07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/643/24 пров. № А/857/25672/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року про встановлення судового контролю у справі № 300/643/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду,-
суддя в 1-й інстанції Микитюк Р.В.,
дата постановлення ухвали 25.09.2024,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення не зазначено, -
Представник ОСОБА_1 , 30.01.2024 через систему "Електронний суд" звернулася до суду з адміністративним позовом до Калуської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 позов ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Калуської міської ради щодо неприйняття в місячний строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.12.2023 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0410 га, кадастровий номер 2610400000:07:004:0026, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, місце розташування: АДРЕСА_1 . Зобов'язано Калуську міську раду розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 05.12.2023 про викуп земельної ділянки, площею 0,0410 га, кадастровий номер 2610400000:07:004:0026, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, місце розташування: АДРЕСА_1 та прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 128 Земельного кодексу України".
Сторони вищезазначене рішення не оскаржували, а тому дане рішення від 08.05.2024 у справі №300/643/24, на підставі частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили 10.06.2024.
01.10.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява представника ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 09.10.2024 заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 08.05.2024 у справі №300/643/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, таку оскаржив представник позивача, подавши на неї апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу у цій частині для продовження розгляду заяви від 01.10.2024 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №300/643/24 до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Зазначає, що, не зважаючи на те, що позивачем зазначено про те, з якого моменту - 27.09.2024 - моменту одержання відповіді на адвокатський запит, їй стало відомо про бездіяльність Калуської міської ради щодо невиконання рішення суду у справі №300/643/24, суд першої інстанції чомусь вважав, що позивачу стало відомо про порушення її прав з 28.06.2024, тобто дати відкриття виконавчого провадження.
Позивач одержала виконавчі листи 24.06.2024, а 28.06.2024 відкрито виконавче провадження, вважає, що 28.06.2024 не могла дізнатися про бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення, оскільки тільки після відкриття виконавчого провадження та вчинення відповідних дій можна зробити висновок про бездіяльність боржника.
Вважає повернення заяви, поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), без розгляду, з огляду на пропуск десятиденного строку, протиправним.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
У даній справі характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а тому з урахуванням вимог ст.ст. 12, 312 КАС України справу належить розглядати у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу від 09.10.2024 суд першої інстанції виходив з того, що заявник у заяві від 01.10.2024 не зазначає, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а зауважує, що 28.06.2024 він звернувся із заявою про відкриття провадження до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Останній постановою від 28.06.2024 відкрив виконавче провадження. До заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду позивач додає копію відповіді Відділу ДВС від 27.09.2024 на адвокатський запит від 26.09.2024.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивач 28.06.2024 дізнався про порушення своїх прав, однак до суду звернулася через систему «Електронний суд» 01.10.2024, тобто з пропуском десятиденного строку.
Оскільки заявником пропущено десятиденний строк з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд дійшов висновку про повернення заяви заявнику без розгляду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується таким.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Як уже зазначалось вище, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина 4 статті 383 КАС України).
Судом першої інстанції десятиденний термін звернення до суду обчислено починаючи з дати відкриття виконавчого провадження, не зважаючи на те, що у тексті заяви, поданої порядку ст. 383 КАС України, позивач вказала та наголосила, що про порушення своїх прав дізналася з відповіді на адвокатський запит від 27.09.2024.
Дійсно, до матеріалів справи долучено копію відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та тернопільській областях Західного міжрегіонального управління юстиції від 27.09.2024 за №03.1-24/11596. Зокрема, у цій відповіді зазначено, що боржник усно повідомив Відділ про необхідність продовження вчинення виконавчих дій, у зв'язку з тим, що розгляд заяви ОСОБА_1 відбудеться на черговій сесії Калуської міської ради; про дату, час і місце проведення вказаної сесії Відділ буде повідомлено додатково
Однак таким обставинам судом першої інстанції взагалі не надано оцінки.
Апеляційний суд зауважує, що перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними із не виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
З урахуванням того, що станом на 27.09.2024 виконавче провадження не було завершене, стягувач мав обґрунтовані сподівання на виконання рішення суду у примусовому порядку держаним виконавцем, тому обчислення встановленого ч. 4 ст.383 КАС України 10-денного строку з вказаної вище дати є невірним.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, повертаючи заяву з підстав пропуску встановленого ч. 4 ст.383 КАС України процесуального строку дійшов передчасного висновку.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти Україн» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain)» № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №300/643/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк