пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 січня 2025 року № 903/1025/24
Суддя Господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ», смт. Сенкевичівка, Луцького району, Волинської області,
до відповідача-1: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, с. Губин Перший, Луцького району, Волинської області
до відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат», м. Ковель
про стягнення 100,00 грн.,
по справі № 903/1025/24
за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат», м. Ковель
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, с. Губин Перший, Луцького району, Волинської області
про стягнення 740273,96 грн.,
09.12.2024 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 10.12.2024 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка 740 273,96 грн., з них: 419 816,14 грн. пені, 248551,23 грн. збитків, завданих інфляцією, 71 906,59 грн. процентів річних.
Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 08 січня 2025 року.
03.01.2025 документ сформовано в системі «Електронний суд, а 06.01.2025 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» про стягнення з відповідача 100,00 грн. на підставі договору доручення № 0312/1 від 03.12.2024.
На обґрунтування позову третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору посилається на те, що 03.12.2024 між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Івана Франка як довірителем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» як повіреним було укладено договір доручення № 0312/1, згідно з умовами якого повірений зобов'язується відповідно до доручення довірителя, від його імені та за його рахунок здійснювати, зокрема, перерахування платежів на користь будь-яких отримувачів, здійснення яких зумовлене господарською діяльністю довірителя.
На виконання умов договору доручення Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» перерахувало кошти у сумі 100,00 грн. на користь ТОВ «Ковельський хлібокомбінат» як оплату пені, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням довірителем договору поставки від 13.03.2024 № 1301/1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Івана Франка.
Підтвердженням оплати на користь ПОСП ім. Івана Франка у розмірі 100,00 грн. є копія платіжної інструкції № 472 від 24.12.2024.
Відповідно до п. 3.3. договору доручення довіритель зобов'язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь витрати повіреного, які виникли у останнього при виконанні цього договору. Підтвердженням витрат повіреного є будь-які документи, надані повіреним/третіми особами, що були залучені до виконання договору. Відшкодування довірителем документально підтверджених додаткових витрат повіреного здійснюється невідкладно на підставі відповідних підтверджуючих документів.
Як зазначає третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, станом на дату подання позову відповідач не відшкодував ТОВ «ДС ОІЛ» здійснених останнім на виконання договору доручення № 0312/1 від 03.12.2024 узгоджених витрат у розмірі 100,00 грн., які були сплачені за договором поставки від 13.03.2024 № 1301/1.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Як передбачено ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. 180 цього Кодексу “Пред'явлення зустрічного позову».
За приписами ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов'язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 13.08.2019 у справі № 916/3245/17 та від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
За змістом ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повинно бути дотримано декілька критеріїв:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Зважаючи на це, саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.
При цьому поняття предмету спору і предмету позову не є тотожними, зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 року №916/3245/17 та від 12.06.2019 року № 916/542/18.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини, - як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак відсутність його суб'єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи до відповідача.
При цьому, якщо вимоги за позовом між сторонами і за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору виникли з різних правових підстав, з інших правовідносин, позов третьої особи не може вважатись позовом, спрямованим та той самий предмет спору.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами у справі за первісним позовом виник із зобов'язальних відносин щодо заборгованості відповідача перед позивачем на підставі договору поставки № 1303/1 від 13.03.2024, тобто щодо виконання договірних зобов'язань, і не стосується прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ», оскільки воно не є стороною договору поставки № 1303/1 від 13.03.2024; спір між третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» і Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Івана Франка виник у зв'язку з невиконанням останнім умов договору доручення № 0312/1 від 03.12.2024.
З огляду на викладене, заявлена третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору позовна заява з самостійними вимогами безпосередньо не спрямована на предмет спору, який виник між позивачем і відповідачем у справі № 903/1025/24.
Заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» позов не є взаємопов'язаний з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.
Виходячи з предмету за первісним позовом (стягнення заборгованості за договором поставки № 1303/1 від 13.03.2024) та предмету за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору (стягнення за договором доручення), ці позови є різними за своєю правовою природою, виникли з різних правовідносин, заявлені вимоги не є однорідними, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
З огляду на викладене, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Оскільки до позову третьої особи з самостійними вимогами застосовуються положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, то відповідно до ч. 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України така заява підлягає поверненню заявнику, а її копія приєднується до матеріалів справи.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» не позбавлене можливості захистити право, яке воно вважає порушеним, шляхом подачі окремого позову не в межах провадження у цій справі, а в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 49, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» про стягнення з відповідача 100,00 грн. у якості відшкодування узгоджених витрат повіреного з матеріалами на 8-ми аркушах повернути заявнику.
Відповідно до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 09.01.2025.
Суддя І. О. Якушева