ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.01.2025Справа № 910/13884/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13884/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Національного університету «Києво-Могилянська академія»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
11 листопада 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 11.11.2024 року до Національного університету «Києво-Могилянська академія» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 208 801,27 грн., з них: основного боргу - 173 766,16 грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 16 копійок), пені - 23 529,51 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривень 51 копійка), 3% річних - 2642,82 грн. (дві тисячі шістсот сорок дві гривні 82 копійки) та інфляційних втрат - 8862,78 грн. (вісім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 78 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 25-5039/24-БО-Т від 28.12.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/13884/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
02.12.2024 року через відділ діловодства суду від Національного університету «Києво-Могилянська академія» надійшов відзив на позовну заяву № 10/1404 від 27.11.2024 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
09.12.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та не звільняють відповідача від обов'язку здійснити оплату за спожитий природний газ. Крім того, відповідачем не доведено підстав для зменшення штрафних санкцій.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач, постачальник) та Національним університетом "Києво-Могилянська академія" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 25-5039/24-БО-Т (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 20,500 тис. куб. метрів, по місяцях: січень 2024 року - 6,800 тис. куб. метрів; лютий 2024 року - 5,900 тис. куб. метрів; березень 2024 року - 6,000 тис. куб. метрів; квітень 2024 року - 1,800 тис. куб. метрів.
Згідно з п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами п. 3.5.1. договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором (ами) ГРМ таа/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 3.5.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).
Згідно з п. 3.5.4. договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей маж даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача а інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
В пункті 4.1. договору визначено, що ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ становить 16 553,89 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 339 354,75 грн. з ПДВ.
Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання товару. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору.
Договір набирає чинності з 01.01.2024 року і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1. договору).
На виконання умов договору № 25-5039/24-БО-Т від 28.12.2023 року у період з січня 2024 року по лютий 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 173 766,16 грн., на підтвердження чого надав акти приймання-передачі природного газу: від 12.02.2024 року за січень 2024 року на суму 98 378,10 грн. та від 11.03.2024 року на суму 75 388,06 грн. Вказані акти були направлені відповідачу на електронну пошту i.markiv@ukma.edu.ua, яка зазначена у договорі, що підтверджується роздруківками з електронної пошти.
Підписані зі свого боку акти приймання-передачі природного газу відповідач позивачу не повернув.
На підтвердження споживання відповідачем обсягів природного газу за ЕІС-кодами 56XQ0000GCRB0007 та 56XS0000GCRB000І позивач надав листи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-24-16076 від 23.10.2024 року та № ТОВВИХ-24-16400 від 29.10.2024 року.
Відповідно до інформації АТ "Державний ощадний банк України", повідомленої у листі № 16/2-09/77956/2023 від 08.07.2024 року, у відповідача відсутні оплати за договором.
Враховуючи, що оплату за переданий газ відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 173 766,16 грн.
Несплата вказаної вище заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 173 766,16 грн., пені в розмірі 23 529,51 грн., 3% річних в розмірі 2642,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8862,78 грн.
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відкриті торги закупівлі природного газу на 2024 рік не відбулись, постачання природного газу за договором від 28.12.2023 року № 25-5039/4-БО-Т визначалось лише до 15.04.2024 року, умови цього договору не відповідали умовам тендерної документації на закупівлю природного газу, зазначений договір не було оприлюднено на платформі prozorro та не зареєстровано у Державній казначейській службі для взяття на облік фінансових зобов'язань по оплаті, тому відповідач не мав підстав для підписання актів за січень - лютий 2024 рок, тому що такі акти не могли бути зареєстровані та сплачені Державної казначейською службою України. Крім того, відповідач наголошував на можливості зменшення штрафних санкцій.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір № 20-5039/24-БО-Т від 28.12.2023 роеку є договором поставки.
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 25-5039/24-БО-Т від 28.12.2023 року у період з січня 2024 року по лютий 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 173 766,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.02.2024 року за січень 2024 року на суму 98 378,10 грн. та від 11.03.2024 року на суму 75 388,06 грн. Означені акти були направлені відповідачу на електронну пошту i.markiv@ukma.edu.ua, яка зазначена у договорі, що підтверджується роздруківками з електронної пошти.
Акти приймання-передачі природного газу підписані зі свого боку відповідач позивачу не повернув.
Інформаційна платформа - це електронна платформа оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (абз. 6 п. 5 розділу 1 Правил постачання природного газу).
Відповідно і достовірність даних підтверджується саме оператором ГТС.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження споживання відповідачем обсягів природного газу за ЕІС-кодами 56XQ0000GCRB0007 та 56XS0000GCRB000І позивач надав листи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-24-16076 від 23.10.2024 року та № ТОВВИХ-24-16400 від 29.10.2024 року.
Крім того, за інформацією АТ "Державний ощадний банк України", повідомленої у листі № 16/2-09/77956/2023 від 08.07.2024 року, у відповідача відсутні оплати за договором.
В даному випадку суд відмічає, що навіть за відсутності актів приймання-передачі газу, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту постачання природного газу споживачу, останній не звільняється від обов'язку оплати за фактично спожитий газ.
Отже, в даному випадку відсутність підписаних споживачем актів приймання-передачі природного газу не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманого газу у повному обсязі.
При цьому, умови договору постачання природного газу №04-1150/21-БО-Т від 29.11.2021 не встановлюють залежність своєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитого природного газу з фактом отриманням актів приймання-передачі природного газу відповідачем.
В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ним отримано природний газ за договором № 25-5039/24-БО-Т від 28.12.2023 року у період з січня 2024 року по лютий 2024 року в іншому обсязі, ніж підтверджено позивачем. Також не підтверджено того, що у спірний період постачання природного газу здійснювалося йому не позивачем, а будь-якими іншими постачальниками природного газу.
Таким чином, суд вважає, що дійсний обсяг спожитого відповідачем природного газу, що відображений у актах-приймання передачі від 12.02.2024 року та від 11.03.2024 року позивачем правомірно визначено за даними Інформаційної платформи оператора ГТС, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам діючого законодавства.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 173 766,16 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 529,51 грн., 3% річних у розмірі 2642,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8862,78 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 22 551,11 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 978,40 грн. позивачу належить відмовити.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, за розрахунком позивача, становить 2642,82 грн. - 3% річних та 8862,78 грн. -інфляційних втрат.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 207 822,87 грн., з них: основного боргу - 173 766,16 грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 16 копійок), пені - 22 551,11 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня 11 копійок), 3% річних - 2642,82 грн. (дві тисячі шістсот сорок дві гривні 82 копійки) та інфляційних втрат - 8862,78 грн. (вісім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 78 копійок).
Щодо можливості зменшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2493,88 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного університету «Києво-Могилянська академія» (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) грошові кошти: основного боргу - 173 766,16 грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 16 копійок), пені - 22 551,11 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня 11 копійок), 3% річних - 2642,82 грн. (дві тисячі шістсот сорок дві гривні 82 копійки), інфляційних втрат - 8862,78 грн. (вісім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 78 копійок) та судовий збір - 2493,88 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто три гривні 88 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.01.2025р.
Суддя О.В. Котков