Справа №727/14306/24
Провадження №3/727/140/25
08 січня 2025 року м. Чернівці
Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Терещенко О.Є., розгля-нувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу у АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопору-шення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, -
встановив:
До суду надійшла адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КпАП України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №201514 від 21.12.2024 року вбачається, що 21.12.2024 року о 00 год. 01 хв. у м. Чернівці по вул. Го-ловна, 18, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARMF 0303, результат 0,33 проміле, тест №665, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала. Пояснила, що зазна-ченого в протоколі дня вона не вживала алкогольні напої, але приймала ліки, які містять в складі незначну кількість спирту. Зазначила, що вона не погоджувалася з результатами огляду на стан сп'яніння, проведеним працівниками поліції. Вказала, що вона повідомила останніх про бажання самостійно пройти огляд на стан сп'яніння в лі-каря-нарколога, що вона в подальшому і зробила. Наголошувала, що згідно висновку лікаря №1001 вона не перебувала в стані сп'яніння 21.12.2024 року. З огляду на викла-дене, просила закрити провадження по справі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові та відеоматеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пе-редбаченого ст.130 ч.1 КпАП України, за наведених у протоколі обставин, а тому спра-ву щодо останньої необхідно закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Так, згідно ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням є протиправ-на, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Статтею 245 КпАП України визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'я-сування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забез-печення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спри-яють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, ви-ховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адмі-ністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона ад-міністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відпо-відальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про ад-міністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колек-тиву.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає адміністративну відповідаль-ність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотич-ного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або пе-ребування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до приписів ст.266 КУпАП, огляд водія на стан, зокрема алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністра-тивне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан, зокрема алко-гольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння, проведений з пору-шенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно ч.2 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засо-бів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впли-вом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповно-важеного підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вва-жати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Частиною 1 розділу 2 Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбаче-них пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'я-ніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне пра-вопорушення, працівниками поліції не встановлено у водія ОСОБА_1 ознак ал-когольного сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, та не зазначено їх в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема в графі суть адміністратив-ного правопорушення, опис установлених обставин, всупереч приписам Інструкції.
Більше того, з наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відео-реєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з по-ліцейськими, водій поводила себе адекватно, чітко відповідала на їх запитання, висловлювала свої заперечення, її поведінка цілком відповідала обстановці.
При цьому, відповідно до наданого відеозапису з бодікамер працівників поліції (00:21:50-00:21:55 хвилина відеозапису), ОСОБА_1 не погодилась з результатом огляду на стан сп'яніння, проведеному на місці зупинки транспортного засобу. Таким чином, відповідно до положень Інструкції - результат огляду на стан сп'яніння №665 - не може бути належним та допустимим доказом, яким підтверджується перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння за наведених у протоколі обставин.
Відповідно до ч.7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд прово-диться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його прове-дення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що працівником поліції при скла-денні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції а також не доведено перебування ОСОБА_1 у стані ал-когольного сп'яніння, що спростовує факт порушення останньою пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України.
Згідно ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внут-рішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України за-конодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуа-тації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при роз-гляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст. ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Суд зауважує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповно-важених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначе-них статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні пра-вопорушення).
Згідно з ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних сво-бод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинува-тим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню проце-суальних прав учасників судового провадження.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на су-довий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав лю-дини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рі-шеннях правової позиції, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише дока-зами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейсь-кого суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не уз-годжується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно з ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою неви-нуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного пра вопорушення.
Оскільки факт вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, зазначених у про-токолі про адміністративне правопорушення, - не знайшов підтвердження у судовому засіданні, суд вважає, що її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, пе-редбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 130, 247, 283 КпАП України, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КпАП України - за-крити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апе-ляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Чернівці, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.Є.Терещенко