ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" січня 2025 р. справа № 300/2358/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 р. у справі № 300/2358/24, яке набрало законної сили за результатом перегляду судом апеляційної інстанції, позов задоволено. Визнано протиправною відмову у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, оформлену листом від 01.12.2023. Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 300/2358/24, яка набрала з дати її прийняття, апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в справі № 300/2358/24 - без змін.
24.12.2024 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення від 17 червня 2024 р. у справі № 300/2358/24, з обґрунтувань, що 22.12.2024 позивач отримав лист № 2601.5-6207/2601.3-24 від 13.12.2024, де відповідачем зазначено, що подана позивачем декларація про відмову від іноземного громадянства не відповідає Формі 45 наказу МВС України від 16.08.2012 № 715 не має підстав для її прийняття. Проте, жодних зауважень від відповідача та його підрозділу до моменту звернення до суду, та у свою чергу жодних зауважень від суду, до форми та змісту Декларації не було, відповідно рішення суду від 17.06.2024 повинно бути виконане у повному обсязі, а Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повинно було повторно розглянути заяву позивача від 24.11.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, що не виконується.
26.12.2024 до суду надійшло заперечення відповідача на клопотання позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до якого зазначено, що на виконання рішення суду від 17.06.2024, УДМС в Івано-Франківській області було повторно розглянуто заяву позивача від 24.11.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийнято відповідне рішення № 2601.5-6207/2601.3-24 від 13.12.2024, за результатами такого розгляду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно частин 4, 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Представник позивача не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у виконанні даного судового рішення та не довів наявності об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю, як зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Таким чином, з огляду на вказане, а також враховуючи те, що представник позивача не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача та наявності об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, на переконання суду, відсутні підстави для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.
За таких обставин, слід відмовити в задоволенні заяви представника позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви представника позивача про зобов'язання подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 р. у справі № 300/2358/24 - відмовити.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Григорук О.Б.