ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" січня 2025 р. справа № 300/6220/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді О.Л. Тимощука, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,-
ОСОБА_2 (надалі, також представник позивача, адвокат Кіяшко Т.М.), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі, також відповідач, Департамент, Департамент стратегічних розслідувань), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 41 253,61 гривень, індексації грошового забезпечення у сумі 3 307,92 гривень, компенсації частини одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 5 463,41 гривень;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 41 253,61 гривень, індексації грошового забезпечення у сумі 3 307,92 гривень, компенсації частини одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 5 463,41 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом Департаменту стратегічних розслідувань від 15.04.2020 №101 о/с "По особовому складу" звільнено зі служби в поліції за власним бажанням майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 4 відділу (боротьба з організованими групами з ознаками корупції) Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області з 22.04.2020. Представник позивача зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №300/2602/23 зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань провести ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення за квітень 2020 року та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 5574,48 гривень. Виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 5463,41 гривень відповідачем здійснено 26.01.2024. Також, адвокат Кіяшко Т.М. вказує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №300/2603/23 зобов'язано Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення листопад 2015 року. Департаментом захисту економіки Національної поліції України 08.11.2023 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 3 307,92 гривень. Окрім цього, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №300/3259/23 зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 та 2018 роки у кількості 3 (три) доби та 15 (п'ятнадцять) діб відповідно, додаткової оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій у кількості 70 (сімдесят) діб, що в загальній кількості становить 88 (вісімдесят вісім) днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. Як зазначає адвокат Кіяшко Т.М., виплату позивачу грошової компенсації за невикористанні дні відпустки здійснено відповідачем 31.07.2024.
За доводами представника позивача, останньою 04.08.2024 засобами поштового зв'язку направлено на адресу Департаменту заяву про здійснення перерахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення терміну виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 41 253,61 гривень, індексацію грошового забезпечення у сумі 3 307,92 гривень, компенсацію частини одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 5 462,41 гривень, всього на загальну суму 50 024,94 гривень. Адвокат Кіяшко Т.М. наголошує, що станом на дату подання позовної заяви (13.08.2024) кошти у вигляді компенсації втрати частини доходів від Департаменту стратегічних розслідувань на картковий рахунок ОСОБА_1 не зараховувалися.
Представник позивача звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (надалі, також Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Адвокат Кіяшко Т.М. наголошує, що згідно з статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. З урахуванням наведеного, представник позивача переконаний, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 41 253,61 гривень, індексації грошового забезпечення у сумі 3 307,92 гривень, компенсації частини одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 5 463,41 гривень. Беручи до уваги зазначене, з метою захисту порушеного права, ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втраченої частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення в сумі 3 307,92 гривень; компенсації частини одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5 463,41 гривень та зобов'язання нарахувати та виплатити відповідну компенсацію залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.84-87).
Представник позивача 27.08.2024, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій просила:
- залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення в сумі 3 307,92 гривень, компенсації частини одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5 463,41 гривень та зобов'язання нарахувати та виплатити відповідну компенсацію;
- відкрити провадження у справі 300/6220/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 41 253,61 гривень та зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 41 253,61 гривень (а.с.91-95).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.09.2024 постановив позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втраченої частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення в сумі 3 307,92 гривень; компенсації частини одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5 463,41 гривень та зобов'язання нарахувати та виплатити відповідну компенсацію повернути позивачу (а.с.96-97).
Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втраченої частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 41253,61 гривень та зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію. Розгляд справи постановлено здійснювати за правила спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України) (а.с.98-100).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 17.09.2024 та зареєстрований в канцелярії суду 18.09.2024 (а.с.107-121). Департамент стратегічних розслідувань вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Мотивуючи свою позицію відповідач наголошу, що ОСОБА_1 у позовній заяві вказав, що 04.08.2024 надіслав засобами поштового зв'язку на адресу Департаменту заяву про здійснення перерахунку та виплати компенсації втрати частини доходів, однак станом на дату подання позовної заяви (12.08.2024) кошти у вигляді компенсації втрати частини доходів від Департаменту стратегічних розслідувань на карткові рахунки позивача не надходили, а відтак останній вважає, що це свідчить про бездіяльність відповідача. Втім, Департамент стратегічних розслідувань звертає увагу, що за змістом статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Таким чином, відповідач переконаний, що тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати, особа набуває право на звернення до суду з позовною заявою. Відтак, Департамент вважає, що ОСОБА_1 міг набути право на звернення до суду з даним позовом лише після отримання від Департаменту стратегічних розслідувань відмови у задоволенні його заяви про виплату компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зауважує, що заява адвоката Кіяшко Т.М. про здійснення перерахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати зареєстрована в Департаменті 13.08.2024, в той час, як ОСОБА_1 12.08.2024 вже подав до суду позовну заяву. Відповідач наголошує, що згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі, також Закон №393/96-ВР) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Таким чином, відповідач переконаний, що позивач мав право на звернення до суду щодо визнання бездіяльності Департаменту протиправною у разі отримання листа-відмови або у разі не отримання після спливу строку, визначеного частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, відповіді на заяву, тобто 13.09.2024. Зважаючи на вказане, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Також, Департамент звертає увагу, що у відповідності до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідач наголошує, що станом на 29.05.2024 (дату набрання законної сили рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №300/3259/23) останній не мав змоги виконати рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 41 253,61 гривень, у зв'язку з відсутністю таких коштів.
З урахуванням зазначеного, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Згідно з наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (по особовому складу) від 15.04.2020 №101 о/с, майор поліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Донецькій області з 22.04.2020 звільнений із служби в поліції (за власним бажанням) відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі, також Закон №580-VIII) (а.с.22).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №300/3259/23:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 та 2018 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 88 днів;
- зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 та 2018 роки у кількості 3 (три) доби та 15 (п'ятнадцять) діб відповідно, додаткової оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій у кількості 70 (сімдесят) діб, що в загальній кількості становить 88 (вісімдесят вісім) днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117242587).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі №300/3259/23 апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119375497).
Згідно з платіжною інструкцією від 29.07.2024 №3320, Департамент стратегічних розслідувань 31.07.2024 виплатив ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 41253,61 гривень відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №300/3259/23 (а.с.118).
Представник позивача 04.08.2024 засобами поштового зв'язку Акціонерного товариства "УКРПОШТА" направив на адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України заяву про здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (а.с.34-37).
Позивач у позовній заяві стверджує, що станом на дату звернення до суду із позовною заявою (13.08.2024) "кошти у вигляді компенсації втраченої частини доходів від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на картковий рахунок ОСОБА_1 , не зараховувались" (а.с.2).
Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 41 253,61 гривень, позивач звернувся до суд за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 (надалі, також Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За приписами статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Згідно з пунктами 5, 7 Порядку №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж виплачено, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постанові від 29.04.2020 року (справа №420/2093/16-а).
Відповідно до частини 5 статті 245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне відмітити таке.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №300/3259/23 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 та 2018 роки у кількості 3 (три) доби та 15 (п'ятнадцять) діб відповідно, додаткової оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій у кількості 70 (сімдесят) діб, що в загальній кількості становить 88 (вісімдесят вісім) днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117242587).
Згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 300/3259/23 набрало законної сили 29.05.2024.
У відповідності до відомостей платіжної інструкції від 29.07.2024 №3320, Департамент стратегічних розслідувань 31.07.2024 виплатив ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 41 253,61 грн.
Водночас, суд звертає увагу, що за змістом частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі, також КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (надалі, також Закон №504/96-ВР) встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з правовим регулюванням встановленим пунктом 1 частини 10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Так, "суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток" в розумінні підпункту 2.2.12. пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2004 (надалі, також Інструкція №5) відносяться до "фонду додаткової заробітної плати".
Проте, із аналізу наведеного вище по тексту судового рішення слідує, що компенсація за невикористані дні відпусток, не нараховуються систематично - щомісяця, а виплачується працівнику за його бажанням замість відпустки та/або у разі його звільнення.
Суд вкотре звертає увагу, що за змістом статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, заробітна плата та інше.
Послідовний аналіз коментованих норм свідчить, що в розумінні Закону №2050-ІІІ компенсація за невикористані дні відпусти носить разовий характер.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки така носить разовий характер, що не відповідає вимогам статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Стосовно тверджень відповідача про передчасність позовних вимог, суд зазначає наступне.
Так, за змістом частини 1 статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Представник позивача 04.08.2024 засобами поштового зв'язку Акціонерного товариства "УКРПОШТА" направила на адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України заяву про здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (а.с.34-37).
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України у відзиві на позовну заяву зауважує, що заява адвоката Кіяшко Т.М. від 04.08.2024 про здійснення перерахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати зареєстрована в Департаменті 13.08.2024.
В той же час, ОСОБА_1 , не отримавши відповіді від Департаменту стратегічних розслідувань, 13.08.2024 звернувся до суд за захистом свого порушеного права.
Справді, згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Однак, суд констатує, що відповідач при поданні відзиву на позовну заяву від 17.09.2024 та станом на дату ухвалення судового рішення не надав суду жодних доказів які б свідчили про надання відповіді на заяву представника позивача від 04.08.2024.
Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Беручи до уваги зазначене, суд відхиляє доводи Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про передчасність позовних вимог.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спірних правовідносин не змінюють.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позову, в силу вимог статті 139 КАС України витрати позивача, пов'язані з розглядом даної справи, розподілу не підлягають.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, адреса: вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01201, код ЄДРПОУ - 43305056.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.