08 січня 2025 року
м. Київ
справа №640/23040/19
адміністративне провадження №К/990/49550/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Прокуратури Дніпропетровської області (далі - відповідач 2) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 640/23040/19 скасовано. Справу №640/23040/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/23040/19 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року № 447-к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 23 жовтня 2019 року.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 965 589,24 грн (один мільйон дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять 24 коп.)
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року без змін.
19 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій скаржник просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2019 році. Рішеннями судів попередніх інстанцій, що оскаржуються в касаційному порядку, задоволено дві позовні вимоги, одна з яких є немайнового характеру, а інша майнового на суму 1 965 589,24 грн (один мільйон дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять 24 коп.).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 гривні.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 20746,80гривень (200% від 768,40 гривень) за одну вимогу немайнового характеру 1536,80 гривень та (200% від 9605,00 грн (1% від 1 965 589,24 грн більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за одну вимогу майнового характеру, що разом складає 19210,00 гривень.
Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» складає 16597,44 гривень.
Натомість до касаційної скарги додано документ про сплату судового збору в сумі 2458,88 гривень, що наведеному не відповідає.
Скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 14138,56 гривень (16597,44 гривень - 2458,88 гривень).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень, скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 19 розділу ІІ Закону України № 113-ІХ, пункту 3 частини першої статті 9, пункту 2 частини другої статті 41, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України № 1697-VII, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Генеральний прокурор не наділений повноваженнями щодо звільнення прокурора з посади керівника місцевої прокуратури у зв'язку із неподанням заяви про намір пройти атестацію.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржник указує на окремі положення Закону України № 113-ІХ, Закону України № 1697-VII проте не наводить об'єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятими у справі рішеннями.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішення судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства.
Суд зазначає, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування/незастосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- документа про сплату судового збору;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
І.В. Желєзний
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду