ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
09.01.2025Справа № 910/16244/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд-11" (02064, м. Київ, проспект Червоної Калини, 68, офіс 233) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний Будівельний Альянс" (01014, місто Київ, вулиця Соловцова Миколи, будинок 2 офіс 1) про стягнення 6 641 321,54 грн
Без виклику представників сторін
30.12.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд-11" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний Будівельний Альянс" про стягнення заборгованості за договором підряду №0209-24 від 02.09.2024 на проведення будівельних робіт по об'єкту: «Реконструкція будівлі клубу - їдальні А-4 санаторію «Прикордонник-Немирів, за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна 26 (інв. №101310021) у розмірі 6641321,54 грн з яких: 450 000,00 грн. - авансу; 3 243 073,19 грн. - пені; 2 948 248,35 грн. - штрафу та була передана 31.12.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд-11" (далі -генпідрядник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "Надійний Будівельний Альянс" (далі - підрядник) був укладений договір підряду №0209-24 на проведення будівельних робіт по об'єкту: «Реконструкція будівлі клубу - їдальні А-4 санаторію «Прикордонник-Немирів, за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна 26 (інв. №101310021) (далі - Договір).
Позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови Договору підряду №0209-24 з огляду на що позивачем 06 грудня 2024 року направлено на адресу відповідача лист з проектом додаткової угоди №1 до договору про розірвання договору з 17 грудня 2024 року, у зв'язку з порушенням його умов відповідачем.
Окрім того позивач зазначає, що на електронну адресу позивача надійшла відповідь на претензію, в якій відповідач повідомив позивача про те, що ним була проведена Закупівля матеріалів для будівництва.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з Відповідача на користь Позивача за договором підряду №0209-24 від 02.09.2024 заборгованість у розмірі 6641321,54 грн з яких: 450 000,00 грн. - авансу; 3 243 073,19 грн. - пені; 2 948 248,35 грн. - штрафу.
Розглянувши матеріали позовної заяви Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області з огляду на таке.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №0209-24 від 02.09.2024 у розмірі 6641321,54 грн у зв'язку з порушенням умов договору підряду на проведення будівельних робіт по об'єкту: «Реконструкція будівлі клубу - їдальні А-4 санаторію «Прикордонник-Немирів, за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна 26 (інв. №101310021).
Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Так, відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Вочевидь, термін «з приводу», що використаний законодавцем у юридичній конструкції ч. 3 ст. 30 ГПК України, в силу своєї загальності, може мати найширше тлумачення, яке тільки забажають учасники конкретного спору і суд. Саме тому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України не може мати виключно казуального характеру (тлумачення з конкретної справи і стосовно конкретного випадку), оскільки це з невідворотністю призведе до того, що в окремих справах якісь категорії спорів, з числа неочевидних в аспекті ч. 3 ст. 30 ГПК, будуть віднесені до виключної підсудності, а деякі будуть виключені з неї. В підсумку такий підхід створить значну правову невизначеність, яка суперечить меті правосуддя і є неприпустимою. Тому вочевидь, що тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України, як і інших правових норм, повинно відбуватися не виключно казуальним шляхом, а з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою.
Встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у постанові від 13.07.1995 у справі «Miloslavsky vs United Kingdom» (заява №18139/91), у даному випадку на прикладі (стосовно) змісту терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону. Саме цим підходом і повинний керуватися кожний суд при тлумаченні норм права. Зазвичай порада юриста ґрунтується на усталеній практиці застосування судами конкретної правової норми. Норми процесуального права не є виключенням.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021р.) вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
ЦК України при класифікації речей як об'єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки заявлена заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №0209-24 від 02.09.2024 на проведення будівельних робіт по об'єкту: «Реконструкція будівлі клубу - їдальні А-4 санаторію «Прикордонник-Немирів, за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна 26 (інв. №101310021), а відтак даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто господарським судом Львівської області.
Водночас, поняття виключної підсудності позбавляє не тільки суд, а і самого позивача в усіх випадках змінювати місце розгляду господарського спору. Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, проте, порушення виключної територіальної підсудності матиме прямим правовим наслідком ухвалення рішення з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У зв'язку з викладеним, з огляду на те, що місцем виконання робіт за договором підряду №0209-24 від 02.09.2024 на проведення будівельних робіт по об'єкту: «Реконструкція будівлі клубу - їдальні А-4 санаторію «Прикордонник-Немирів, за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна 26 (інв. №101310021) є Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна, 26, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та імперативний припис ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позовної заяви ГЦ капітального будівництва, реконструкції та закупівель ДПСУ, слід направити за виключною підсудністю до господарського суду Львівської області.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Керуючись статтями 30, 31, 230, 234, 235 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Передати матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд-11" за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області (вулиця Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014).
Ухвала набрала законної сили 09.01.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ