07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11168/24 пров. № А/857/28265/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі № 460/11168/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції Поліщук О.В.,
дата постановлення ухвали 11.10.2024,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення 11.10.2024, -
ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу за період з 01 липня 2021 року державної пенсії в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, починаючи з 01 липня 2021 року.
Ухвалою від 11.10.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.07.2021 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, за період з 01.07.2021 по 17.03.2024 - повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, таку оскаржила позивач, подавши на неї апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Зазначає, що вказана пенсія має нараховуватись та виплачуватися позивачу саме з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)2021, тобто з 01.07.2021, з врахуванням того, що відповідно до Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)2021 норма, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Враховуючи викладене, строк звернення до суду із цим позовом не пропущено.
Апелянт просив скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 в справі №460/11168/24 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою від 27.09.2024 дану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з вручення (отримання) копії ухвали шляхом подання до суду клопотання (заяви) про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
08.10.2024 від позивача надійшла заяв про поновлення пропущеного строку у справі №460/11168/24
На переконання позивача, норми статті 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії.
Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Ба більше, встановлена ст. 54 Закону України «Про соціальний і правовий захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія, є одним із видів соціального забезпечення, а правовідносини у цій справі є триваючими.
Повертаючи позовну заяву позивачу відповідно до ухвали від 11.10.2024, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем пропущено строк встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду із цією позовною заявою, та вказані у ній причини для поновлення судом строку звернення визнаються неповажними, суд повернув у відповідній частині позовних вимог позовну заяву.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, суд апеляційної інстанції керується таким.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 державної пенсії у передбаченому законом розмірі як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно у редакції закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230-96-ВР, починаючи з 01.07.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 року встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.02.2014 №76-III.
Так, Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018(4498/18), на яке посилається позивач, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.02.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.
Таким чином, з 08.07.2021 (тобто через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021) виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
Однак, із цим позовом позивач звернувся до суду лише 19.09.2024 (надіслано засобами поштового зв'язку, код ШКІ на коверті: 3450000001500), тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України (пропуск строку становить більше трьох років).
Обґрунтовуючи причини пропуску строку позивач також посилається на те, що встановлена ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1993 пенсія, є одним з видів соціального забезпечення, а правовідносини у цій справі є триваючими. У постанові від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 Верховний Суд вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду, зобов'яза пенсійний орган виплатити пенсію саме з 01.07.2021. Тому, саме з цієї дати вказана пенсія повинна нараховуватися і виплачуватися позивачу.
Вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважної причини.
Апеляційний суд зважає на такі покликання позивача, однак зазначає, що відмова пенсійного органу у нарахуванні та виплаті позивачу відповідної пенсії з 01.07.2021, відповідно до листа від 23.07.2024 свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивач реалізував лише у вересні 2024 року.
Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин подання позивачем в вересні 2024 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду для зобов'язання відповідача здійснити йому нарахування та виплату пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2021 матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
Щодо покликань позивача у заяві від 08.10.2024 на постанову Верховного Суду у справі №620/3968/21, то апеляційний суд зауважує, що у вказаній справі позивачка посилалась на протиправність дій пенсійного органу пов'язану з тим, що вона отримувала підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 01 січня 2015 року виплату такого підвищення було припинено, а з 17 липня 2018 року таку виплату поновлено не було.
Тобто, така не є релевантною до спірних правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин, оскільки позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2021, а з цим позовом звернувся до суду лише 19.09.2024, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду і не надав належного обґрунтування та доказів щодо його поновлення строку для звернення до суду.
Інших підстав поважності пропуску позивачем строку звернення до суду не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку та не надавши належним чином обґрунтованої заяви про його поновлення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не ставить питання щодо перерахунку пенсії з дня звернення до відповідача чи з дня отримання відповіді, а наполягає на тому, щоб перерахунок здійснювався саме з 01.07.2021.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції фактично дійшов вірних висновків про пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення до суду, однак встановив невірну дату звернення до суду - 18.09.2024 замість 19.09.2024, мотивувальну та резолютивну частини ухвали від 11.10.2024 слід змінити в частині періоду замість з « 01.07.2021 по 17.03.2024» слід змінити на з « 01.07.2021 по 18.03.2024».
Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №460/11168/24 про повернення позовної заяви в частині змінити в мотивувальній та в резолютивній частинах щодо зазначення періоду, за який повернуто позовні вимоги, а саме замість з « 01.07.2021 по 17.03.2024» зазначити « 01.07.2021 по 18.03.2024».
В решті ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №460/11168/24 про повернення позовної заяви в частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк