ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
31 липня 2009 року 11:03 № 2а-5232/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними, в якому, враховуючи остаточні позовні вимоги, просить:
1) визнати розписку, надану ОСОБА_2 про отримання нею від ОСОБА_1 в 2006 р. коштів на загальну суму 6400 грн. 00 коп., як дійсний факт відшкодування позивачем завданих збитків в результаті ДТП, що відбулося 13.06.2006 року;
2) зобов'язати Департамент виконавчої служби України в особі директора Стаднік О.В. вчинити певні дії у формі прийняття розпорядження про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 08.12.2008р. вих. №6971 та постанови про стягнення витрат від 09.12.2008 року вих. №6986, а також платіжної вимоги №10 від 05.03.2009р. на рахунок ОСОБА_1, що знаходиться в Філії відділення Промінвестбанку в м. Кіровоград БВ №3 «Новомиргородське», винесені державним виконавцем ВДВС Новомиргородського РУЮ Рибалко О.В.;
3) зобов'язати Департамент виконавчої служби України в особі директора Стаднік О.В. вчинити певні дії у формі закриття виконавчого провадження згідно ст. 30 та п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку із повним добровільним виконанням рішення;
4) надати належну оцінку дій службових осіб виконавчої служби і стягнути з відповідачів на користь позивача кошти, сплачені позивачем як судовий збір та інші судові витрати;
5) визнати дії ДВС України направлені на невиконання сплаченої за розпискою суми, в рахунок встановленої шкоди, згідно вироку Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05.08.2008 року незаконними та такими, що порушують законні права позивача.
В суді позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що службовими особами виконавчої служби вчинені дії, які явно виходять за межі наданих їх повноважень.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позовні вимоги не визнав, аргументуючи свою позицію тим, що позивач пропустив допустимі строки оскарження постанови державного виконавця до суду, а також тим, що посадові особи Новомиргородського ВДВС діяли у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відділ державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення, у яких просить у задоволенні позову відмовити, явку свого представника не забезпечив.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
05.08.2008 р. Новомиргородським районним судом Кіровоградської області було винесено вирок, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Позов потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди задоволено частково. Стягнено на користь потерпілого ОСОБА_5 із засудженого ОСОБА_1 1500 грн. за придбані ліки та медикаменти, 100 грн. внаслідок втрати особистих речей , 480 грн. вартості велосипеда, 1176 грн. витрат на оплату транспорту, 5000 грн. моральної шкоди, а всього стягнено 8 256 гривень. В решті позову відмовлено.
На виконання вищезазначеного вироку суду, Новомиргородським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист №1-1 від 05.08.2008 року про стягнення на користь ОСОБА_5 із засудженого коштів на загальну суму 8 256 грн.
17.11.2008 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Рибалко О. В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №636 щодо примусового виконання виконавчого листа №1-1, виданого Новомиргородським районним судом Кіровоградської області 05.08.2008 року.
Після отримання постанови, 02.12.2008 р. ОСОБА_1 подав заяву про подовження строку для добровільного виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05.08.2008р. у зв'язку з неможливістю виконання даного рішення у строки, передбачені постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2008 р.
08.12.2008 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Рибалко О. В. винесена постанова про стягнення виконавчого збору №636 у розмірі 640 грн., у зв'язку з несплатою боржником у добровільному порядку боргу у строк до 24.11.2008 року.
Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Рибалко О. В. винесена постанова про стягнення витрат від 09.12.2008 року №636 зі ОСОБА_1 у розмірі 16 грн. 34 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеними постановами державного виконавця від 08.12.2008 р. та від 09.12.2008 року позивач звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби у Новомиргородському районі Кіровоградської області Цвігуна В. М. зі скаргою на незаконні дії державного виконавця ВДВС у Новомиргородському районі Рибалко О. В. від 15.12.2008 р.
24.12.2008 р. начальник Відділу державної виконавчої служби у Новомиргородському районі Цвігун В. М. прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 15.12.2008р.
ОСОБА_1 звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Чумака О.О. зі скаргою на дії начальника ВДВС Новомиргородського РУЮ Цвігуна В.М. від 30.12.2008 року.
23.02.2009 року позивач подав заяву про розгляд його скарги від 30.12.2008 року до начальника ВДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області Чумаку О.О., оскільки станом на 23.02.2009 року зазначена скарга не розглянута.
Начальником Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Чумаком О.О. надано лист-відповідь від 24.03.2009 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 у задоволенні вищезазначеної скарги відмовлено.
08.04.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Стадніка О.В. зі скаргою на дії та бездіяльність начальника ВДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області Чумака О.О., начальника ВДВС Новомиргородського РУЮ Цвігуна В.М.
Заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Семерега С. І. надав лист-відповідь від 27.04.2009 р. ОСОБА_1, у якому відмовив у задоволенні скарги від 08.04.2009 р.
Вищезазначені обставини визнані учасниками процесу, в суді не оспорювалися.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
Частина 2 вищезазначеної статті Закону встановлює, що керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано лист-відповідь від 27.04.2009 р., у якому відмовлено у задоволенні скарги позивача.
Тому, враховуючи вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на звернення до суду з позовними вимогами щодо - зобов'язання Департаменту виконавчої служби України в особі директора Стаднік О.В. вчинити певні дії у формі закриття виконавчого провадження згідно ст. 30 та п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку із повним добровільним виконанням рішення; - надання належної оцінки діям службових осіб виконавчої служби і стягнення з відповідачів на користь позивача кошти, сплачені позивачем як судовий збір та інші судові витрати; - визнання дій ДВС України такими, що направлені на невиконання сплаченої за розпискою суми, в рахунок встановленої шкоди, згідно вироку Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05.08.2008 року незаконними та такими, що порушують законні права позивача з моменту надання Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповіді, а саме з 27.04.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом до суду 27.05.2009 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вищезазначених позовних вимог у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Крім того, позовна вимога стосовно зобов'язання Департаменту виконавчої служби України в особі директора Стаднік О.В. вчинити певні дії у формі прийняття розпорядження про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 08.12.2008р. вих. №6971 та постанови про стягнення витрат від 09.12.2008 року вих. №6986, а також платіжної вимоги №10 від 05.03.2009р. на рахунок ОСОБА_1, що знаходиться в Філії відділення Промінвестбанку в м. Кіровоград БВ №3 «Новомиргородське», винесені державним виконавцем ВДВС Новомиргородського РУЮ Рибалко О.В. фактично стосується оскарження вищезазначених постанов.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.
Згідно ч. 5 ст. 46 зазначеного Закону постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше, ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Оскаржувана позивачем постанова про стягнення виконавчого збору від 08.12.2008 р. та постанова про стягнення витрат від 09.12.2008 р. винесені державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Новомиргородському районі Рибалко О. В., були доведені до відома позивача своєчасно, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та не заперечується позивачем.
Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 27.05.2009 року.
Отже, постанови державного виконавця оскаржені з пропуском строку, зазначеного у ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.ст. 45, 46 закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наполіг на відмові у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Керуючись ч. 1 ст. 100 та п. 1 ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне відмовити позивачеві у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачі діяли в межах своїх повноважень і своїми діями не порушили положення Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 5 статті 128 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. До таких заходів належить видання постанов про відкриття виконавчого провадження, а за певних умов постанов про стягнення виконавчого збору і постанов про стягнення витрат, та здійснення самого виконавчого провадження. Такі дії державних виконавців є основою функціонування державної виконавчої служби, тож визнаватися протиправними не можуть. Тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат є правомірними.
Згідно із заявою ОСОБА_5 від 24.03.2009 р., кошти сплачені позивачем відповідно до розписки, наданої ОСОБА_2, про отримання нею в 2006 році коштів від позивача на загальну суму 6 400 гривень, були надані не в рахунок погашення заборгованості за вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12.11.2008 р., а тому державний виконавець не має підстав зараховувати ці кошти в якості оплати боржником боргу відповідно до вказаного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача є необґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на порушення позивачем строку звернення до суду.
Натомість позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову та поважності причин пропуску строку звернення до суду не навів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень КАС України даний спір відноситься до окремих категорій адміністративних справ.
Стаття 181 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Так, в силу ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо: - зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі директора Стаднік О.В. вчинити певні дії у формі прийняття розпорядження про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 08.12.2008р. вих. №6971 та постанови про стягнення витрат від 09.12.2008 року вих. №6986, а також платіжної вимоги №10 від 05.03.2009р. на рахунок ОСОБА_1, що знаходиться в Філії відділення Промінвестбанку в м. Кіровоград БВ №3 «Новомиргородське», винесені державним виконавцем ВДВС Новомиргородського РУЮ Рибалко О.В.; - зобов'язання Департаменту виконавчої служби України в особі директора Стаднік О.В. вчинити певні дії у формі закриття виконавчого провадження згідно ст. 30 та п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку із повним добровільним виконанням рішення; - надання належної оцінки діям службових осіб виконавчої служби - визнання дії ДВС України незаконними та такими, що порушують законні права позивача.
Враховуючи положення ст. 94 КАС України, вимога позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача коштів, сплачених позивачем як судовий збір та інші судові витрати задоволенню також не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Однією із позовних вимог позивача є визнання боргової розписки, наданої ОСОБА_2, про отримання нею в 2006 році коштів на суму 6400 гривень, як підтвердження факту відшкодування завданих збитків. Однак, відповідно до зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України предмет даної вимоги не можна віднести до категорії публічно-правових відносин, тому ця вимога не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2009 року №2а-5232/09/2670 провадження у справі №2а-5232/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання розписки, наданої ОСОБА_2 про отримання нею від ОСОБА_1 в 2006 р. коштів на загальну суму 6400 грн. 00 коп., як дійсний факт відшкодування позивачем завданих збитків в результаті ДТП, що відбулося 13.06.2006 року -закрито та роз'яснено позивачу про його право звернутися до суду із позовом щодо визнання розписки, наданої ОСОБА_2 про отримання нею від ОСОБА_1 в 2006 р. коштів на загальну суму 6400 грн. 00 коп., як дійсний факт відшкодування позивачем завданих збитків в результаті ДТП, що відбулося 13.06.2006 року в порядку цивільного судочинства.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.І. Цвіркун.