07 січня 2025 року
м. Київ
справа №160/16103/24
адміністративне провадження № К/990/438/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які полягали у включенні заборгованості за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_3 у сумі 59 096,14 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до третьої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області включити заборгованість за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_3 у сумі 59 096,14 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до першої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які полягали у включенні заборгованості за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_4 у сумі 117 048,47 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до третьої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області включити заборгованість за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_4 у сумі 117 048,47 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до першої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року позовну заяву задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які полягали у включенні заборгованості за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_3 у сумі 59 096,14 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до третьої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області включити заборгованість за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_3 у сумі 59 096,14 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до першої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які полягали у включенні заборгованості за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_4 у сумі 117 048,47 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до третьої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області включити заборгованість за виконавчим листом № 201/7012/23, виданим 18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_4 у сумі 117 048,47 грн., набуті в порядку спадкування за законом, до першої черги відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської бригади, 1, код ЄДРПОУ 37988155) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн.
06 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року справу № 160/16103/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Крім того, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк І.В. Желєзний В.М. Соколов