Справа № 740/1639/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/149/25
Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275490000025 від 31 грудня 2023 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 вересня 2024 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжині Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, зі слів - перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має малолітню дитину ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не працевлаштований, підробляє зварювальником на кузні, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 12.06.2019 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України до трьох років восьми місяців позбавлення волі, звільнений 29.08.2022 року з Первомайської виправної колонії Харківської області (№ 117) умовно-достроково з невідбутим строком один рік один місяць дев'ятнадцять днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 вересня 2024 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 19 689 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 28 копійок.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого прокурор подав апеляційну скаргу в якій вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, і просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України - 6 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Звертає увагу, що ОСОБА_8 раніше засуджувався за особливо тяжкий злочин, звільнився лише 29.08.2022 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання, але на шлях виправлення не став та повторно вчинив тяжкий злочин. Наявність обтяжуючої обставини - рецидив злочину ще раз свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання. Вважає, що в ході судового засідання не було встановлено жодних обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Звертає увагу, що ОСОБА_8 офіційного місця роботи не має, проживає без реєстрації за різними адресами, не має міцних соціальних зв'язків, збут здійснював шляхом розкладання закладок, що в свою чергу становить підвищену суспільну небезпеку. Крім того, звільняючи ОСОБА_10 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд призначив йому додаткове покарання - конфіскацію майна, але чинним законодавством не передбачено можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням з одночасним призначенням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, у невстановлені час, місці та спосіб, незаконно придбав кристалоподібну речовину білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. У подальшому ОСОБА_8 розфасував цю особливо небезпечну психотропну речовину в 13 полімерних пакетів.
Після цього 29.12.2023 року у період часу з 20 по 21 год. ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливого мотиву, переслідуючи мету особистого збагачення, розмістив 12 полімерних пакетів з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, у великих розмірах з метою подальшого збуту в різних місцях на вулицях Бобрицька, Резніченка, В. Смолянчук, Черняхівського та Бузкова м. Ніжина, заховавши їх в землю біля парканів домоволодінь та в кущах.
31.12.2023 року за адресою: Чернігівська обл., Ніжин, вул. Федерса, 14, ОСОБА_8 був затриманий працівниками Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області. Під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 у період часу з 13 години 28 хвилин по 14 години 39 хвилин у лівій кишені штанів останнього виявлено та вилучено згорток, обмотаний ізолюючою стрічкою синього кольору, у середині якого знаходився поліетиленовий пакет з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,461 г, яку він також зберігав з метою збуту.
31.12.2023 року у період часу з 15.02 год. по 16.13 год. працівниками Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області вилучено сховані ОСОБА_8 12 полімерних пакетів (закладок), які він розмістив на вулицях Бобрицькій, Резніченка, В. Смолянчук, Черняхівського та Бузковій м. Ніжина та незаконно зберігав з метою збуту. Маса вилученої особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP: 0,406 г; 0,4657 г; 0,408 г; 0,520 г; 0,402 г; 0,663 г; 0,5185 г; 0,498 г; 0,5411 г; 0,445 г; 0,540 г; 0,461 г.
Загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, яку незаконно придбав та зберігав ОСОБА_8 з метою збуту, складає 6,3293 г, що є великим розміром.
Такими діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP у великих розмірах з метою збуту.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту, особливо небезпечної психотропної речовини - PVP у великих розмірах.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється висновок про доведеність винуватості та кваліфікації дій ОСОБА_8 , який вину визнав в повному обсязі, а висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджені всебічно, повно і об'єктивно, які не оспорюються в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів не проводить їх детальний аналіз і відповідно до вимог ст.404 КПК України перевіряє вирок лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що доводи прокурора з приводу звільнення ОСОБА_8 від призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням підлягають задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
При призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди.
Однак, зазначених вимог закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.
Застосовуючи положення ст.75 КК України, місцевий суд повною мірою не врахував усіх даних про особу обвинуваченого, який з корисливих мотивів займався збутом наркотичних засобів. Також не взято до уваги тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Є слушними доводи прокурора про те, що під час застосування інституту звільнення від призначеного покарання з випробуванням та застосовуючи положення ст.69 КК України місцевий суд врахував однакові обставини, що є недопустимим та призводить до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а саме про можливість виправлення ОСОБА_8 на підставі вимог ст.75 КК України.
Норма статті 75 КК України передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
Обираючи вид покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення передбачені ч.2 ст.307 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням та в достатній мірі не звернув увагу на те, що поширення наркоманії та зростання злочинності пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей. При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 раніше засуджувався за особливо тяжкий злочин, звільнився лише 29.08.2022 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання, але на шлях виправлення не став та повторно вчинив тяжкий злочин. Наявність обтяжуючої обставини - рецидив злочину ще раз свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання. ОСОБА_8 офіційного місця роботи не має, проживає без реєстрації за різними адресами, не має міцних соціальних зв'язків, збут здійснював шляхом розкладання закладок, що в свою чергу становить підвищену суспільну небезпеку.
Визнання своєї вини, посередня характеристика та наявність обставин, що пом'якшують покарання, жодними чином не зменшують суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та, на думку колегії суддів, у даному випадку не дають підстав для застосування положень ст.75 КК України. Законом визначено досить суворе покарання за збут особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин - від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Таке покарання апріорі виключає можливість застосування звільнення з іспитовим строком. Злочини, пов'язані з наркоторгівлею, заслуговують на суворе покарання, щоб убезпечити громадян від подібної загрози в майбутньому. Крім того, збут ОСОБА_8 здійснював шляхом розкладання закладок, що в свою чергу становить підвищену суспільну небезпеку, порівняно зі збутом з рук руки, оскільки має не вибірковий характер, бо в такий спосіб речовину може придбати невизначене коло осіб.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що в якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 враховано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції визнає пом'якшуючі обставини встановлені судом першої інстанції, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого, який має молодий вік, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні малолітню дитину 2023 року народження.
Дотримуючись загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, враховуючи наявність у ОСОБА_8 декількох обставин, що пом'якшують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, вважає можливим застосувати до ОСОБА_8 вимоги положень ст.69 КК України, тобто призначити основне покарання нижче від найнижчої межі з конфіскацією всього належного йому майна.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 колегія суддів дотримуючись Загальної частини в межах Особливої частини вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.2 ст.307 КК України із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На думку колегії суддів, таке покарання буде відповідає принципам законності, індивідуалізації, справедливості та співмірності та є достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання - скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з постановленням нового вироку.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. ст. ст. 404, 405, 407, 420, 615 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку.
В іншій частині цей вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду учасниками кримінального провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4