Справа № 713/3963/24
Провадження №2/713/43/25
іменем України
08.01.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кириляк А.Ю., з участю секретаря Матейчук-Степан Л.Ю., за участі представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Орган опіки та піклування Вижницької міської ради, Вижницького району про встановлення факту самостійного виховання дітей,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Орган опіки та піклування Вижницької міської ради, Вижницького району про встановлення факту самостійного виховання дітей.
У позові вказував, що 10.10.2008 року уклав шлюб з Відповідачем, який зареєстрований комітеті Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області в Книзі реєстрації шлюбів 10.10.2008 року зроблено відповідний актовий запис за №14.
У шлюбі у нас народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15.08.2024 року шлюб між нами розірвано (справа №713/2037/24). Рішення набрало законної сили 14.09.2024 року.
Починаючи з березня 2023 року відповідач перебуває за межами України, а саме в Польщі. З того часу, як відповідач виїхала за кордон діти знаходяться виключно на його вихованні та утриманні.
Зазначає, що з березня 2023 року та до цього часу фактично самостійно виховує та утримую неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти проживають виключно з ним, виключно він займається їх вихованням та діти знаходяться на його утриманні. Мати дітей проживає окремо та не бере участі у вихованні та утриманні дітей.
Просив встановити факт самостійного виховання та утримання ним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав , просив його задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання через веб сайт «Судова влада». Причини своєї неявки суду не повідомив та не подав у встановлений судом строк відзив на позов.
З письмової згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Вижницької міської ради в адресованій суду заяві просили розглядати справу у їх відсутність . При ухваленні рішення покладаються на розсуд суду .
Суд, заслухавши доводи сторін , вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 10.10.2008 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований у комітеті Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області в Книзі реєстрації шлюбів 10.10.2008 року зроблено відповідний актовий запис за №14.
У шлюбі у сторін народилися діти : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.
Відповідно до рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15.08.2024 року шлюб між ними розірвано (справа №713/2037/24). Рішення набрало законної сили 14.09.2024 року.
В акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 11.10.2024 року №3- 516, зазначено, що позивач з дітьми проживає з дітьми за адресою АДРЕСА_1 . Діти проживають без реєстрації. ОСОБА_2 не працює. Зі слів позивача його колишня дружина проживає за межами України.
З акту обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти від 09 жовтня 2024 року Чорногузівського ліцею, зазначено що під час складання акту обстеження біля будинку та в будинку прибрано, охайно, акуратно складені дитячі речі. Позивач щодня приводить дітей. Вадим постійно виконує домашні завдання.
Згідно копії закордонного паспорта ОСОБА_3 востаннє перетнула кордон у вересні 2024 року.
При вирішенні позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини суд застосовує такі норми права.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст.1 СК України).
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст.150-151 СК України.
Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) та припиняється у момент її смерті (ст.25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.30).
Відповідно до ч.2 ст.15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків.
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України). Проте у силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язковою передумовою для можливості встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком, є встановлення юридичного факту або декількох, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється, а також доведення самостійного утримання дитини виключно батьком.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі твердження в силу статті 141 СК України, суд розцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Разом з тим, останній не надав суду доказу, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Оскільки відповідачка не позбавлена батьківських прав, щодо своїх дітей , вона зобов'язана виконувати обов'язки, які покладаються на неї, як на матір, вимогами законодавства України, зокрема статтею 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує сина.
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Тому з огляду на викладене, зважаючи на те, що позивач та його представник не довели, що мати неповнолітніх дітей в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов'язків щодо своїх дітей, а тому його вимога викладена у позові про встановлення факту, що має юридичне значення є необґрунтована та доказово не підтверджена жодними доказами, а отже до задоволення не підлягає.
З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.1, 14, 15, 121, 141, 150-151, 157, 164 СК України, ст.ст.4, 15, 16, 25, 30 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Орган опіки та піклування Вижницької міської ради, Вижницького району , Чернівецької області про встановлення факту самостійного виховання дітей,-відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Вижницької міської ради, Вижницького району , юридична адреса: вул. Українська, 34, м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область.
Суддя Антоніна КИРИЛЯК