Справа № 638/7514/18
Провадження № 1-кс/638/210/25
08 січня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.10.2024 про відмову в наданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження №12017220480003955 відносно посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України,
20.10.2024 заявником подано заяву про відвід ОСОБА_4 від розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України.
Заява про відвід мотивована наступним. До моменту звернення з даною скаргою, заявник неодноразово звертався до ВРП про притягнення судді ОСОБА_4 до відповідальності, проте частина його заяв була повернута, а за заявою від 26.06.2024 було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження. Крім того ОСОБА_3 посилається на притягнення судді ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності за рішенням ВРП від 15.01.2024 та його позитивну характеристику. Вважає, що указані обставини свідчать про матеріальну заківленість судді в зазначеній справі, тому висловлює сумнів в неупередженості судді ОСОБА_4 щодо розгляду його скарги.
В судове засідання заявник не з'явився.
Суддя ОСОБА_4 повідомлявся про те, що в провадження надійшла заява ОСОБА_3 про відвід.
Зважаючи на те, що учасники судового провадження належно повідомлені про розгляд заяви про відвід судді і є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті заяви без їх участі в судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Вивчивши заяву про відвід, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. 75, 76 КПК України.
Положеннями ч. 5 ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Відвід, що розглядається, заявлений на підставі п. 4 ч. 1 до ст. 75 КПК України у зв'язку з наявністю, на думку заявника, інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді. Обґрунтовуючи наявність таких обставин, заявник посилається на незгоду із ухваленими цим слідчим суддею процесуальними рішеннями за його попередніми скаргами.
Стандарт неупередженості (безсторонності) ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини, адже відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19).
Тож не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Такий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 12.07.2024 по справі № 758/14624/21 (провадження № 61-9496ск24).
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Як визначено ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Своєю чергою наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відводу судді ОСОБА_4 , оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях заявника. Водночас суд зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддею ОСОБА_4 поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у розгляді скарги заявника в порядку ст. 303 КПК України.
Тож суд доходить висновку, що аргументи, якими ОСОБА_3 мотивує свою заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді ОСОБА_4 . Інших обставин, які б свідчили про особисту упередженість судді ОСОБА_4 у розгляді скарги в порядку ст. 303 КПК України, суд під час розгляду заяви про відвід не встановив.
Керуючись ст. 75, 80, 81, 82, 369 - 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України - відмовити.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1