07 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6072/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 071750013963 від 16.08.2024 року;
2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з дати звернення за призначенням такої пенсії - з 09.08.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, за відсутності страхового стажу 26 років на дату набуття пенсійного віку (59 років).
Позивач вважає рішення відповідача, яким відмовлено у призначенні пенсії незаконними, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії вона досягла необхідного віку та має необхідний страховий стаж.
Ухвалою судді від 30.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.10.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, виходячи з наступного.
Так, рішенням № 071750013963 від 16.08.2024 року Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у зв'язку з відсутністю права на даний вид пенсії (відсутній страховий стаж 26 років на дату набуття пенсійного віку 59 років).
Вказує, що до 01.05.2016 року пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723) призначаються особам, які: досягли пенсійного віку; мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не отримували пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723; на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року.
Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 899 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяців 18 днів, з них стаж державної служби складає 22 роки 01 місяць.
Враховуючи те, що у позивача на дату набуття пенсійного віку 59 років, тобто у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, відсутній страховий стаж 26 років (а складає лише 25 років 11 місяців 18 днів), у Головного управління відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 3723.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого за № 071750013963 від 16.08.2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю права на даний вид пенсії (відсутній страховий стаж 26 років на дату набуття пенсійного віку 59 років).
При цьому, зі змісту спірного рішення, страховий стаж позивача складає 25 років 11 місяців 18 днів, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби - 22 роки 01 місяць.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом про визнання відповідного рішення протиправним та зобов'язанням призначити їй пенсію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 року), право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Із урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 року) зберігають право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року та мають передбачені частиною 1статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки було викладено у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17.
Під час розгляду справи судом встановлено, що в якості підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії за Законом № 3723 стала відсутність необхідного страхового стажу 26 років на дату набуття пенсійного віку - 59 років (у період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року).
В контексті наведеного, суд зазначає, що у ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема встановлено:
Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року (ч. 1 ст. 26).
Відтак, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723 (09.08.2024 року), ОСОБА_1 досягла встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку - 63 роки, станом на 01 травня 2016 року - дату набрання чинності Законом № 889-VIII мала необхідний страховий стаж - 25 років 11 місяців 19 днів та мала стаж державної служби, визначений п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII і ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ - не менше як 20 років, а саме 22 роки 01 місяць 26 днів, а тому має право на пенсію за віком, відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 року у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 року у справі №810/637/18.
Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням обставин справи та з метою належного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з дати звернення за призначенням такої пенсії - з 09.08.2024 року.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83 код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 071750013963 від 16.08.2024 року ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з дати звернення за призначенням такої пенсії - з 09.08.2024 року.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті