09.01.2025 м.Дніпро Справа № 908/2289/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року у справі №908/2289/23 (суддя Черкаський В.І.)
Заявник - арбітражний керуючий Острик С.Ю.
Кредитори:
1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМНЕТ"
3. Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА"
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП"
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО - МЕЛІТОПОЛЬ"
7. Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-УКРАЇНА"
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕНА ГРУП ЛТД"
9. Фізична особа-підприємець Пєхотін Андрій Васильович
10. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
11. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ АЛЬЯНС"
12. Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНАЙ 10"
13. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРАДІЗ ХХІ"
14. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ"
Банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО"
банк, здійснюючий розрахунково-касове обслуговування боржника - АТ КБ "ПриватБанк"
Ліквідатор - Забродін Олексій Михайлович
про банкрутство
учасники у справі про банкрутство:
1. Комунальне підприємство Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради (вул. Перспективна, буд. 180, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53219, код ЄДРПОУ 03341339; ел. пошта: vodokanal.office@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575; ел. пошта: inter.kozak2022@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
розгляд заяви арбітражного керуючого Острика С.Ю. від 23.11.2023 року (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023 року) про визнання недійсним правочину,-
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року у справі №908/2289/23 заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю.(вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) задоволено.
Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги №1 від 22.07.2022 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, кв. 135, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) із змінами та доповненнями.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575) на користь арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича (поштова адреса 69032, м. Запоріжжя, а/с 7813, ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. номер НОМЕР_1 , рахунок IBAN № НОМЕР_4 в ПАТ КБ ПриватБанк, МФО 313399) суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) на користь арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича (поштова адреса 69032, м. Запоріжжя, а/с 7813) суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ"Інтер Козак" оскаржив його в апеляційному порядку.
Апелянт просив:
- поновити строк на апеляційне оскарження;
- скасувати рішення господарського суду Запорізької області по справі № 23.04.2024 року у справі №908/2289/23 та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви арбітражного керуючого Острика С.Ю.(вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023 року) відмовити.
Приписами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на рішення суду від 23.04.2024 року, повний текст якого складено 04.06.2024 року, подана через підсистему "Електронний суд" 30.10.2024 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначив про те, що:
- йому не було відомо про дату судового засідання 23.04.2024 року, оскільки у судовому засіданні 16.04.2024 року було оголошено перерву;
- 23.04.2024 року представник апелянта випадково дізнався про дату судового засідання та подав клопотання про відкладення розгляду справи;
- у травні 2024 року ТОВ"Інтер Козак" припинило договір про надання правничої допомоги з Адвокатським обєднанням"ЛЕГЕС", тому керівництво ТОВ"Інтер Козак" дізналось про оскаржуване рішення через електронний кабінет - 08.10.2024 року.
За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 25.11.2024 року визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження рішення місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.
На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 року апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, але в якому апелянт фактично наводить тіж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, які вплинули на неможливість вчасного подання апеляційної скарги, та додатково просить їх врахувати, приймаючи до уваги запровадження воєнного стану на території України та ведення військових дій на території України, а також те, що директор ТОВ"Інтер Козак" Гузенко Альона Віталіївна знаходилась на останніх місяцях вагітності та перебувала за кордоном.
Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Так, з матеріалів даної справи вбачається, зокрема, направлення господарським судом апелянту електронного листа до електронної скриньки ("ст.238- рішення від 23.04.2024 року по справі №908/2289/23") ТОВ "Інтер Козак" - 06.06.2024 року (т.5 а.с. 192 зворот).
Тобто, скаржник був обізнаний про оскаржуване рішення суду, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.
Також, інформація щодо руху справи №908/2289/23 розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
У постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 06.03.2023 у справі №753/19393/20, від 29.03.2023 у справі №922/226/21, Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому, слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронні копії процесуальних документів у справі внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки апелянт набув процесуального статусу учасника у справі про банкрутство він не був позбавлений можливості ознайомитись з рухом справи №908/2289/23 в електронній формі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання судом вимог Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів апелянту, а апелянтом не спростована правомірність дій суду щодо інформування його про постановлення процесуальних ухвал та рішень у справі.
В свою чергу, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Приймаючи до уваги наведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними.
Апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року у справі №908/2289/23, тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року у справі №908/2289/23.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року у справі №908/2289/23.
Апеляційну скаргу повернути заявнику.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга від 30.10.2024 року та додані до неї документи на 36 арк., у т.ч. платіжна інструкція № 0.0.3968890119.1 про сплату судового збору у сумі 4 026,00грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков