с.43-45/
Відповідно до Витягів з Реєстру територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 липня 2003 року зареєстрований - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 21 грудня 2016 року зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.51, 52/
01 серпня 2024 року між Орендодавцем - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір оренди житлового приміщення - квартири, за адресою: АДРЕСА_4 . В договорі зазначено, що разом з Орендарем буде проживати син Орендаря - ОСОБА_4 . /а.с.53-54/
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 19 липня 2023 року, ОСОБА_4 , 2016 року народження, отримує державну соціальну допомогу, як дитина з інвалідністю до 18 років, законним представником (опікуном) вказано - ОСОБА_3 . /а.с.56/
Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 від 04 грудня 2024 року, вона зазначає, що є хрещеною ОСОБА_4 , який постійно проживає разом з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 та вона періодично буває у них в гостях. ОСОБА_8 виховує сина самостійно, піклується, матеріально утримує, забезпечує дитину усім необхідним у відповідності до її вікових потреб, створює для сина комфортні умови для проживання та повноцінного розвитку. Вдома у них завжди чисто, прибрано, дитина має навчальні матеріали, шкільне приладдя, іграшки та особисті речі, необхідні для її життя, ОСОБА_9 прихильно ставиться до батька. Їй не відомо, щоб ОСОБА_8 перешкоджав ОСОБА_10 у спілкуванні з сином. Проявів здорового інтересу матері до життя, навчання і розвитку сина вона не спостерігала, про випадки допомоги у матеріальному утриманні дитини зі сторони матері їй не відомо. Де фактично проживає мати ОСОБА_11 у м.Києві, їй не відомо, але окремо від дитини, оскільки постійно змінює місце проживання. /а.с.59/
Оболонським УП ГУНП в м.Києві повідомлено, що по спецлінії «102» до Оболонського УП надходили повідомлення від ОСОБА_1 , зареєстровані до ЄО за № 52095 від 17 листопада 2024 року, № 54036 від 24 листопада 2024 року; № 54160 від 25 листопада 2024 року; № 54313 від 26 листопада 2024 року; № 54533 від 27 листопада 2024 року. Дані звернення стосувалися конфліктів між заявницею та колишнім чоловіком, ОСОБА_12 , заявниця повідомляла, що останній забороняє їй бачитися з їх дитиною. Крім цього, 27 листопада 2024 року зареєстровано повідомлення ЄО № 54531 від ОСОБА_3 про те, що за адресою: АДРЕСА_5 мати ОСОБА_1 залишила малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на незнайомих осіб та наказала даним особам не відчиняти двері батьку дитини. Аналізуючи розгляд повідомлень та відповідно до перевірок стало відомо, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_4 . На даний час вихованням та матеріальним забезпеченням займається батько, ОСОБА_3 , матір не має постійного місця проживання, але бажає виконувати батьківські обов'язки по вихованню спільної дитини. Адміністративні протоколи відносно вищезазначених осіб не складалися. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли цивільно-правові відносини, тож сторонам рекомендовано звертатись до суду для вирішення даних питань. /а.с.60/
Відповідно до повідомлення Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 Оболонського району м.Києва від 06 грудня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має укладену та діючу декларацію про медичне обслуговування з сімейним лікарем педіатром. В декларації довіреною особою зазначений батько ОСОБА_3 , за декларацією місце проживання ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 . Дитина має хронічне психічне захворювання: РАС, затримання мовлення, синдром дефіциту уваги, в серпні 2022 року була встановлена інвалідність. Під час візитів до лікаря, хлопчик має охайний, доглянутий вигляд, рекомендації лікаря виконуються належним чином. /а.с.61/
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 06 грудня 2024 року, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації та проведеного на підставі заяви ОСОБА_3 з метою звернення до суду щодо захисту прав малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , складається з 1 кімнати, квартира орендована, договір оренди від 24 жовтня 2022 року. Умови проживання: Під час обстеження в квартирі знаходились батько дитини та ОСОБА_9 . Квартира облаштована необхідними меблями та побітовою технікою, чиста, охайна. Кімната облаштована двома ліжками, шафою для одягу, поличкою з іграшками, дитячим столиком, в кімнаті багато іграшок та розвиваючих ігор. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окреме спальне місце; місце для навчання /розвитку; іграшки/книжки/гаджети за віком; спортивний інвентар; одяг, взуття за віком та сезоном; харчування на належному рівні. Дитина відвідує спеціальну школу 25 Оболонського району м.Києва, гурток LEGO, спортивний гурток «Олімп», змішані єдиноборства ММА, басейн. Результат бесіди з членами сім'ї/дитиною з приводу даного питання: Батько повідомив, що проживає з сином сам (без мами). Дитина має певну затримку розвитку. Зі слів батька, на фоні цього, мати дитини отримала певні розлади психіки. Батько не заперечує проти спілкування сина з матір'ю, проте, станом на зараз, вважає, що сину краще проживати разом з ним. Батько приділяє і в подальшому планує приділяти достатньо часу, уваги та матеріального забезпечення для повноцінного розвитку сина. ОСОБА_9 повідомив, що з матір'ю спілкується. Сьогодні (День Святого ОСОБА_13 ), мама приходила і привітала його. За цією адресою, відсутні зареєстровані особи, зі слів ОСОБА_14 проживають: ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_4 (син). /а.с.74/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, з тих підстав, що Відповідач не надає кошти на дитину, в зв'язку з чим, син знаходиться на її утриманні.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює, принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зміст глави 15 Сімейного кодексу України, вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, вони зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 141, 180 СК України).
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина п'ята статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів з батька дитини, в якому посилаючись на те, що вона проживає та зареєстрована разом з сином, який знаходиться на її утриманні, в той час як батько дитини не надає допомогу на його утримання.
Разом з тим, під час розгляду справи, Відповідач заперечив проти стягнення з нього аліментів на утримання сина та пояснив, що дитина проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово зауважував, що принцип забезпечення найкращих інтересів для дитини виражається через такі засади, як рівність, пріоритетність сімейних форм виховання, забезпечення всебічного та гармонійного розвитку дитини тощо. Водночас у кожній конкретній справі реалізація принципу «найкращих інтересів дитини» потребує диференційованого підходу, який, з урахуванням конкретних життєвих обставин, суд застосовує під час вирішення питань, що стосуються прав та інтересів дитини.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року в справі № 711/8561/16).
Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Тобто, одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням.
Під час розгляду справи Відповідач надав до суду докази того, що син зареєстрований з 21 грудня 2016 року разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , при цьому місцем реєстрації Позивача є АДРЕСА_2 , дитина проживає разом з Відповідачем в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_4 та знаходиться на його утриманні.
Разом з тим, Позивач при звернені до суду не надала доказів протилежного, зокрема зазначаючи в позовній заяві про реєстрацію та проживання дитини разом з нею та перебування дитини на її утриманні, не надала підтверджень наведеним доводам, крім того в судовому засіданні пояснила, що син проживає разом з батьком окремо від неї з листопада 2024 року.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини вказують на те, що Позивачем не доведено факт того, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить нормам статті 181 СК України, згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина, а тому заявлений Позивачем позов про стягнення з Відповідача аліментів на її користь на утримання сина задоволенню не підлягає.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач при поданні до суду позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, а тому враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, суд не здійснює їх розподіл.
Керуючись статтею 51 Конституцією України; статтями 7, 141, 179, 180, 181, 182, 183, 191 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у частці від доходу батька - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук