Справа № 755/1740/20 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5350/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
30 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2024,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2024 клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_6 задоволено.
Продовжено обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 25 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Продовжено обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 25 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Зокрема, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є особливо тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна (з урахуванням положень ч. 2 ст. 68 КК України); позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, що у сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для переховуватися обвинуваченого від суду.
Також, суд першої інстанції встановив, що продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані, а обвинувачений, з огляду на його особу, може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_6 , як колишній працівник правоохоронного органу має широке коло зв'язків, серед службових осіб різних судових, правоохоронних та інших державних органів, користуючись якими обвинувачений може опосередковано здійснювати тиск на учасників з метою незаконного впливу на перебіг судового провадження, що вказує про продовження існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Також, суд першої інстанції враховуючи, що ОСОБА_6 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 163; ч. 2 ст. 182; ч. 2 ст. 328; ч. 1 ст. 366 КК України, у іншому кримінальному провадженні, яке розглядається Шевченківським районним судом міста Києва і у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 сторона обвинувачення інкримінує вчинення особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованої з метою нападу на окремих осіб, дійшов висновку про існування ризику щодо можливого вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Зважаючи на наведене та дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосуванні тримання під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, суд першої інстанції встановив, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як застосування до нього домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Крім того, суд першої інстанції не знайшов підстав для призначення ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2024, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує, що заявлений стороною обвинувачення ризик перераховування від органів досудового розслідування та/або суду, не відповідає нормам міжнародного права та практиці ЄСПЛ, бо обґрунтовується саме тільки тяжкістю обвинувачення, водночас наявність звинувачення у особливо тяжкому злочині не може бути підставою для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою.
Крім того, наявність ризику на сьогодні впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених ґрунтується на припущеннях прокурора та показаннях потерпілого ОСОБА_9 про загрозу його життю та здоров'ю. Однак ОСОБА_9 цим складом суду не допитувався і керуватись давніми показаннями сьогодні не можливо.
Також апелянт посилається на те, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 обґрунтовується лише діями в яких останній обвинувачується, а не, як того вимагає міжнародне право - вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, а тому не є достатніми для ухвалення рішення про тримання під вартою.
Крім того, захисник вказує про те, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу доведеним є лише те, що має місце обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину, але тільки обвинувачення в скоєнні особливо тяжкого злочину не може бути підставою для подовження строку тримання під вартою, інші ризики не підтверджені, а ні в просторі, а ні в часі і є припущеннями, які теж не можуть бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Апелянт зазначає, що в клопотанні сторони обвинувачення та матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про те, що більш м'якший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України. Клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою сформульовано в переважно загальних рисах, не має додаткових доводів та фактів, має формальний характер, та фактично дублює попереднє клопотання.
Захисник акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання в м. Києві, міцні соціальні зв'язки, сім'ю, дитину інваліда, раніше не судимий на спеціальних медичних обліках не перебуває та негативних характеристик за місцем проживання немає.
Окрім того, ОСОБА_6 з моменту затримання, тобто з 13 квітня 2019 року по сьогоднішній день перебуває під вартою, і з урахуванням ч.5 ст. 72 КК, яка діяла на момент затримання, строк утримання в СІЗО складає 10 років, що фактично перетворюється у відбуття покарання, яке є можливим коли провина обвинуваченого є доведеною.
Звертає увагу апелянт і на те, що тривалий судовий розгляд справи не був пов'язаний із поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 , який не ухилявся від суду, не перебував у розшуку та судом не вживались будь-які заходи до останнього, у зв'язку з затягуванням судового розгляду чи зловживання процесуальними правами тощо.
Також захисник вказує про наявність окремої думки головуючого судді ОСОБА_1 щодо визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 , як альтернативного запобіжного заходу.
Апеляційна скарга захисника не містить клопотання про розгляд за участю сторін, а тому апеляційні скарги підлягають розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, № 12017100040010422 від 24.07.2017, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257; ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2024 клопотання прокурора задоволено та продовжено обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 25 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинувачених та їх захисників для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів вони є безпідставними з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованої з метою нападу на окремих осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який є колишнім працівником правоохоронного органу та відповідно має широке коло зв'язків, серед службових осіб різних судових, правоохоронних та інших державних органів, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 163; ч. 2 ст. 182; ч. 2 ст. 328; ч. 1 ст. 366 КК України, у іншому кримінальному провадженні дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чиномта вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не зменшились і виправдовують подальше його тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи захисника про врахування судом першої інстанції лише тяжкості обвинувачення ОСОБА_6 , колегія суддів вважає неспроможними, оскільки при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд першої інстанції врахував не лише тяжкість обвинувачення, а й інші обставини у їх сукупності, які в даному випадку, з урахуванням конкретних обставин інкримінованих ОСОБА_6 злочинів проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованої з метою нападу на окремих осіб, даних про особу обвинуваченого, його попередню поведінку, зокрема наявність обвинувачення в іншому провадженні, коло зв'язків, у своїй сукупності, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому, всупереч тверджень адвоката, те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні іншого кримінального правопорушення в іншому проваджені, є обставиною, яка відповідно до п.10 ч.1 ст. 178 ККПК України має бути оцінена у сукупності з усіма обставинами, які враховується при продовженні запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Києві, сім'ю та дитину інваліда, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Що ж до посилань захисника на те, що обвинувачений раніше не судимий, на спеціальних медичних обліках не перебуваєта негативних характеристик за місцем проживання не має, то колегія суддів зауважує, що такі обставини не є визначальними, оскільки враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, які наразі не дають підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_6 впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, на даній стадії провадження, коли судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, який обіймав тривалий час посаду в органах СБУ, з метою мінімізації негативних наслідків для себе може впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника про те, що цим складом суду потерпілий ОСОБА_9 не допитувався, а відтак суд першої інстанції не може керуватись його показання про загрозу життю та здоров'ю, колегія суддів до уваги не бере, оскільки, по-перше з оскаржуваної ухвали слідує, що показання зазначеного потерпілого при продовженні строку тримання ОСОБА_6 під вартою судом не враховувались. А по-друге, наявність продовження існування ризику впливу обвинуваченого на потерпілих і свідків, обґрунтована судом першої інстанції, в тому числі і необхідністю саме безпосереднього отримання судом показань зазначених осіб у судовому засіданні, а тому доводи захисника в цій частині є необґрунтованими.
Посилання захисника на попередні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у даному провадженні суд апеляційної інстанції перевіряє обставини, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до даної ухвали від 27.08.2024, яку оскаржено захисником, тоді як попередні ухвали суду, якими було задоволено клопотання прокурора не є предметом даного апеляційного розгляду, і згідно вимог КПК України оцінювати її законність не входить до повноважень колегії суддів.
Твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_6 не ухилявся від суду, не перебував у розшуку та судом не вживались будь-які заходи до останнього, у зв'язку з затягуванням судового розгляду чи зловживання процесуальними правами, не спростовують обґрунтованість встановлених судом першої інстанції ризиків і доцільність продовження строку тримання під вартою.
Не можуть бути безумовною підставою для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу і посилання захисника в апеляційній скарзі на тривалість перебування обвинуваченоїпід вартою, оскільки вказана обставина відповідно до вимог ст. 178 КПК України не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченим під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. Зважаючи на наведене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта про те, що прокурором не доведено існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід, як про це просить захисник, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2024, в частині продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 187; ст. 257 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 25 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави- без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4