Справа № 643/3/25
Провадження № 1-кс/643/41/25
03.01.2025
Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020000001 від 01.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.4 ст.408 КК України про арешт майна,-
До слідчого судді Московського районного суду м. Харкова 02.01.2025 надійшло вищезазначене клопотання прокурора про надання дозволу на арешт майна.
2 СВ ТУ ДБР у м. Полтаві проводить досудове розслідування за кримінальним провадженням №62025170020000001 від 01.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.4 ст.408 КК України.
У судове засідання прокурор не з'явився, разом із клопотанням подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Підстав для визнання явки учасників провадження обов'язковою, слідчий суддя не вбачає, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України їх не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно із ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
В ході досудового розслідування встановлено, що 01.01.2025 приблизно о 04:00 в місці тимчасової дислокації підрозділу першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, в ході раптово виниклих неприязних відносин між інспектором прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги третьої групи мінометів першого відділення вогневої підтримки мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону солдатом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інспектором прикордонної служби 3 категорії - номером обслуги третьої групи мінометів першого відділення вогневої підтримки мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інспектором прикордонної служби 2 категорії - водієм третьої групи мінометів першого відділення вогневої підтримки мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону сержантом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході розвитку якого ОСОБА_4 здійснив неменше 5 пострілів, з ввіреної йому зброї автомату АК 1308733, в середню частину тулуба ОСОБА_6 , від яких останній загинув на місці події.
Прокурор зазначає, що наразі існують достатні підстави вважати, що вилучене в ході огляду місця події речі можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а в подальшому будуть використані у кримінальному проваджені в якості речових доказів, повернення яких на теперішній час може привести до їх втрати. Арешт майна необхідний для забезпечення збереження речових доказів, позбавлення можливості їх знищення або переховування.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Вивчаючи правову підставу для арешту майна слідчий суддя зауважує, що у даному випадку стороною обвинувачення доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, проведення обшуку та вилучення майна відповідало меті та обставинам події даного кримінального провадження, майно має статус тимчасово вилученого.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Оцінивши наведені стороною обвинувачення докази слідчий суддя приходить до переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло у собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення досудового розслідування, зокрема огляду вилученого майна та проведення відповідних судових експертиз, тощо.
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки є ризик втрати цих речових доказів, що унеможливить встановленню істини по справі. Арешт майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, негативні наслідки арешту майна, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна.
Що стосується клопотання прокурора про визначення місця зберігання майна, слід зазначити, що вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції сторони обвинувачення. Більше того, розгляд даного питання не передбачений ч.5 ст.173 КПК України при задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити частково.
З метою збереження речових доказів накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а саме на: предмет схожий на гільзу калібру 5.45 мм; предмет схожий на кулю калібру 5.45 мм; предмет схожий на гільзу калібру 5.45 мм; предмет схожий на гільзу калібру 5.45 мм; патрон калібру 5.45 мм; недопалки у кількості 9 шт.; зонд - тампони із змивами у кількості 4 шт.
У задоволенні клопотання стосовно визначення місця зберігання вилученого майна - відмовити.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1