вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" січня 2025 р. Справа№ 910/5111/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2024
у справі № 910/5111/24 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 85 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В квітні 2024 року Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення з Державного бюджету України безпідставно набутих коштів у сумі 85 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання вимог постанови НКРЕКП № 79 від 17.01.2023 здійснив оплату штрафу у сумі 85 000 грн за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", яку в подальшому було визнано протиправною та скасовано рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі № 600/429/23-а, яке набрало законної сили 20.09.2023.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/5111/24 позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" 85 000 грн 00 коп. безпідставно набутих (збережених) коштів. Стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" 2 422, 50 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що саме визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП № 79 від 17.01.2023 дає належні правові підстави для реалізації позивачем свого права, визначеного статтею 1212 ЦК України на стягнення суми перерахованих ним коштів, які утримуються в Державному бюджеті без достатньої правової підстави.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/5111/24, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 45 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 11, 509, 610, 616, 1212 ЦК України, ст.ст. 5, 236 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом не враховано те, що сплачені позивачем кошти на виконання вимог постанови № 79 можуть бути повернуті виключно відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів помилково, або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2023 № 787 (далі - Порядок 787) на підставі поданої ним заяви за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, проте позивач із відповідною заявою до НКРЕКП не звертався.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що Порядок № 787 застосовується виключно до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 (колегія суддів: головуюча суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/5111/24 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) № 1462 від 20.11.2018 на території Чернівецької області.
Відповідно до ст.ст. 2, 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та згідно з постановою № 438 від 20.12.2022 "Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ "Чернівціобленерго" відповідачем було проведено захід державного контролю щодо дотримання позивачем вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 1470 від 27.12.2017.
За результатами проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт № 374 від 27.12.2022, за результатами розгляду якого на засіданні НКРЕКП винесено постанову № 79 від 17.01.2023 "Про накладення штрафу на АТ "Чернівціобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення Ліцензійних умов діяльності з розподілу електричної енергії, та накладено на позивача штраф у розмірі 85 000 грн, який має бути сплачений до Державного бюджету у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").
На виконання вимог зазначеної постанови позивачем сплачено штраф в сумі 85 000 грн за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" відповідно до платіжного доручення № 14 від 28.02.2023, про що відповідача повідомлено листом № 19/1-02/900 від 28.02.2023.
У подальшому АТ "Чернівціобленерго" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування Постанови НКРЕКП № 79 від 17.01.2023.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі № 600/429/23-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023, визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП № 79 від 17.01.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 відповідачу відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 600/429/23-а за позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №600/429/23-а набрали законної сили 20.09.2023.
Вказані вище обставини і стали підставою для звернення АТ "Чернівціобленерго" з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За змістом частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення, та яка відповідно поєднується із способами захисту порушеного права.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача, складає правові підстави позову.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення, суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а також те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та, відповідно, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (стаття 237 ГПК України).
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві та в обраний ним спосіб, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту". Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц.
Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).
Основна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання постанови НКРЕКП № 79 від 17.01.2023 сплачено штраф в сумі 85 000 грн. за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" за платіжним дорученням № 14 від 28.02.2023.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі № 600/429/23-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023, визнано протиправною та скасовано постанови НКРЕКП № 79 від 17.01.2023.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №600/429/23-а набрали законної сили 20.09.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з урахуванням того, що підстава, за якою позивачем було сплачено кошти згодом відпала, правомірним є висновок суду про те, що позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови грошових коштів в розмірі 85 000,00 грн.
За відсутності доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 85 000,00 грн вмотивованим є задоволення позову.
Щодо посилання скаржника на те, що позивач не звертався до нього з заявою про повернення коштів в сумі 85 000 грн відповідно до Порядку 787, суд апеляційної інстанції зважає на те, що дія вказаного Порядку не поширюється на спірні правовідносини, оскільки сума сплаченого позивачем штрафу не є помилковою чи надміру зарахованою на момент її сплати. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.
До того ж, чинним законодавством України не передбачено обов'язкового досудового врегулювання спорів щодо стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП № 79 від 17.01.2023, дає належні правові підстави для реалізації позивачем свого права, визначеного статтею 1212 ЦК України на стягнення суми перерахованих ним коштів, які утримуються в Державному бюджеті без достатньої правової підстави, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/5111/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко