09.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2635/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2024р.
(суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.08.2024р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг
про стягнення плати за користування вагонами
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами у розмірі 28 218,96грн. та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця».
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2024р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 28 218,96 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що телеграмним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні , які, у тому числі, передбачають звільнення замовників послуг від обов'язку вносити плату за користування вагонами у разі: введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття до перевезення; запровадження комендантської години на території, на тимчасової окупації; прийняття Державною митною службою України рішення про простій працівників певних територіальних органів. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.
Апелянт вважає, що відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування комендантської години не спростовує факт існування самої комендантської години, оскільки є загальновідомим, а також підтверджується відповідними розпорядженнями, що були надані Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції; складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов'язком позивача, а не відповідача.
На думку Скаржника, Господарський суд першої інстанції не врахував доводи Відповідача та не дослідив обставини нескладання Позивачем актів ГУ-23, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення у частині стягнення нарахованої позивачем плати користування вагонами у період комендантської години.
Скаржник зазначив, що плата за користування вагонами була нарахована Позивачем за затримку вагонів за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення Інгулець, без урахування вимог телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції Інгулець.
Крім того у скарзі вказано, що у спірний період вагони подавались понад добові заявки, тому відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 складені для нарахування плати за користування вагонами були підписані Відповідачем із запереченнями наступного змісту: порушено пункт 7 Договору щодо кількості вагонів, а саме: вагони прибули у більшій кількості, ніж пред'явлено, по напряму станції Інгулець простоюють готові і запрошені до виставки розбірки, нарахована плата за час дії комендантської години, частина вагонів переформовані на інші колії на яких проводились маневрові роботи, вагони виставлено на зайняті колії .
За доводами Скаржника, Позивачем порушено ст. 31 Статуту залізниць України, що підтверджується запереченням Відповідача у відомостях ф. ГУ-46, зазначена обставини в свою чергу також вказує на неправомірність дій зі сторони Позивача у частині стягнення з Відповідача плати за користування вагонами, проте суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач не погоджується з доводами, викладеними Відповідачем в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду по справі законним і обґрунтованим.
За доводами Позивача, твердження Відповідача про неправомірність нарахування плати за користування спірними вагонами за весь період затримки без виключення часових проміжків, коли на території Дніпропетровської області діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.
Також у відзиві йдеться про те, що посилання Відповідача на окремі пункти рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) та телеграфного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 свідчить про довільне тлумачення ним на свою користь змісту цих документів без аналізу тексту документів в цілому з урахуванням об'єктивних обставин.
Позивач зазначає, що заперечення Відповідача про порушення залізницею умов п.7 Договору та про те, що вагони подаються на під'їзну колію не в тій кількості в якій вони прибули на станцію, є безпідставними та суперечливими.
Позивач вказує, що під час технічного огляду вагонів працівниками залізниці перед подаванням їх на під'їзну колію Відповідача, можуть бути виявлені вагони з такими технічними несправностями, які не можуть бути усунені на місці. Такі вагони, з урахуванням вимог ст.31 Статуту залізниць України, вилучаються та направляються для здійснення ремонту на ПТО або в депо. З огляду на викладене, зауваження Відповідача про те, що залізниця за будь-яких умов зобов'язана подавати на під'їзну колію всі вагони, що прибули на його адресу одним поїздом, суперечить вимогам Статуту.
При цьому, відмова Відповідача від своєчасного прийому вагонів, що прибули на його адресу однією групою, через те, що під час технічних операцій від них було від'єднано кілька несправних вагонів, не ґрунтується на вимогах закону або інших нормативних документів, а свідчить лише про довільне тлумачення ним положень одного з пунктів Договору.
На переконання Позивача, Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальних картках заперечення. Письмові заперечення представників Комбінату, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальних карток, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами, про наявність викладених в цих запереченнях обставин.
На думку Позивача, у даному випадку, Відповідачем не доведено, яким чином введений 24.02.2022 в Україні воєнний стан в якості форс-мажорної обставини вплинув на факт затримки спірних вагонів, а також наявність підстав для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності, згідно телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022, що є внутрішнім локальним документом залізниці.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2635/24.
Матеріали справи № 904/2635/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
20 березня 2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізницею) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії) укладено договір №ПР/М-20240НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №2.
Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії" встановлені на продовженні колії №3 біля вхідного сигналу НІ, на продовженні колії №2 біля вхідного сигналу НІІ (п. 1 договору).
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 50 624,66 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору).
Здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленням, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форма ГУ-2 (п. 5 договору).
Вагони для під'їзної колії Власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6 договору).
Всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (п. 7 договору).
Про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" повідомляє по телефону відповідального працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.5999 №113 (п. 8 договору).
В пункті 9 договору визначено, що з під'їзної колії вагони здаються за повідомленнями:
- вагони, навантажені концентратом, залізорудним - цілями маршрутне, сформованим у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів;
- інші - у тій кількості, у якій були передані.
З під'їзної колії ПРАТ "ІНГЗК" на станцію Інгулець вагони здаються у кількості не більше 240 осей, максимальною вагою 5100 тон.
Вагони, що повертаються з під'їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій № 1, 2, З, IV, 5, 6, 7, 8, 9. 10 станції Інгулець, за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні.
За умовами пункту 10 договору середньодобова переробна спроможність по основним вантажним фронтам наведена у додатку 1 до договору.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці.
В пункті 11 договору сторони погодили, що для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 12,0 годин.
Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРДЦ".
Пунктом 15 договору встановлено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними віл вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01 квітня 2020 року до 31 березня 2021 року включно (п. 21 договору).
Додатковою угодою №2 від 13.10.2020 до договору сторони доповнили Додаток до договору новим фронтом по станції Промислова.
Додатковою угодою №3 від 24.03.2021 сторони продовжили строк дії договору до 30 вересня 2021 року включно.
Додатковою угодою №4 від 20.09.2021 сторони продовжили строк дії договору до 31 березня 2025 року включно.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 5347; 2. платника 2558012 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Повідомлення підписано електронним підписом старшим інспектором відділу договорів та тарифів служби комерційної роботи та маркетингу РФ "Придніпровська залізниця" Лях Володимиром Вікторовичем 30.06.2020 о 14:20.
Таким чином, 30.06.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1 договору).
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4 договору).
Цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 договору).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору Замовник зобов'язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5); у строки, встановлені розд.4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п 2.1.7).
За умовами п.2.3 договору перевізник зобов'язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях не загального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (п. 3.4 договору).
Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п.3.4.2 договору (п. 3.4.1 договору).
Моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них (п. 3.4.3 договору).
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежить від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (п. 3.4.4 договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 договору).
Відтак, на момент виникнення спору між АТ "Українська залізниця" та ПАТ "ІнгГЗК" були укладені та діяли договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Також, матеріали справи свідчать про те, що у березні 2024 за накладними №№40558066, 40558074, 40558082, 40558090, 40561417, 40558009, 40558017, 40558025, 40558033, 40558041, 40553208, 40557985, 40557993, 40553141, 40558058, 40553117, 40553125, 40553133, 40553018, 40553026, 40553042, 40553059, 40553067, 40553075, 40553158, 40552978, 40552960, 40552432, 40521353, 40552986, 40552994, 40544827, 40544892, 40552382, 40552390, 40553083, 40553091, 50982, 76964, 76965, 77256, 77356, 77359, 77564, 77565, 77567, 77568, 77569, 40591984, 40592081, 40575847, 40591976, 40588485, 40588519, 40563371, 40563397, 40588469, 40573131, 40610602, 40596082, 40610594, 40596058, 40628208, 40592099, 40592107, 40592230, 40592297, 40595951, 40595977, 40633489, 40633471, 40633505, 40638421, 40638439, 40628216, 40638447, 40628364, 40633331, 40633356, 40633349, 40633430, 40653313, 40653321, 40653339, 40653347, 40653354, 40653248, 40653255, 40653263, 40653271, 40653297, 40653305, 40653446, 40653453, 40653461, 40653487, 40653479, 40653495, 40653362, 40653370, 40653388, 40653396, 40653412, 40653420, 40653438, 40656423, 40656431, 40656449, 40657876, 40657884, 40657900, 40653503, 40653511, 40656415, 40657967, 40657975, 40657991, 40657983, 40658015, 40658007, 40657918, 40657926, 40657934, 40657959, 40657942, 40658510, 40658528, 40658551, 40658593, 40663494, 40658387, 40658395, 40658429, 40658502, 40667446, 40667438, 40664682, 40667453, 40667461, 40663510, 40663536, 40664591, 40664617, 40664625, 40664633, 40667545, 40670655, 40670663, 40670671, 40670689, 40667479, 40667487, 40667503, 40667511, 40667529, 40667537, 40670770, 40670788, 40670812, 40670911, 40670929, 40670937, 40670697. 40670713. 40670739, 40670747, 40670754, 40670994, 40671000, 40671018, 40671026, 40671034, 40674772, 40670945, 40670952, 40670960, 40670978, 40670986, 40694432, 40694408, 40694416, 40694481, 40694580, 40674806, 40674814, 40674848, 40674897, 40674855, 40674921, 40686859, 40696593, 40696601, 40696668, 40696700, 40696734, 40699530, 40696544, 40694622, 40696551, 40696577, 40696569, 46414090, 46390894, 46366548, 46390936, 46414777, 46416244, 40699548, 46348694, 46349031, 46097663, 46358552, 46476784, 46431177, 46454294, 46430195, 46563581, 46572699, 46516282, 46558508, 96576317, 96576318, 96576315, 96576316, 96576314 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ «Інгулецький ГЗК» порожні власні вагони.
На шляху прямування, відповідно до вимог п.п. 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113, дані вагони було затримано по станції Кривий Ріг - Сортувальний за наказами №12 від 15.03.2024, №16 від 15.03.2024, по станції Апостолове за наказами №18 від 15.03.2024, №23 від 18.03.2024, по станції Незалежна за наказом №21 від 18.03.2024 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ «Інгулецький ГЗК».
Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видаі через наявність на коліях станції призначення Інгулець неприйнятих ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.
За фактом затримки станціями Кривий Ріг - Сортувальний, Апостолове, Незалежна у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-№ 3 від 15.03.2024, № 3 від 15.03.2024, № 4 від 15.03.2024, № 4 від 15.03.2024, № 1 від 15.03.2024, № 1 від 16.03.2024, №1 від 18.03.2024, № 1 від 19.03.2024, № 2 від 18.03.2024, № 2 від 19.03.2024; акти загальної форми ГУ-23 від 15.03.2024 № 10035, від 15.03.2024 №15154, від 15.03.2024 №183 від 16.03.2024 № 184, від 18.03.2024 №401 від 18.03.2024 №200, від 19.03.2024 №204.
Вагони, що прибули на станцію призначення Інгулець, своєчасно не забиралися Відповідачем на під'їзну колію, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 №1200 від 15.03.2024, №1260 від 16.03.2024, №1268 від 16.03.2024, №1278 від 17.03.2024, №1284 від 17.03.2024, №1295 від 17.03.2024, №1300 від 17.03.2024, №1313 від 18.03.2024, №1316 від 18.03.2024, №1318, від 18.03.2024, №1326 від 18.03.2024, №1328 від 18.03.2024, №1333 від 19.03.2024, №1345 від 19.03.2024, №1429 від 20.03.2024.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 17039088, 18039090, 18039092, 18039093, 18039095, 19039097, 20039104, 20039105, 20039106, 21039107, 21039110, 23039120, 27039147, 27039149, за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 23039005 в сумі 28218,96 грн. (з ПДВ).
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ - 46 та накопичувальна картка форми ФДУ-92, складені для нарахування плати за користування вагонами за вказаними актами, були підписані Відповідачем із запереченнями наступного змісту: немає можливості приймати на під'їдні колії ПАТ "ІнгГЗК" порожні вагони через забезпечення порожніми вагонами та перевищення переробної спроможності під'їзних колій, по ст. Інгулець по коліях знаходяться вагони під обробкою; до часу користування не повинен включатись час дії комендантської години.
Отже, враховуючи наведені вище обставини, за весь час затримки вагонів на коліях станції Інгулець з вини вантажовласника Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 28 218,96грн. плати за користування вагонами.
Неоплата Відповідачем плати за користування вагонами у добровільному порядку стала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач не спростував доводів Позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
У даній справі, як вказано раніше, у березні 2024 року, за вказаними вище накладними, залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони, на станцію призначення Інгулець Придніпровської залізниці.
Положеннями ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Відповідно до ст.ст. 46, 47 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії (ст. 64 Статуту залізниць України).
Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно з ст. 119 цього Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
У п.п. 6, 7 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
За умовами п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.п. 12 - 15 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, станціями затримки оформлені відповідні акти форми ГУ-23 у зв'язку з тим, що вагони, що прибули на станцію призначення Інгулець, своєчасно не забиралися Відповідачем на під'їзну колію.
Вказані акти складені у відповідності до вимог п. 8 Правил користування вагонами, п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини ПрАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».
На підставі цих актів за час знаходження спірних вагонів на станціях затримки розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№ 17039088, 18039090, 18039092, 18039093, 18039095, 19039097, 20039104, 20039105, 20039106, 21039107, 21039110, 23039120, 27039147, 27039149 та за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 23039005 у сумі 28218,96 грн. (з ПДВ).
Таким чином, доказами вини Відповідача у затримці вагонів на станції призначення Інгулець та правомірності дій залізниці є: акти загальної форми ГУ-23, повідомлення про затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін.
Відповідач не довів, що відповідні обставини мали місце з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать.
Одночасно, порядок нарахування плати за користування вагонами визначений у Правилах користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, де зазначено:
- п.12: "Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.";
- п.6: "Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника."
Тобто вагони, які затримані по наказах на станціях підходу та призначення з вини вантажовласника - знаходяться у користуванні вантажовласника. У такому разі, плата за користування вагонами обчислюється за загальний час (з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки на підході до станції призначення, згідно наказу) + (час від початку затримки до часу закінчення затримки на коліях станції призначення).
Плата за користування вагонами розраховується на підставі вимог ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, Розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №317 від 26.03.2009.
Разом з тим, у п.16 Розд. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами наведені обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відомості плати форми ГУ-46 Відповідач підписав із застереженнями. Між тим, викладені у цих відомостях зауваження не підпадають під випадки звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У даному випадку, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, зокрема підтвердження належними доказами тієї обставини, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, який прибув на його адресу, що, у свою чергу, свідчить про вину останнього, а також ненадання Відповідачем доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог про нарахування Позивачем Відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 28218,96грн, враховуючи, що розрахунок цієї плати здійснений Позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Правовою основою запровадження комендантської години є Конституція України, Закони України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", відповідний указ Президента України, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.
Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.
Відповідно до п. 7 цього Порядку на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 цього Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні.
До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.
Зі змісту згаданих документів видно, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування;
- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв'язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення.
Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.
Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вищезазначених підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.
З матеріалів цієї справи вбачається, що інформація, наведена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" працювало та забирало вагони на свої під'їзні колії цілодобово. Дані обставини підтверджуються заявками, які надаються на станцію цілодобово, в тому числі під час дії комендантської години.
Пунктом 73 Статуту встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Заперечення Апелянта у відомостях плати за користування вагонами про те, що до часу користування не повинен включатись час дії комендантської години не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами у розумінні п.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами. Відповідач не довів, що саме ця обставина вплинула на неможливість своєчасного забирання доставлених залізницею вагонів. Будь-яких повідомлень, щодо неможливості забирання вагонів з під'їзної колії на станцію призначення у зв'язку з веденням воєнного стану (комендантської години тощо) від Відповідача не надходило.
Відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи Позивача та Відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працюють у нічну зміну, жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
З огляду на викладене, були відсутності підстави для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності на підставі телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022.
При цьому безпідставним є посилання Скаржника на розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, оскільки рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), на підставі якого видано це розпорядження, є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення / призначення, відсутні підстави не враховувати у час користування вагонами час комендантської години.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 19.04.2022 у справі №904/2019/22.
З огляду на зазначене, доводи Апелянта про неправомірність нарахування плати за користування спірними вагонами без виключення часових проміжків, коли на території, на якій розташована станція призначення діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо зауважень Відповідача у відомостях плати про перевищення переробної спроможності під'їзних колій слід зазначити, що у договорі дійсно визначено верхню межу кількості вагонів (за кількістю осей та вагою вантажу). Однак, як слушно вказує Позивач, вагони прибувають на станцію призначення в тій кількості, в якій ПрАТ «Інгулецький ГЗК» замовляє у власника вагонів на підставі укладеного з ним договору. Залізниця, у даному випадку, є лише перевізником. При цьому в якій би кількості вагони не були готові до подавання, вони у будь-якому не забиралися Відповідачем на під'їзну колію, чим спричинялася затримка вагонів на коліях станції Інгулець.
Одночасно, доставлені залізницею на станцію призначення власні вагони, ПрАТ "Інгулецький ГЗК" повинно було прийняти та забрати на під'їзну колію (перенаправити на інші колії тощо), оскільки несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу, ст.46 Статуту залізниць України.
Отже, доводи Відповідача про подавання вагонів понад переробну спроможність є такими, що не мають під собою підґрунтя.
Твердження Скаржника про порушення Позивачем вимог ст.31 Статуту залізниць України є недоведеними, тому мають декларативний характер. Саме лише заперечення Відповідача про порушення, викладені Відповідачем у відомостях ф. ГУ-46, без підтвердження належними доказами, не можуть свідчити про наявність викладених в цих запереченнях обставин.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області відсутні.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2024р у справі №904/2635/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін