Справа № 210/7274/24
Провадження № 1-в/210/39/25
іменем України
09 січня 2025 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сільченко В.Є.
секретаря судового засідання Козіної В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває заява засудженого ОСОБА_1 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник адміністрації Лавренко В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор Петров В.І. заперечував щодо задоволення заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.09.2024 року затверджено угоду про визнання винуватості від 05.09.2024 року, укладену між прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Хваль О.В., обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю його захисника Литвин Н.О. у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041780000297 від 13 квітня 2024 року, №12024041780000588 від 10 липня 2024 року. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання ОСОБА_1 : за ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 (п'яти) років 1місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк до одного року; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк до одного року. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня набрання вироком законної сили. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з дня затримання з 30 липня 2024 року по дату набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.09.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним за ч. 4 ст. 191 КК України за вчинене діяння у період з 26.03.2024 року по 09.04.2024 року, сума матеріального збитку складає 46321,20 гривень та за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинене діяння 27.05.2024 року, сума матеріального збитку складає 31300,00 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2024 на рівні 3028,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2024 рік, становить 1514,00 грн (3028,00 грн *50% = 1514,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2024 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 3028,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Відтак, під час розгляду було встановлено, що за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.09.2024 року, ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпіломув розмірі 46321,20 гривень, та за ч. 4 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду в розмірі 31300,00 гривень, кожна з яких перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинені ним діяння є кримінально караним.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: В. Є. Сільченко