Справа № 643/4039/24
Провадження № 3/643/1/25
09.01.2025 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Афанасьєв В.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15.04.2024 о 14-41 год. у м. Харкові по пр. Героїв Харкова, 193-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі КНП ХОР «ОНКЛ» з метою встановлення наркотичного сп'яніння, у лікаря-нарколога відмовився.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, захисник Гринишин Є.В. надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є.В. у раніше призначених судових засіданнях підтримав заявлене ним раніше клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що були відсутні будь-які законні підстави для зупинки транспортного засобу, відсутня чітко виражена зафіксована відмова від огляду на стан сп'яніння, під час складання протоколу ОСОБА_1 виразив своє бажання скористатися правовою допомогою і захистом адвоката, проте його приїзду не дочекалися і склали протокол без присутності захисника, таким чином проігнорувавши надане законом ОСОБА_1 право на правову допомогу. Також, працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для перевірки його на стан наркотичного сп'яніння. Медичному закладу в який направляли поліцейські ОСОБА_1 не було дозволено займатися лабораторною справою. Вважає, що за викладених обставин в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а тому провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за даним фактом підлягає закриттю.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 , пояснила, що працює адвокатом. 15.04.2024 о 15:00 ОСОБА_1 викликав її в якості адвоката, так як його зупинили працівники поліції. Через 5-10 хвилин вона приїхала на місце зупинки. Стояв автомобіль працівників поліції, спитала у чому справа, причини зупинки. Поліцейські не відповіли. Повідомили, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Вона спитала -як це виявили? Запах з порожнини рота. Запитала запах на алкоголь чи наркотики? Відповідь не пам'ятає. Вони просили проїхати до нарко-центру, але працівники поліції повідомили, що протокол вже складено. При адвокаті не пропонували їхати до нарко-центру.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 15.04.2024 серії ААД № 898185, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- рапортом працівника поліції;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого встановлені обставини, які цілком узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 898185 від 15 квітня 2024 року.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколів про адміністративне правопорушення були дотримані.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Надаючи оцінку Доводам захисника, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак наркотичного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак наркотичного сп'яніння.
Посилання захисника на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу суд вважає безпідставним, оскільки незгода водія з причинами зупинки, або його необізнаність про це, не нівелює його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння.
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками наркотичного сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Водночас керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.
У постанові Харківського апеляційного суду від 01.11.2023 у справі № 953/7013/22 також зазначено, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
При цьому, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю і не звертався зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо незаконних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не надав суду доказів на підтвердження його версії щодо незаконності дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності.
Доводи захисника щодо відсутності зафіксованої чіткої відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння, суддя не приймає до уваги, з огляду на наступне.
На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але він не давав ніякої відповіді, що може розцінюватись судом як ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та відмова від проходження. З боку працівників поліції не вбачалося будь-якого тиску на ОСОБА_1 під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Згідно з п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу.
Щодо доводів захисника про не залучання адвоката, суддя зазначає наступне.
Право на залучення адвоката працівниками поліції не було порушено, так як адвокат Варфоломєєва С.В. була присутня на місці зупинки ОСОБА_1 та при складанні протоколу.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи його захисника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, суд розцінює, як спосіб захисту, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених по справі об'єктивних, належних, допустимих доказів, які є послідовними, достатньо вагомими, чіткими, узгодженими між собою, а тому достовірними, достатніми та відповідають критеріям якості доказів, встановленим в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 липня 2011 року та в справі «Яременко проти України» від 12 вересня 2008 року, а тому не викликають сумнівів у суду та покладені в основу постанови.
Посилання захисника про відсутність дозволу медичного закладу займатися лабораторною справою, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Інші доводи захисника, висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки -дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечними для суспільства та становлять реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожують їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з одночасним позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 36, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя В.О. Афанасьєв