про повернення позовної заяви
07 січня 2025 року Київ № 320/61724/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України Міністерства юстиції України Головного Територіального управління юстиції у Полтавській області
провизнання протиправною та нечинною постанови, визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної шкоди
Третя особа:
- ОСОБА_2 ;
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та Головного Територіального управління юстиції у Полтавській області, у якому просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:
- визнати незаконною, нечинною та протиправною Постанову КМУ від 13.12.1999 р. №2288 в частині затвердження схем посадових окладів в додатках 40-45 в редакції від 01.12.1999; в додатках 40-45 в редакції від 28.07.2004;
- визнати нечинним та протиправним наказ Головного Територіального Управління юстиції у Полтавській області № 133-к від 03.09.2001 р в частині призначення третьої особи на посаду судді Київського районного суду м. Полтави з 03.09.2001
визнати незаконними та протиправними дії Мінстерства Юстиції України щодо встановлення повноважень Головним Територіальним Управлінням юстиції в областях у п.13 ч.3 та у п.15 ч.3 Положення про управління юстиції (далі Положення) : "готувати для подання до Мін'юсту України матеріали щодо заохочення та нагородження державними нагородами районних (міських) суддів" та "здійснювати заходи щодо соціального захисту суддів" в період від грудня 2001 р до 07.07.2004 р коли ОСОБА_2 здійснював правосуддя по справі № 11-1061 2004;
- визнати порушення незалежності судової гілки влади в особі ОСОБА_2 гілкою виконавчої влади в особі відповідачів шляхом незаконного призначення третьої особи на посаду судді наказом № 133-к від 03.09.2001 р та фінансуванням діяльності третьої особи на посаді судді в період з грудня 2001 р до 07.07.2004;
- визнати порушення мого права на незалежний і безсторонній суд у період від грудня 2001 р до 07.07.2004 р коли ОСОБА_2 здійснював правосуддя по справі № 11-1061 2004;
- визнати нанесення позивачу моральної щкоди порушенням відповідачами права на незалежний і безсторонній суд у період від грудня 2001 р до 07.07.2004 р коли ОСОБА_2 здійснював правосуддя по справі № 11-1061 2004
- стягнути з бюджету України на мою користь грошову суму в розмірі 10 000 000 грн 00 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди завданної позивачу порушенням права на незалежний і безсторонній суд;
- визнати право позивача на належне виконання відповідачами зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.6 та 19 Конституції) (право на законослухнянність відповідача);
- визнати порушення відповідачами права позивача на їх законослухнянність.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, суд враховує таке.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
У пункті 3 частини першої статті 4 КАС України міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно з яким - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
За пунктом 5 частини першої статті 4 КАС України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Главою 2 розділу І «Загальні положення» КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність).
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються, серед іншого, дії/бездіяльність посадових осіб Головного Територіального управління юстиції у Полтавській області.
За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що місцезнаходженням, яке визначено як відповідач у даній справі, є місто Полтава. Місцем проживання позивача є також місто Полтава.
Згідно з ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи положення статті 25 КАС України, спір між позивачем та Головним Територіальним управлінням юстиції у Полтавській області підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, як загальному адміністративному суду за місцезнаходженням/проживанням/реєстрацією позивача та відповідачів.
При цьому, суд зазначає, що позивач об'єднав позовні вимоги щодо оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які відповідно до вимог ст. 27 КАС України мають виключну підсудність та вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги, виключна підсудність яких визначена за різними судами, а отже їх розгляд не може бути об'єднаний в одному провадженні.
Згідно з ч.5 ст.172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Варто відмітити, що цей адміністративний позов не містить пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави виникнення та мають різне нормативне регулювання. При цьому, такі позовні вимоги не є похідними одна від одної.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. КАС України 169 якщо позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 КАС України), суд повертає позивачеві позовну заяву разом з доданими до неї документами.
Оскільки позивачем у позові заявлено вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, застосування статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України щодо роз'єднання позовних вимог, є неможливим.
Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/285/21.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).
Керуючись пункту 6 частини 4 статті 169, статтею 248 КАС України, суддя Київського окружного адміністративного суду -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та Головного Територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та нечинною постанови, визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позабавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.