79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.12.07 Справа№ 4/1213-5/93
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов-Бардс», с.Млиниська Жидачівського району Львівської області
до відповідача: приватного підприємства «СМІО», м.Стрий
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватного підприємця Марченка Сергія Григоровича, м.Черкаси
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: дочірнього підприємства «Дублянипостач»Відкритого акціонерного товариства «Львівоблпостач», м.Дубляни
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, м.Жидачів
про: стягнення 165000,00 грн.
Суддя Петрик І.Й.
при секретарі: С.Печений
Представники:
від позивача: Кравчук О.А. - представник
від відповідача: Фурик А.Я. - представник
від третіх осіб: не з'явились
Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов-Бардс» (надалі Позивач) до приватного підприємства «СМІО»(Відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 55000 грн. та штрафу в розмірі 110000 грн. В подальшому позивач зменшив ціну позову на 55000 грн., у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.11.2006 року позов задоволено частково: стягнуто суму штрафу 110000 грн. та припинено провадження у справі в частині стягнення суми боргу 55000 грн.; в решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 року рішення господарського суду Львівської області в частині стягнення суми штрафу було скасовано і прийнято нове про стягнення пені в розмірі 668,35 грн. і в іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2007 року рішення господарського суду Львівської області від 07.11.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.06.2007 року справу прийнято на новий розгляд.
Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї. Позовні вимоги мотивує наступним. 14.08.2006 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки обладнання №1, згідно якого Постачальник (ТОВ «Торговий дім «Остов-Бардс») зобов'язувався передати у власність Покупця (ПП «СМІО») вживане обладнання, яке використовується при виробництві ковбасних виробів, а Покупець зобов'язувався прийняти та вчасно оплатити поставлений товар в порядку, обумовленому договором. Позивач поставку товару по даному договору вчинив, однак Відповідач своїх зобов'язань по договору належним чином не виконав, прострочивши оплату товару. Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку, якщо Покупець порушить строки оплати товару, то він сплачує Продавцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 50% від суми Договору. Оскільки сума договору становить 220000 грн., тому Відповідачу нараховано штраф в сумі 110000 грн. В позовній заяві Позивач зазначає суму збитків, заподіяних неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов'язань, в розмірі 1000 грн. витрат, пов'язаних з наданням послуг юристів. При новому розгляді Позивач в письмових поясненнях визначив суму збитків, заподіяних йому неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, вже в розмірі 206577,67 грн.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково, а саме: в частині стягнення 5000 грн. неустойки. В решті позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, зазначив, що на час звернення позивача до господарського суду із даним позовом, ПП «СМІО»повністю оплатило заборгованість за поставлений товар. Посилаючись на норми ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вважає, що розмір штрафу, передбаченого договором поставки №1 від 14.08.2006 року, підлягає зменшенню судом, оскільки Позивач не зазнав збитків, пов'язаних саме з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань. Також звертає увагу на ту обставину, що коли ПП «СМІО»зобов'язане було здійснювати оплату по договору поставки №1 від 14.08.2006 року, на його рахунках в банку були відсутні кошти, необхідні для такої оплати, що свідчить про відсутність умислу на невиконання зобов'язань по даному договору, ПП «СМІО» перебуває на даний час у важкому майновому становищі, що зокрема призводить до неможливості виконання умов колективного договору по виплаті працівникам підприємства заробітної плати двічі на місяць, ПП «СМІО»виконало свої зобов'язання по договору поставки №1 від 14.08.2006 року в добровільному порядку ще до звернення ТОВ «Торговий дім «Остов-Бардс»до господарського суду з даним позовом, а прострочення платежів є незначним.
Треті особи явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили.
Відповідно до ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
14 серпня 2006 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки обладнання №1, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця вживане обладнання, яке використовується при виробництві ковбасних виробів, а покупець зобов'язувався прийняти та вчасно і в повному обсязі оплатити поставлений товар.
Відповідно до п.3.1. Договору загальна ціна товару складає 220000,00 грн. в тому числі ПДВ 36666,68 грн.
15 серпня 2006 року Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 220000 грн. Факт передачі товару уповноваженому представнику Відповідача підтверджується Актом приймання-передачі від 15.08.2006 року.
Всупереч вимогам п.4.1 Договору, в якому визначено порядок оплати за отриманий товар, Відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, а саме:
- суму в розмірі 55000 грн. (термін оплати згідно п.п. 4.1.1 Договору -15.08.2006 року) сплачено вчасно.
- суму в розмірі 55000 грн. (термін оплати згідно п.п. 4.1.2 Договору -30.08.2006 року) сплачено наступним чином:
- 25000 грн. сплачено 05.09.2006 року (прострочено на 6 днів);
- 20000 грн. сплачено 08.09.2006 року (прострочено на 9 днів);
- 10000 грн. сплачено 11.09.2006 року (прострочено на 12 днів).
- суму в розмірі 55000 грн. (термін сплати згідно п.п.4.1.3 Договору 15.09.2006 року) сплачено 18.09.2006 року (прострочено на 3 дні, при цьому, 16 вересня та 17 вересня 2006 року були вихідними).
- суму в розмірі 55000 грн. (термін сплати згідно п.4.1.4 Договору 30.09.2006 року) сплачено 10.10.2006 року (прострочено на 10 днів).
На момент подачі даного позову до господарського суду основна сума боргу в розмірі 55000 грн. повністю сплачена Відповідачем, а тому провадження по даній справі в частині стягнення з Відповідача в користь Позивача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 55000 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до п.8.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати від суми неоплаченого боргу, а також в порядку, встановленому ст.625 ЦК України, на суму заборгованості нараховується 3% річних.
Згідно п.8.3 Договору у випадку, якщо покупець порушить строки оплати товару, які вказані в п.4.1 даного Договору, Покупець сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 50% від суми даного Договору.
Таким чином, контрагенти забезпечили виконання зобов'язання в частині дотримання строків оплати ціни товару як пенею, так і штрафом.
Позивач, зменшивши позовні вимоги в письмових поясненнях, поданих до канцелярії суду 07.11.2007 року, визначив спосіб порушеного цивільного права, шляхом стягнення суми штрафу на підставі п.8.3 Договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, Позивач вправі вимагати покладення на Відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання договірного зобов'язання.
Разом з тим, у відповідності до норми ст.551 ЦК України розмір неустойки обумовлюється розміром збитків, яких зазнав кредитор у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання (їх співвідношенням), а також іншими обставинами, які мають значення для вирішення спору, зокрема, істотного погіршення майнового стану боржника у разі застосування санкцій.
Також, згідно ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на те, що прострочення платежів по договору поставки від 14.08.2006 року №1 є незначним, Відповідач в добровільному порядку оплатив основну суму боргу ще до порушення провадження у даній справі, а також, враховуючи майновий стан боржника та співвідношення розміру неустойки зі збитками, заподіяними Позивачу внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, визначивши її в сумі 5000,00грн.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що позивачу заподіяно збитки в сумі 206577,67 грн. внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по договору від 14.08.2006 року.
Відповідно до п.1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) -це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Суд звертає увагу на ту обставину, що при зверненні до суду з позовом позивач зазначав про інші збитки, визначаючи їх в розмірі 1000 грн.
Крім цього, угода, на яку посилається представник позивача в обгрунтування заподіяних йому збитків діями Відповідача, укладена між ДП «Дублянипостач»ВАТ «Львівоблпостач»та ТОВ «Торговий дім «Остов-Бардс», як додаток до Договору купівлі-продажу від 22.08.2006 року, яка встановлює факт порушення термінів оплати за придбаний ТОВ «Торговий дім «Остов-Бардс»товар, датована 22 серпня 2006 року, тобто ще до спливу терміну оплати по вищезгаданому договору купівлі-продажу (термін оплати по договору купівлі-продажу від 22.08.2006 року передбачено: 1) 100000 грн. до 01.09.2006 року та 2) 52014,02 грн до 18.09.2006 року).
Позивач стверджуючи, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань по договору від 14.08.2006 року позбавлений був можливості продати м'ясорубку RM3000-1 внаслідок чого не отримав доходи в сумі 129939,67 грн., водночас не подав суду належних доказів наявності у нього на праві власності у відповідний період даної м'ясорубки та доказів, щодо причинно-наслідкового зв»язку між подіями та збитками.
Разом з тим, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, зменшивши розмір неустойки, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача до 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 33-35, 44, 49, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України, ст.ст. 526, 551 ЦК України, ст.ст. 225, 230, 232 ГК України, суд
1. Позов задоволити частково. стягнути з приватного підприємства «СМІО»(Львівська область, м.Стрий, вул.Промислова, 12; рах. №260083473 в ЛОД АППБ «Аваль», МФО 325570; ЄДРПОУ 22423095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов-Бардс»(Львівська область, Жидачівський район, с.Млиниська, рах.№260010034061 в ПФЛ ВАТ «Кредобанк», м.Жидачів, МФО 325365, ЄДРПОУ 32370032) неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000,00 грн., суму державного мита в розмірі 50,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
2. В решті позовних вимог відмовити.
3. Провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 55000,00 грн. припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя