08 січня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024262020000834 від 18 лютого 2024 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20.11.2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20.11.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та за його вчинення призначено йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу - залишено обрану - тримання під вартою.
Строк покарання визначено рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 , а саме з 18.02.2024 року.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_7 на користь держави - 17 078 (сімнадцять тисяч сімдесят вісім) грн 87 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Вирішено долю речових доказів.
Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_7 18 лютого 2024 року близько 01 год 00 хв. по місцю свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де під час спільного вживання алкогольних напоїв разом із ОСОБА_8 між останніми виникла словесна суперечка, яка в подальшому переросла в бійку в ході якої ОСОБА_7 почав наносити удари руками по голові та тулубу ОСОБА_8 , після чого
ЄУНСС: 725/4942/24 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_9
НП: 11-кп/822/42/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
ОСОБА_7 , взявши до рук ножа, переслідуючи мету направлену на умисне позбавлення життя ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді смерті останнього, наніс цим ножом ОСОБА_8 один удар в область грудної клітки зліва та один удар в область правової лопатки, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі й тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що перебувають у прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті ОСОБА_8 . У результаті вищевказаних дій ОСОБА_7 , направлених на умисне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 , останньому згідно висновку судово-медичної експертизи № 153 від 18.03.2024 заподіяні наступні тілесні ушкодження у вигляді : - Садна в лобній ділянці зліва в кількості 2-х; в лобній ділянці по-центру; у верхній третині правого плеча, по передній його поверхні; в проекції лівого колінного суглобу по його передній поверхні; в середній третині лівого плеча по його передній поверхні з переходом на внутрішню поверхню; в нижній третині лівого передпліччя по його внутрішній поверхні. -Синці в нижній третині лівого передпліччя на межі зовнішньої та внутрішньої поверхонь; у верхній третині правого плеча по його зовнішній поверхні в кількості 3-х. Дані тілесні ушкодження виникли не задовго до моменту настання смерті, від дії тупих твердих предметів або ударів об такі, і відносяться до легких тілесних ушкоджень. - Рана в проекції правої лопатки; - Рана на грудній клітці зліва по середньо ключичній лінії в проекції 5-го міжреберного проміжку; крововилив в м'які тканини грудної клітки зліва; ушкодження міжреберних м'язів, фасцій даної ділянки; ушкодження парієтального листка плеври; ушкодження перикарду; колото-різане ушкодження серцевого м'язу.
Дані тілесні ушкодження виникли незадовго до моменту настання смерті, від колюче-ріжучої дії леза ножа, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою «небезпека для життя» та перебувають у прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті.
Відповідно до вказаного висновку експерта, смерть ОСОБА_8 , настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок гострої масивної кровотечі, яка виникла як ускладнення отриманого за життя проникаючого, сліпого, колото- різаного ушкодження грудної клітки з ушкодженням серця.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він просить змінити оскаржуваний вирок та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити покарання в межах санкції даної статті.
Вказує, що він частково визнає вину в смерті ОСОБА_8 , але не погоджується із тим, що районним судом у вироку було зазначено, що обвинувачений спочатку бив потерпілого, а потім здійснив навмисне вбивство вдаривши кухонним ножом, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки потерпілий прийшов до обвинуваченого додому будучи вже в стані алкогольного сп'яніння, під час застілля на кухні, почав ображати та бив обвинуваченого головою по столу в присутності їхніх дружин, які їх розбороняли та утримували.
Стверджує, що він намагаючись припинити конфлікт вийшов до кімнати, але потерпілий відштовхнув жінок і стрімко забіг до кімнати, штовхнув обвинуваченого на ліжко, заскочив сам та почав бити останнього руками та ногами, та по голові, з метою боронитися від побоїв потерпілого, обвинувачений схопив в коридорі кухонний ніж та наніс удар в тулуб потерпілому, а коли ОСОБА_8 розвернувся та пішов до вхідних дверей, ткнув його в спину.
Зазначає, що під час слідства та вже в судовому засіданні його покази повністю підтвердили дружина ОСОБА_8 та дружина обвинуваченого, зокрема, що бійка була ініціативою ОСОБА_8 , який в стані сильного алкогольного сп'яніння будучи молодшим та значно сильнішим, тричі нападав на обвинуваченого з побиттям.
Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , вбачається, що він просить оскаржуваний вирок змінити та перекваліфікувати дії його підзахисного на ст. 118 КК України.
Стверджує, що вищевказане обвинувачення його підзахисного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не знайшло свого підтвердження.
Вважає, що оскаржуваний вирок не відповідає фактичним обставинам події, оскільки суд не зауважив на покази дружини потерпілого та дружини обвинуваченого, які були безпосередніми свідками та приймали активну участь для запобігання бійки, та з пояснень яких вбачається, що саме потерпілий, який був у стані сильного алкогольного сп'яніння, тричі здійснив напад та побиття обвинуваченого, а тому на думку захисника дії обвинуваченого можна розцінювати, як необхідну оборону, оскільки останній мав право в його домі на самозахист від побоїв та під час подій не висловлював погроз, усіляко намагався ухилитися від участі в бійці, але перевищив межі необхідної оборони здійснивши удар в тулуб кухонним ножом.
Звертає увагу суду на стан здоров'я ОСОБА_7 , який хворіє на цукровий діабет, те, що обвинувачений раніше не судимий.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від обвинуваченого про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційних скарг.
Потерпіла ОСОБА_10 , яка будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з'явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд даного кримінального провадження без її участі, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подані апеляційні скарги та просив задовольнити їх з підстав, у них зазначених, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти апеляційних скарг, вважавши вирок районного суду законним та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить такого.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписами ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов'язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.
Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за обставин, наведених у вироку.
В судових засіданнях районного суду, обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав частково, та пояснював, що 17.02.2024 року в обідній час до нього в гості прийшов ОСОБА_8 , з яким вони товаришували, який вже перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після чого, вони сіли на кухні, де почали вже разом випивати, біля 17 години обвинувачений зателефонував дружині ОСОБА_8 , щоб та також прийшла в гості, проте вона відмовилася. Вони продовжили сиділи за столом на кухні випивали, розмовляли та грали в карти, разом з ними сиділа ОСОБА_11 , яка є дружиною обвинуваченого. В процесі розпивання алкогольних напоїв у них виникали різні дрібні сварки, які зі слів обвинуваченого, були обумовлені станом алкогольного сп'яніння ОСОБА_8 . Через якийсь час ввечері прийшла дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , яку він зустрів біля під'їзду, так як вигулював собаку, далі вони піднялися в квартиру та вона приєдналася до них, сівши разом за стіл на кухні. Далі ОСОБА_8 почав шахраювати в картах, у зв'язку із чим, вони почали сваритися між собою та лаятися нецензурною лайкою, в ході чого, ОСОБА_7 грубо вилаявся на ОСОБА_8 , щоб той забирався додому, на що потерпілий наніс йому один удар долонею по голові, після чого, вони почали сваритися та, зі слів обвинуваченого, потерпілий, який сидів поруч схопив його за шию та почав бити головою обвинуваченого об стіл. Далі вони встали та почали шарпатися, в якийсь момент ОСОБА_12 схопився за ніж, однак цей ніж одразу відібрала ОСОБА_10 .
В подальшому поки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тримали на кухні ОСОБА_8 , останній пішов у спальну, проте ОСОБА_8 вирвався та напав на нього повалив на ліжко та почав наносити чисельні удари (більше 2 хвилин безперестанку) в цей момент на ліжко стрибала собака, проте ОСОБА_11 забрала її. Після чого, ОСОБА_7 зміг вирватися та побіг у коридор, де його наздогнав ОСОБА_8 та продовжив бійку, в процесі цієї бійки ОСОБА_12 схопив невеликий ніж, який лежав на тумбочці та під час бійки махнув ним в сторону потерпілого в районі живота, після чого ОСОБА_8 обернувся, та обвинувачений наніс йому удар в область спини і потерпілий пройшовши ще кілька кроків від 3 до 5 метрів, впав. Коли обвинувачений підійшов близько до ОСОБА_8 , то він зрозумів, що той помер, оскільки побачив це по очах. В цей час підбігла дружина ОСОБА_8 , яка почала кричати, міряти пульс. Так після вказаних дій він залишився в квартирі та чекав, що буде далі. Згодом прибула швидка та поліції і його затримали.
Вважав, що його дії кваліфіковані під час досудового розслідування не правильно, та визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ст. 118 КК України - умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
При цьому під час допиту вказував, що потерпілий наносив йому удари виключно руками і ногами, сторонні предмети не хапав, а небезпеку для життя відчув уже в коридорі, бо потерпілий ОСОБА_8 не припиняв бійки, на допомогу нікого не кликав, хоча проживає у квартирі, а поряд була дружина.
Також стверджував, що в цей вечір вони з ОСОБА_8 двоє випили біля двох пляшок горілки, однак він все ж усвідомлював свої дії та все пам'ятає.
Водночас, незважаючи на часткове невизнання обвинуваченим вини у скоєнні кримінального правопорушенні, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК України, суд 1-ої інстанції, мотивував доведеність його вини у вчиненні інкримінованого злочину, показаннями потерпілої, свідка та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показала, що 17.02.2024 року близько 17 години до неї зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що до нього в гості зайшов її чоловік, а тому він запрошує і її. На вказану пропозицію потерпіла відмовилась, так як сиділа із дитиною. В подальшому до неї зателефонувала ОСОБА_11 , яка є дружиною ОСОБА_7 та теж запропонувала їй прийти до них в гості, однак потерпіла знову відмовилась. Однак через деякий час у вечері близько 19 години, вона вирішила піти до ОСОБА_7 , щоб забрати свого чоловіка. Біля під'їзду будинку ОСОБА_13 , що по АДРЕСА_2 , вона зустріла останнього, оскільки, він вигулював собаку. Після чого, вони разом зайшли до квартири обвинуваченого, вона пройшла на кухню та побачила, що вони вживали горілку та всі були в стані алкогольного сп'яніння, при цьому обвинувачений та її чоловік сиділи поряд . В подальшому хтось за пропонував їй приєднатися до них, на що потерпіла погодилась та продовжила відпочивати з ними, сівши за стіл на кухні. Через якийсь час між її чоловіком та ОСОБА_7 виникла суперечка через гру в карти, під час якої обвинувачений образив її чоловіка нецензурними словами. Одразу після цього її чоловік схопив обвинуваченого за одяг а районі грудей та шиї та вони почали шарпатися. Під час цієї шарпанини обвинувачений ОСОБА_12 схопився за ніж, що лежав на столі, однак потерпіла одразу змогла у нього цей ніж забрати та кинути на робочу зону кухні.
Після чого, її чоловік та обвинувачений продовжили шарпатися та поступово перейшли із кухні в спальню, де продовжили бійку, якийсь час вона та ОСОБА_11 змогли розтягнути їх, однак вони вирвалися та продовжили битися, в процесі бійки її чоловік повалив ОСОБА_7 на ліжко та наніс йому декілька ударів. В цей час на ліжко стрибнула собака обвинуваченого, яку забрала ОСОБА_11 та почала тримати. В свою чергу потерпіла тримала ОСОБА_14 та останній відштовхнув її та побіг в коридор до ОСОБА_7 , який там стояв, після чого вони продовжили бійку у коридорі в дверях. Вона до них підійшла та побачила, обвинувачений стоїть спиною до спальні, а її чоловік далі в коридорі, після чого, обвинувачений зробив різкий рух, однак вона його чітко не бачила, після чого, її чоловік раптово і дуже різко впав на плечі, вона подумала, що він втратив свідомість.
Підбігши до чоловіка, вона побачила калюжу крові, що почала з'являтися під ним та поміряла пульс, якого не було. В цей час ОСОБА_7 стояв над ними та нічого не говорив. Далі потерпіла вибігла на вулицю, де виклика швидку та поліцію. По приїзду поліції, а це було вже після опівночі, обвинуваченого затримали. При цьому, вказала, що під час бійки її чоловік не застосовував будь-яких сторонніх предметів, не погрожував обвинуваченому, на її думку, конфлікт був звичайний та не виходив за рамки буденної бійки, обвинувачений на допомогу не кликав, не попереджав її чоловіка, що він застосує ніж, якщо той не припинить бійку, бійка була обопільна та в ході неї обвинувачений та потерпілий сходилися та розходилися, наносили один одному тілесні ушкодження, будь-якої загрози для життя учасників бійки вона не бачила.
Допитана в судовому засіданні районного суду свідок ОСОБА_11 зазначала, що являється дружиною обвинуваченого - ОСОБА_7 та 17.02.2024 до них у гості прийшов ОСОБА_14 із яким товаришував її чоловік. Прийшов він біля 17 години, після чого, вони почали випивати та відпочивати. В якийсь момент вона зателефонувала дружині ОСОБА_14 , щоб та приєдналася до них. В подальшому ОСОБА_10 прийшла до них пізно ввечері, та вони всі четверо сіли на кухні за стіл та продовжили розпивати алкогольні напої, а чоловіки грали в карти. В якийсь момент між її чоловіком та ОСОБА_8 виникла суперечка в процесі якої чоловік нецензурно образив потерпілого, а той в свою чергу схопив її чоловіка за шию та почав бити головою об стіл. Далі вони встали та почали штовхатися і шарпатися, після чого перемістилися до спальні, де ОСОБА_15 повалив на ліжко її чоловіка, та почав наносити йому удари руками та ногами. В цей момент до них застрибнула собака, та ОСОБА_11 забрала її та почала тримати, паралельно ОСОБА_10 відтягнула та намагалася заспокоїти свого чоловіка, однак той відштовхнув її та побіг до ОСОБА_7 в коридор. Однак, що відбувалося у коридорі вона не бачила. Лише коли закричала ОСОБА_10 підбігла у коридор та побачила на підлозі потерпілого. В цей час її чоловік мовчки стояв та дивився на тіло ОСОБА_8 .
Також свідок ОСОБА_11 повідомила, що під час бійки ОСОБА_8 не застосовував будь-яких сторонніх предметів, не погрожував обвинуваченому, конфлікт виглядав, як звичайна бійка, обвинувачений на допомогу не кликав, не попереджав, що він застосує ніж, якщо потерпілий не припинить бійку, бійка була обопільна, будь-якої реальної загрози для життя учасників бійки вона не бачила.
Аналогічні покази потерпіла ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11 дали в ході проведення із ними слідчих експериментів (а. с. 123-130 т. 1).
При цьому, покази вказаних осіб узгоджуються і з іншими доказами, які було безпосередньо досліджено судом, зокрема:
- висновком експерта № 386 від 06.03.2024 згідно якого при судово-токсилогічній експертизі крові ОСОБА_7 , виявлено етиловий спирт в кількості 1,57 проміле (а. к. п. 144-145 т. 2), що підтверджує факт перебування обвинуваченого в момент вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння;
- висновок судово-психіатричної експертизи № 429 від 05.03.2024 (а. к. п. 220-221 т. 1) згідно якого ОСОБА_12 на даний час ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє, на період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння обвинувачений ознак психічного захворювання, недоумства та ознак іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;
- висновком експерта № СЕ-19/126-24/2025-Д від 29.02.2024 згідно змісту якого дев'ять слідів пальців рук, вилучених під час огляду місця події по вул. Доброго 9/18, м. Чернівці на поверхнях пляшок із написом «Прайм», «Артемівське», скляних банках залишені ОСОБА_12 (а. к. п. 19-47 т. 2);
- висновком експерта № СЕ-19/126-24/2024-БД від 08.05.2024 року згідно змісту якого, під час генетично-молекулярної експертизи встановлено генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_12 (а. к. п. 63-72 т. 2).
- висновком експерта № СЕ-19/126-24/4096-БД від 28.05.2024 року (а. к. п. 162-175 т. 2) згідно якого, встановлено генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 на поверхні ножа, вилученого під час огляду місця події по АДРЕСА_1 (об'єкт № 2), та які не збігаються із зразком букального епітелію ОСОБА_12 , при цьому походження крові від останнього виключається. Таким чином вказаним висновком підтверджується заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 саме вказаним ножом, оскільки інших колото-різаних ран, а ніж ті, які заподіяв ОСОБА_12 у ОСОБА_8 не виявлено під час судово-медичної експертизи, а тому найбільш ймовірною версією потрапляння крові на лезо даного ножа є те, що саме ним і нанесли ОСОБА_8 тілесні ушкодження, в тому числі смертельне;
- висновком судово-медичної експертизи № 153 від 18.03.2024 (а. к. п. 114-120 т. 1) згідно якого у ОСОБА_8 виявлено наступні тілесні ушкодження: - садна в лобній ділянці зліва в кількості 2-х; в лобній ділянці по-центру; у верхній третині правого плеча, по передній його поверхні; в проекції лівого колінного суглобу по його передній поверхні; в середній третині лівого плеча по його передній поверхні з переходом на внутрішню поверхню; в нижній третині лівого передпліччя по його внутрішній поверхні. Синці в нижній третині лівого передпліччя на межі зовнішньої та внутрішньої поверхонь; у верхній третині правого плеча по його зовнішній поверхні в кількості 3-х. Дані тілесні ушкодження виникли не задовго до моменту настання смерті, від дії тупих твердих предметів або ударів об такі, і відносяться до легких тілесних ушкоджень; - рана в проекції правої лопатки; рана на грудній клітці зліва по середньо ключичній лінії в проекції 5-го міжреберного проміжку; крововилив в м'які тканини грудної клітки зліва; ушкодження міжреберних м'язів, фасцій даної ділянки; - ушкодження парієтального листка плеври; - ушкодження перикарду; - колото-різане ушкодження серцевого м'язу. Дані тілесні ушкодження виникли незадовго до моменту настання смерті, від колюче-ріжучої дії леза ножа, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою «небезпека для життя» та перебувають у прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_8 , 1978 року народження, настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок гострої масивної кровотечі, яка виникла як ускладнення отриманого за життя проникаючого, сліпого, колото- різаного ушкодження грудної клітки з ушкодженням серця.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Так, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази, а тому доводи апеляційних скарг сторони захисту та обвинуваченого щодо неналежності вищевказаних доказів є надуманими.
Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.
Також колегією суддів враховується, що обвинуваченим не надано суду переконливих та об'єктивних доказів, які б спростовували сукупність досліджених доказів, та які переконливо вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_12 вчинив саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).
Версія та доводи обвинуваченого про незгоду з обвинувальним актом, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження його вини, відсутності умислу у вчиненні інкримінованого йому злочину, мають суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відхилення судом його версії подій.
Позицію захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого щодо вчинення даного діяння ОСОБА_12 в стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання, суд апеляційної інстанції вважає помилковою та такою, що спростовується вищевказаними показами потерпілої та свідка, а також письмовими доказами, тим більше, що самий обвинувачений в ході слідчого експерименту вказував, що потерпілий не застосовував та не намагався застосовувати під час бійки сторонні предмети, потерпілий не погрожував позбавити обвинуваченого життя. Не було і попередження обвинуваченим потерпілого про можливість застосування ОСОБА_12 ножа.
При цьому судова колегія апеляційного суду бере до уваги позицію ВСУ (справа № 5-34кс14) згідно якої, на відміну від умисного вбивства, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. При цьому стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115 КК.
З фактичних обставин та матеріалів даного кримінального провадження не вбачається, що обвинувачений при вчиненні вищевказаного діяння перебував у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця, оскільки після нанесення одного удару в область грудної клітини, обвинувачений наніс ще один удар ножом в область проекції правої лопатки, коли потерпілий ОСОБА_8 вже почав відходити, тобто у життєвоважливі органи, хоча посягання на цей момент вже припинилось, що свідчить про бажання ОСОБА_12 заподіяти саме смерть потерпілому.
Відсутні в матеріалах даного кримінального провадження і відомості, які б свідчили про бажання обвинуваченого надати медичну допомогу потерпілому, або викликати медичних працівників.
Відтак, колегія суддів ретельно дослідила докази по справі, які мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, встановила обставини та спосіб вчинення злочину, поведінку винного і всі інші обставин, що мали відношення до справи.
Версія обвинуваченого та сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_12 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення саме за ч. 1 ст. 115 КК України, спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового та апеляційного розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Покарання призначене ОСОБА_12 відповідно до вимог ст. 65 КК України. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, яка його обтяжує, соціальну небезпеку скоєного обвинуваченим злочину, і призначено покарання в наближених до мінімальних меж санкції інкримінованої статті, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вказане покарання у виді позбавлення волі, на думку судової колегії, відповідає загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного злочину, його обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20.11.2024 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та за його вчинення призначено йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя-доповідач: Судді:
____________ _______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3