08 січня 2025 року Справа № 280/10299/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у з 2004 року по 2014 рік в органах внутрішніх справ України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у з 2004 року по 2014 рік в органах внутрішніх справ України.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 2004 року по 2014 рік, оскільки на його персональній сторінці такі відомості відсутні, однак відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви. Вказав, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, в якого працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи. Вважає, що внаслідок невнесення відповідних відомостей на виконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків у систему реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи у вищезгаданий період. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано: копію матеріалів звернення позивача про зарахування стажу; копію рішення. Прийнятого за результатами такого звернення: розрахунок стажу позивача, здійсненого за результатами такого звернення.
25 листопада 2024 року представник відповідача через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду надав разом із витребуваними документами відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що з урахуванням положень статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 позивач 02 серпня 2004 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Наказ ЗЮІ № 77 о/с від 26 липня 2004 року) та 30 грудня 2014 року звільнений з органів внутрішніх справ України (Наказ № 571 о/с від 30 грудня 2014 року). В матеріалах електронної пенсійної справи позивача в наявності довідка про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, видана Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ від 06 лютого 2024 року № 83, яка містить інформацію про період роботи в Запорізькому юридичному інституті лише з 01 січня 2005 року по 17 липня 2007 року. В той же час, особам рядового і начальницького складу, поліцейським відповідно до Закону, періоди роботи з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в органах внутрішніх справ тощо зараховуються до страхового стажу за умови надання довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, що передбачено підпунктом 2 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1, частиною 2 статті 24 Закону № 1058. Отже, у листі Головного управління від 15 жовтня 2024 року позивачу рекомендовано звернутися до страхувальника, з яким він був у трудових відносинах, для отримання відповідної довідки за період роботи з 2004 року по 2014 рік. Оскільки позивачем довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 02 серпня 2004 року по 30 грудня 2014 року до Головного управління не надано, тому у відповідача немає правових підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду. Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У задоволенні позову просить суд відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління та з 04 липня 2022 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Аналогічну інформацію щодо періоду роботи позивача в органах внутрішніх справ у вказаний період містить послужний список ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 20 жовтня 2006 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 02 серпня 2004 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (наказ ЗЮІ № 77 о/с від 26 липня 2004 року) та 30 грудня 2014 року звільнений з органів внутрішніх справ України (наказ № 571 о/с від 30 грудня 2014).
08 жовтня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області одержано заяву позивача від 04 жовтня 2024 року про зарахування до його страхового стажу періоду роботи в органах внутрішніх справ з 2004 року по 2014 рік, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20 жовтня 2006 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 жовтня 2024 року позивача проінформовано про неможливість здійснення такого зарахування у зв'язку із відсутністю у Реєстрі застрахованих осіб персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення страхових внесків позивача у вказаний період, у зв'язку із чим ОСОБА_1 запропоновано звернутись до страхувальника, із яким він перебував у трудових відносинах у період з 2004 року по 2014 рік з метою одержання відповідної довідки.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп - від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон № 1058.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно вимог статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься і у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 грудня 2019 року по справі № 235/805/17, від 06 грудня 2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06 грудня 2019 року по справі № 500/1561/17, від 05 грудня 2019 року по справі № 242/2536/16.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , судом установлено, що позивач в спірний період з 02 серпня 2004 року по 30 грудня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 2004 року по 2014 рік, у якості підстав орган пенсійного фонду вказав про відсутність відомостей щодо вказаного періоду в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідка про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються, зокрема виконавчими органами Пенсійного фонду для визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Отже, внесення або невнесення роботодавцем під час заповнення та надання до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу в відповідному звітному періоді помилкових даних щодо працівника-застрахованої особи, тягне порушення прав останнього під час оформлення пенсії та має суттєвий вплив при визначенні розміру пенсії під час її нарахування, оскільки застрахованою особою за відповідний період здійснювалися страхові внески з заробітку (доходу) за конкретний період роботи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Пункт 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою КМУ від 04 червня 1998 року №794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 11 вказаного Положення фізична особа має право у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу з заявою про їх виправлення.
Згідно положень розділу IV постанови Правління ПФУ 18 червня 2014 року № 10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Положення № 10-1), реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною 3 статті 20 Закону та частини 3 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною 3 статті 20 Закону та частини 3 статті 21 Закону №1058-IV.
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема,: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат.
Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
З наведеного можна зробити висновок, що до облікових карток, які є складовими Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, зокрема про трудовий стаж, при цьому у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Окремо суд вказує на те, що частинами 4-6, 9, 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пункті 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Також, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 106 №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, в якого працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.
При цьому, на думку суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Суд також зауважує, що за приписами частини 3 статті 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З приводу посилань відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №770, якою затверджено Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року (далі - Порядок № 770)
Відповідно до пункту 2 Порядку № 770 під час звернення за призначенням пенсії (переведенням на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») особою, яка належить до однієї із категорій, зазначених у пункті 1 цього Порядку, територіальний орган Пенсійного фонду України перевіряє індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).
Територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує відповідні періоди служби до страхового стажу на підставі реєстру застрахованих осіб, якщо в ньому є необхідні для обчислення страхового стажу відомості щодо грошового забезпечення та сплати страхових внесків.
У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо грошового забезпечення страховий стаж зараховується на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, виданої військовою частиною чи органом, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення.
У разі передачі справ до архівних установ довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески подаються військовою частиною чи органом, який сплачував грошове забезпечення, на підставі інформації з архівних установ.
У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини чи органу, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення, довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески видаються правонаступниками або органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів.
Форми довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Якщо документи про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, знищені у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин, суми грошового забезпечення розраховуються в порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 7 Порядку територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має право перевіряти обґрунтованість видачі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Суд враховує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16 вересня 2015 року № 730, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому працював позивач у спірний період згідно записів у його трудовій книжці, ліквідовано, без зазначення інформації щодо наявності у нього правонаступників, що позбавляє останнього можливості одержати у роботодавця довідку із зазначенням відомостей про суми заробітної плати у спірний період.
Таким чином, суд наголошує, що за наявними у матеріалах адміністративної справи документах, які досліджені судом, у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні позивачу спірного періоду роботи до страхового стажу.
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням наданого відповідачем до суду на виконання вимог ухвали судді від 11 листопада 2024 року розрахунку стажу позивача, проведеного за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року щодо зарахування стажу, до його страхового стажу із періоду роботи, який є спірним в межах даної адміністративної справи (2014 - 2018 роки) вже зараховано наступні періоди: з 01 грудня 2007 року по 22 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року, з 01 грудня 2008 року по 16 грудня 2008 року.
Відтак, вказані вище періоди роботи повторному зарахуванню до страхового стажу не підлягають.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених судом обставин, наявних у трудовій книжці Серії НОМЕР_2 та послужному списку (№ 0091693) записів, а також розрахунку стажу, суд дійшов до висновку, що відповідачем допущено протиправні дії в частині не зарахування до страхового стажу позивача наступних періодів роботи в органах внутрішніх справ України: 02 серпня 2004 року по 30 листопада 2007 року, з 23 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 лютого 2008 року по 30 листопада 2008 року, з 17 грудня 2008 року по 30 грудня 2014 року.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02 серпня 2004 року по 30 листопада 2007 року, з 23 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 лютого 2008 року по 30 листопада 2008 року, з 17 грудня 2008 року по 30 грудня 2014 року в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02 серпня 2004 року по 30 листопада 2007 року, з 23 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 лютого 2008 року по 30 листопада 2008 року, з 17 грудня 2008 року по 30 грудня 2014 року в органах внутрішніх справ України, з дати одержання органом пенсійного фонду заяви про зарахування стажу від 04 жовтня 2024 року (вх. № 17926/Р-0800-24 від 08 жовтня 2024 року).
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення 08 січня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов