08 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/7986/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 11440,67 грн., у т. ч. пеня в розмірі 80,67 грн. по платежу 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Закарпатській області зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 11440,67 грн., у т. ч. пеня в розмірі 80,67 грн. У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку борг не сплатив, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв на адресу, яка вказана у позовній заяві, та міститься Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, до суду повернувся не вручений конверт з вмістом судового поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 4 ст.124 КАС України встановлено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.11 ст.126 КАС України копія ухвали від 03.12.2024 року вручена відповідачу належним чином.
Враховуючи те, що суд вжив передбачені КАС України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження та про встановлений судом строк для подання відзив на позовну заяву у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у ній відзиву на позовну заяву від останньої не надійшов, суд відповідно до вимог ч.6 ст.162 КАС України розглядає справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України.
14 грудня 2022 року відповідач звернувся до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Мукачівська ДПІ) із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №39375/6/53.
Згідно з даними розрахунку податкового боргу за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 11440,67 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб (основний платіж - 11360,00 грн., пеня - 80,67 грн.).
З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Закарпатській області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п.15.1-15.2 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до підпунктів 291.2, 291.3 статті 293 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 1 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.
Згідно із підпунктом 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до підпункту 1 пункту 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру прожиткового мінімуму.
Абзацами першим, другим пункту 295.1 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року
З аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що, якщо особою обрано спрощену систему оподаткування, то вона має сплачувати єдиний податок, шляхом здійснення авансованого внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця у розмірі визначеному законом, залежно від обраної групи платника єдиного податку.
Відповідач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обрав ставку податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
У урахуванням наведеного, ставка єдиного податку становить 20% до розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024 - 1420,00 грн. (7100,00*20% = 1420,00*0,9 = 1278,00 грн.).
Відповідачу нараховано єдиний податок за січень-серпень 2024 року в розмірі 11360,00 грн. (1420,00*8 міс.).
Таким чином, оскільки відповідач не сплатив узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (платник єдиного податку другої групи), то така сума на підставі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податковим боргом.
За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України Головне управління ДПС у Закарпатській області, на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення направило податкову вимогу №0004123-1305-0716 від 13.11.2023 року на суму 4020,00 грн., однак конверт було повернуто відправнику відповідно до довідки Ф.20 (повідомлення №0600061700070).
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарг через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Отже, вищезазначена податкова вимога вручена відповідачу у спосіб, визначений законом.
Податкова вимога ані у адміністративному, ані у судовому порядку не оскаржена. Після надіслання вимоги сума податкового боргу відповідача збільшилася. Доказів погашення податкового зобов'язання стороною відповідача в добровільному порядку станом на день розгляду справи суду не надано.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Оскільки зазначена вище податкова вимога не втратила юридичної сили, у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкової вимоги платнику податків.
Щодо нарахування пені за визначеними сумами грошового зобов'язання контролюючим органом слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).
Згідно із п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Отже, пеня нараховується у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) та розраховується із суми податкової заборгованості, включаючи суму штрафу, на яку теж нараховується пеня.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача станом на день розгляду справи становить 11440,67 грн.
Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За приписами п.п.95.2, 95.4 ст.95 ПК України стягнення коштів з платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надсилання такому платнику податкової вимоги.
Отже, обов'язку платника податків сплачувати податки кореспондує праву контролюючого органу звертатися з вимогою про стягнення податкового боргу до суду.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Закарпатській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52 м. Ужгород, Закарпатська область 88008, код ЄДРПОУ 44106694) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг в сумі 11440,67 грн. (одинадцять тисяч чотириста сорок гривень 67 коп.) по платежу 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич