06 січня 2025 року справа №320/32961/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування акту та наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 31.01.2024 № 378, проведеного за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України та служив на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 31.01.2024 № 380 «Про результати службового розслідування»;
- зобов'язати військову частинку НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування щодо факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України, який служив на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що службове розслідування проведено з порушенням норм чинного законодавства та не встановлено всіх обставин, які передували смерті та вплинули на загибель її сина ОСОБА_2 , висновки службового розслідування є передчасними, а тому оскаржувані акт та наказ, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню із зобов'язанням відповідача провести повторне службове розслідування щодо факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позов підтримав повністю.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів в спростування обставин, викладених у позові, до суду не подано.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2022 №144 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія 1 відділення кулеметного взводу управління стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.10.2022, та лікарського свідоцтва про смерть №128 від 17.10.2022 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перебування на лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».
За фактом смерті ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування, за результатом якого складено акт службового розслідування від 31.01.2024 № 378.
За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 31.01.2024 № 380 «Про результати службового розслідування», яким наказано:
службове розслідування вважати завершеним;
факт смерті солдата ОСОБА_2 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що стався в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Києві внаслідок серцево-судинної недостатності, раптової серцевої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердився;
за матеріалами службового розслідування неможливо встановити зв'язок захворювання та смерті солдата ОСОБА_2 з виконанням ним обов'язку військової служби в Збройних Силах України;
начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу про результати службового розслідування та акту службового розслідування, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.10.2022р., виключити зі списків військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку зі смертю військовослужбовця та направити матеріали службового розслідування з особовою справою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно чинного законодавства України;
начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 врахувати факт смерті та виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , як перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , і направити фінансовий атестат військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
заступнику командира 2 стрілецького батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копії матеріалів службового розслідування в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України до Державного бюро розслідувань (місто Київ) для прийняття процесуального рішення за фактом смерті солдата ОСОБА_2 у лікувальному закладі після самовільного залишення ним частини.
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано та належним чином досліджено цілу низку обставин, а саме: відсутність факту самовільного залишення військової частини без дозволу командирів; лікування ОСОБА_2 у Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ»; повідомлення військової частини про проходження ОСОБА_2 лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ» та дотримання встановленого порядку його лікування, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних акту службового розслідування від 31.01.2024 № 378 та наказу від 31.01.2024 № 380 «Про результати службового розслідування» службове розслідування призначене за фактом смерті солдата ОСОБА_2 з метою уточнення обставин, причин і умов смерті військовослужбовця, а також осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вказаної події.
Вказане службове розслідування проведене відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пунктів 84, 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністерства оборони України затверджено Порядок №608, який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
На виконання пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У розділі VІ Порядку №608 передбачено прийняття командиром військової частини відповідних рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 3 розділу VІ Порядку №608).
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 4 розділу VІ Порядку №608).
Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. У випадку засудження військовослужбовця, звільнення його від кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження до матеріалів службового розслідування долучаються копії відповідного вироку (ухвали) суду, що набрав(ла) законної сили, інші документи, що стосуються правопорушення. Строки зберігання актів службових розслідувань разом з усіма матеріалами встановлюються відповідно до законодавства. (п. 5 розділу VІ Порядку №608).
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку №608).
Аналізуючи норми Порядку №608, суд зазначає, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, тобто порушення військової дисципліни військовослужбовцями.
Суд також зазначає, що конкретні підстави призначення службового розслідування відповідно до Порядку № 608 визначені у пункті 1 розділі ІІ вказаного Порядку. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За результатами службового розслідування командир військової частини приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2023 №6205 призначено службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 на підставі рапорту лейтенанта ОСОБА_4 від 31.08.2023, який зареєстрований за вх.№52018 від 01.09.2023.
Згідно рапорту лейтенант ОСОБА_4 доповів, зокрема, про те, що згідно наказу від 22.05.2022 №144 солдат ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а наказом від 13.02.2023 №44 солдат ОСОБА_2 з 31 серпня 2022 року знаходить у розпорядженні командира частини у зв'язку з загибеллю (смертю), знятий з грошового забезпечення з 31 серпня 2022 року в зв'язку з самовільним залишенням військової частини, з 17 жовтня 2022 року знятий з усіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю у лікувальному закладі.
Цим рапортом лейтенант ОСОБА_4 просив призначити службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 з одночасним призначенням комісії по проведенню розслідування нещасного випадку (смерті) відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за № 332, наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про затвердження постійно-діючої комісії з питань охорони праці на 2023 рік» від 05.07.2023 №5093 у відповідному складі.
Згідно матеріалів службового розслідування, призначеного за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , було встановлено, що 30.08.2022 близько 8 год. 00 хв., до 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 надійшла інформація від командира 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 про те, що до місця тимчасової дислокації НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 населеного пункту АДРЕСА_1 30.08.2022 не з'явився на шикування особового складу батальйону водій 1 відділення кулеметного взводу управління стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 .
На підставі чого, силами 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у районі АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 були проведені пошукові заходи, направлені на встановлення місцезнаходження солдата ОСОБА_2 , але позитивного результату отримано не було. На неодноразові телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав.
Лише у січні 2023 року від ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 , отримано фотографію свідоцтва про смерть останнього та лікарського свідоцтва про смерть. На момент проведення службового розслідування до військової частини належним чином завірених копій вказаних документів не надходило.
Також, в акті службового розслідування вказано, що солдат ОСОБА_2 не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 щодо його госпіталізації та не отримував направлення на лікування, він вибув на лікування самовільно, без дозволу своїх командирів та відповідного направлення.
При цьому, суд зауважує, що до матеріалів справи не надано доказів подання безпосереднім командиром військової частини НОМЕР_1 рапорту вищому керівництву про залишення солдатом ОСОБА_2 військової частини.
В матеріалах справи також відсутні докази проведення службового розслідування за вищевказаним фактом стосовно самовільного залишення солдатом ОСОБА_2 військової частини.
Водночас, як зазначено в акті службового розслідування від 31.01.2024 № 378, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2022 №246 солдата ОСОБА_2 було знято з продовольчого забезпечення з 02.09.2022, знято з грошового забезпечення з 31.08.2022, у зв'язку з самовільним залишенням частини. Однак, без з'ясування причин та обставин відсутності вказаного військовослужбовця на місці несення служби.
Зокрема, згідно відібраних пояснень військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які несли службу разом із ОСОБА_2 у складі військової частини НОМЕР_1 , окрім іншого, вони повідомили, що про своє дійсне місце перебування солдат ОСОБА_2 повідомив по телефону, що знаходився на лікуванні спочатку у шпиталі м. Костянтинівка, а потім у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Києві, з 31.08.2022. На підтвердження цього солдат ОСОБА_2 надіслав копію консультаційного висновку КНП «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівна від 28.08.2022 та довідку Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Києві № 535 від 05.09.2022 про те, що він находиться на лікуванні.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, вказані обставини військовою частиною НОМЕР_1 на той момент не взято до уваги та не вжито відповідних заходів щодо їх з'ясування.
Суд зазначає, що у разі невстановлення обставин при яких військовослужбовець залишив місце служби, для визнання військовослужбовця таким, що зробив це самовільно, необхідно перевірити наявність чи відсутність фактів, умов, чинників тощо, які давали б обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність інших причин відсутності військовослужбовця на місці служби.
Визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведеність вини військовослужбовця, якому такий поступок ставиться у провину.
Водночас, як свідчать матеріали справи, обставини ймовірного самовільного залишення солдатом ОСОБА_2 місця служби з'ясовані не були, службове розслідування з цього приводу призначено не було, а тому твердження відповідача про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини є недоведеними.
Разом з тим, перебування солдата ОСОБА_2 на лікуванні підтверджується матеріалами справи. Зокрема, згідно копії консультаційного висновку спеціаліста КУ «Центральна районна лікарня» міста Костянтинівка від 28.08.2022 вбачається, що ОСОБА_2 звертався до цього закладу зі скаргами на погане самопочуття, і в результаті його огляду підтверджено, що він має ЗЧМТ (черепно-мозкова травма), контузію (струс мозку) внаслідок мінно-вибухової травми отриманої 10.08.2024, 14.08.2024 під час виконання службових обов'язків із захисту Батьківщини, контузії. Йому було рекомендовано лікування в умовах профільного стаціонару та проходження МРТ головного мозку.
Відповідно до довідки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі - НВМКЦ «ГВКГ») №535 від 05.09.2022 підтверджено, що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у клініці психіатричній (з палатами для наркологічних хворих) з 31.08.2022.
Згідно виписного епікризу №11468 підтверджено перебування солдата ОСОБА_2 на стаціонарному обстеженні і лікуванні в клініці психіатрії НВМКЦ «ГВКГ» з 31.08.2022 по 21.09.2022 з основним діагнозом: стан після перенесеної гострої реакції на стрес у вигляді тривожного синдрому з інсомнією, а супутніми діагнозами є: стан після повторних ЗЧМТ, струс головного мозку (10.08.2024, 14.08.2024), без порушення функції нервової системи.
Відповідно до рекомендацій начальника НВМКЦ «ГВКГ» ОСОБА_8 та начальника відділення межових станів НВМКЦ «ГВКГ» ОСОБА_9 , пацієнту ОСОБА_2 рекомендовано: продовжити етапне, реабілітаційне лікування у Державному закладі Госпіталь ветеранів Лісова Поляна МОЗ України терміном на 21 добу; по завершенню реабілітації повторна госпіталізація до клініки психіатричної НВМКЦ «ГВКГ»; робота з психологом; продовжити прийом медикаментів.
У виписці із медичної карти стаціонарного хворого №1489 ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України» зазначено, що ОСОБА_2 знаходився в даному закладі з 21.09.2022 по 05.10.2022, а також визначено, що основним захворюванням ОСОБА_2 є хронічний гастродуоденіт - фаза ремісії, хронічний холецисто-холангіт - фаза ремісії, а супутніми захворюваннями - стан після перенесеної гострої реакції на стрес у вигляді тривожного синдрому з інсомнією; стан після повторних ЗЧМТ, струс головного мозку (10.08.2024, 14.08.2024) без порушення функції нервової системи. Через погіршення самопочуття, ОСОБА_2 було направлено на повторне лікування до клініки психіатричної НВМКЦ «ГВКГ», не завершивши весь період реабілітації в ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України.
Після реабілітації солдат ОСОБА_2 повторно був госпіталізований до НВМКЦ «ГВКГ» 05.10.2022, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 виникло різке погіршення стану.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №128 від 17.10.2022 солдат ОСОБА_2 помер у НВМКЦ «ГВКГ» ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням причини смерті: раптова серцева смерть.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України(далі - Інструкція № 332).
Згідно пунктів 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №332 встановлено, спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців.
Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби.
Виходячи із аналізу положень Порядку №608 та Інструкції №332 суд зазначає, що у разі виникнення нещасних випадків, зокрема, випадки смерті військовослужбовців, розслідування проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо за приписами Інструкції №332.
Як уже зазначалось вище, згідно рапорту лейтенант ОСОБА_4 від 31.08.2023 останній просив призначити комісію по проведенню розслідування нещасного випадку (смерті) солдата ОСОБА_2 відповідно до Інструкції №332.
Натомість, доказів призначення комісії по проведенню розслідування нещасного випадку (смерті) солдата ОСОБА_2 відповідно до зазначеної Інструкції відповідачем не надано.
Між тим, як вбачається з оскаржуваного акту, під час службового розслідування відповідачем не були достеменно з'ясовані всі обставини смерті, зокрема, не взято до уваги отримання ОСОБА_2 травм під час виконання службових обов'язків 10.08.2024, 14.08.2024, про що вказано у консультаційному висновку спеціаліста КУ «Центральна районна лікарня» міста Костянтинівка від 28.08.2022, виписному епікризі №11468, медичній карті хворого та не з'ясовано обставини, пов'язані з цим.
Крім того, під час проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця у лікувальному закладі судово-медична експертиза не проводилась, а висновок про смерть солдата ОСОБА_2 зроблений на підставі лікарського свідоцтва про смерть №128 від 17.10.2022, де причиною смерті зазначено: « Раптова серцева смерть».
Разом з тим, лікарське свідоцтво про смерть не є рівноцінним висновку судово-медичної експертизи, а тому висновки відповідача в акті про відсутність причинно-наслідкового взаємозв'язку смерті із проходженням військової служби є передчасними.
Також, суд вважає слушними доводи позивача у контексті наведеного про те, що у довідці військово-лікарської комісії № 211107 від 29.04.2022, виданої ОСОБА_2 під час мобілізації до лав ЗСУ, зазначено, що на той момент ОСОБА_2 був повністю здоровим та придатним до військової служби. Зазначене підтверджує ту обставину, що погіршення стану здоров'я військовослужбовця ОСОБА_2 відбулось саме під час проходження військової служби.
При цьому, висновок про те, що позивач не звертався до свого командування про проблеми зі здоров'ям через отримані травми не може бути взятий до уваги, оскільки відсутні докази визнання його таким, що самовільно залишив військову частину.
Безпідставними також є твердження військової частини про те, що солдат ОСОБА_2 за час проходження служби не звертався за медичною допомогою, які спростовуються довідкою від 10.08.2022, сформованою бойовим медиком молодшим лейтенантом ОСОБА_11 (а.с.136).
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача про відсутність записів відносно солдата ОСОБА_2 в Журналі бойових дій, оскільки відсутність записів в журналі не звільняє відповідача від обов'язку провести відповідне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли травмуванню.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності проведення службового розслідування, оскільки відображені в акті службового розслідування висновки належним чином не вмотивовані, не відповідають встановленим обставинам.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, висновки відповідача про результати службового розслідування не можуть бути визнанні обґрунтованими та повними.
Поряд з цим, слід також зазначити, що за приписами розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 на підставі рапорту лейтенанта ОСОБА_4 від 31.08.2023 призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2023 №6205.
В той час, як акт службового розслідування складено 31.01.2024 та наказ про результати службового розслідування виданий 31.01.2024, тобто з порушенням встановленого законодавством строку, без надання доказів продовження такого строку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем порушено процедуру службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , а також беручи до уваги те, що військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано та належним чином досліджено цілу низку обставин, що мають визначальне значення у спірних правовідносинах, суд вважає з необхідне визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 31.01.2024 № 378, а також визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2024 № 380 «Про результати службового розслідування», як такі що прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, непропорційно.
Виходячи із положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що позивачем оскаржуються індивідуальний акт, суд може відповідача у цій справі зобов'язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати військову частинку НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування щодо факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України, який служив на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належним чином не доведено правомірність оскаржуваних позивачем акту та наказу про результати службового розслідування, та не подано відзиву на позовну заяву.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставин у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування акту, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 31.01.2024р. №378, проведеного за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України та служив на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2024р. №380 «Про результати службового розслідування».
4. Зобов'язати Військову частинку НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування щодо факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України, який служив на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні, шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.