ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
30 вересня 2009 року 09:55 № 2а-4730/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ЕНЕЇДА»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, третя особа -Державна податкова адміністрація у місті Києві, про скасування податкового повідомлення-рішення та акта, стягнення коштів,
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, третя особа -Державна податкова адміністрація у місті Києві, про скасування податкового повідомлення-рішення та акта, стягнення коштів.
В суді представник позивача позовні вимоги підтримав і, враховуючи уточнені позовні вимоги, просив: - скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002731503/0 від 17.04.09 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на суму 22 421,3 гривень в повному обсязі; - скасувати акт №1658/1503/32348578 від 09.04.2009 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва; - стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на користь Дочірнього підприємства «ЕНЕЇДА»зайво сплачену орендну плату у розмірі 85 999,59 гривень; - визнати дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва протиправними.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, аргументуючи це тим, що оскаржені рішення і дії відповідають закону, а підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Подали письмові заперечення на позов.
Представник третьої особи просив відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог, посилаючись на позицію представників відповідача та порушення позивачем порядку оскарження дій органів державної податкової служби. Подав письмові заперечення на позов.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
27.10.2005 р. Київська міська рада прийняла рішення № 363/3824 про передачу земельної ділянки Дочірньому підприємству «Енеїда» в оренду строком на 1 рік для будівництва та обслуговування закладу громадського харчування.
12.04.2006 р. між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Енеїда»було укладено договір оренди № 63-6-00361 земельної ділянки 8000000000:90:007:0019 площею 1393мІ строком на 1 рік з орендною платою у розмірі 2,5 % від грошової оцінки землі, який 13.04.2006 року було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.
24.01.2007 р. Дочірнє підприємство «Енеїда»звернулося до Київського міського голови з проханням внести зміни до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування закладу громадського харчування на проспекті Миколи Бажана в Дарницькому районі міст Києва.
28.08.2008 р. Київська міська рада прийняла рішення №168/168 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року», яким вирішила на 2 роки поновити договір оренди земельної ділянки площею 0,14 га на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі міста Києва від 13.04.2006 року № 63-6-00361, укладений між Київською міською радою та дочірнім підприємством «Енеїда».
26.12.2008 р. між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Енеїда»було укладено договір № 63-6-00529 про поновлення договору оренди від 12.04.2006 № 63-6-00361 на земельну ділянку 8000000000:90:007:0091 площею 0,14 га строком на 2 роки з 14.04.2007 р. та орендною платою у розмірі 3% від грошової оцінки землі. Даний договір 29.12.2008 р. було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.
Вищезазначені обставини визнані сторонами та іншими учасниками процесу і не оспорювалися в суді.
У своїй позовній заяві позивач посилається на ненадання Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва будь-яких повідомлень про нарахування орендної плати за земельну ділянку 8000000000:90:007:0019 за період 2006 року по кінець 2008 року та відсутність державної реєстрації договору оренди вказаної ділянки від 12.04.2006 р. в Київській міській філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Це ж саме передбачено і пунктом 6.2 Договору оренди між Дочірнім підприємством «Енеїда»та Київською міською радою, у якому зазначено, що право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.
Договір оренди земельної ділянки номер 8000000000:90:007:0019, площею 1393 мІ між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Енеїда»від 12.04.2006 р. було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 13.04.2006 р. за № 63-6-00361. Тобто, державну реєстрацію договору оренди, що передбачена вимогами статті 13 Закону України «Про плату за землю», і є необхідною умовою для нарахування орендної плати було проведено. Реєстрація зазначеного договору в ДП «Центр державного земельного кадастру»не є обов'язковою умовою для сплати орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Окрім того, пунктом 8.4 Договору про оренду земельної ділянки вказано, що орендар зобов'язаний у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди надати копію цього Договору до районного податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки.
З вищезазначеного випливає, що позивач сам повинен був надати всю необхідну інформацію щодо договору оренди, обчислювати суми орендної плати за період з 2006 року по кінець 2008 року та подавати Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва податкові декларації. Законом не передбачено обов'язку відповідача пред'являти вимоги щодо сплати орендної плати орендарям.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Право користування земельною ділянкою у позивача виникло з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, а саме з 13.04.2006 р. Цей день вважається датою початку нарахування орендної плати, передбаченої вказаним Договором.
Позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002731503/0 від 17.04.09 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на суму 22 421,3 гривень у зв'язку з порушенням відповідачем права позивача на оскарження до органу державної податкової служби вищого рівня не базується на вимогах законодавства про порядок оскарження рішень податкових органів.
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпунктом 5.1 пункту 5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, що затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29, передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується. У разі, коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня.
На підставі матеріалів справи та з пояснень сторін судом встановлено, що скарга Дочірнього підприємства „Енеїда" на податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009р. №0002731503/0 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва не надходила.
Так, скарга не була надіслана до органу державної податкової служби, який видав повідомлення-рішення - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва -, що передбачено підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Окрім того, в силу пунктів 5.2.2, 5.2.4 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем десятиденного строку для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу. У разі, коли така заява не була подана у зазначений строк, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платників податків. Як вбачається, повідомлення-рішення №0002731503/0 від 17.04.2009 р. було оскаржено позивачем з недотриманням строків, установлених вищезазначеними положеннями Закону.
Таким чином, скарга директора Дочірнього підприємства „Енеїда" Гуріненко О.С. на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва від 17.04.2009р. №0002731503/0 подана з порушенням порядку та термінів, що визначені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Позовна вимога позивача про стягнення з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на користь Дочірнього підприємства «Енеїда» зайво сплаченої орендної плати у розмірі 85 999, 59 гривень будь-якими доказами та розрахунками не обґрунтована.
Твердження позивача про необхідність вирахування суми річної орендної плати з урахування коефіцієнту 0,5 % є безпідставними, оскільки суперечить умовам договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Енеїда»від 12.04.2006 р. встановлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 2,5 %, а пунктом 5 договору від 26.12.2008 р. про поновлення договору оренди річна орендна плата встановлена в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки
Отже, підстав для стягнення коштів з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на користь Дочірнього підприємства «Енеїда»немає.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування акта №1658/1503/32348578 від 09.04.2009 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва та визнання дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва протиправними.
Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
При цьому наслідком невиїзних документальних перевірок є прийняття актів про результати невиїзної документальної перевірки.
Працівники державної податкової служби наділені правом здійснювати дані перевірки, що передбачено вищезгаданим Законом України «Про державну податкову службу». Тому дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо проведення перевірки та оформлення результатів перевірки шляхом складення акту є правомірними і не підлягають задоволенню.
Разом з тим, з огляду на теоретичні засади права та положення чинних законодавчих актів, є підстави вважати, що актом податкового органу, який у розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України може бути визнаний недійсним та скасованим, є податкове повідомлення-рішення, а акти ревізій, документальних перевірок є описовими документами, які тільки засвідчують факт проведення перевірки і не мають обов'язкового характеру, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, і як наслідок не можуть бути предметом спору.
Акт про результати невиїзної документальної перевірки від 09.04.2009 р. № 1658/1503/32348578 не має для позивача обов'язкового характеру і безпосередньо не зачіпає його інтереси. Безпосереднім приводом до появи правовідносин, пов'язаних з позивачем, є винесення податкового повідомлення-рішення. Отже, акт про результати перевірки є лише проміжним актом у породженні правовідносин, що стосуються позивача.
При цьому, як встановлено, дії стосовно проведення перевірки та складення акта вчинені відповідачем у відповідності до закону, а тому такі дії не можуть бути визнанні протиправними, а відповідний акт скасованим.
Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідач у справі - Державна податкова інспекція у Дарницькому район у місті Києві, тобто суб'єкт владних повноважень, який на основі законодавства здійснює владні управлінські повноваження.
Аналіз суб'єктного складу та характеру спірних правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем та його представником не представлено суду жодних належних доказів, які суд міг би розцінювати як підтвердження протиправності в рішеннях чи діяннях відповідача. Натомість представники відповідача довели в суді правомірність позиції суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
У силу ст.94 КАС України присудження судових витрат на користь позивача у даному випадку не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.86, 159-163 КАС України, суд
У задоволенні позову Дочірньому підприємству «Енеїда»- відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.І. Цвіркун.