08 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6166/24
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Сідак Павло Петрович в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.08.2024 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.08.2024 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року №260/10604/23/23 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення. Після цього позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, однак у відповідь отримав відмову. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову. Вказує, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 року у справі №260/10604/23 позивачу 31.08.2024 року згідно платіжної інструкції №7280 від 30.08.2024 року, розрахункового листа від 10.10.2024 року №786 здійснено перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 79838,35 грн (військовий збір - 1215,81 грн). Також зазначено про те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2018 року, а тому вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року є протиправною та не може бути задоволена.
Зауважує, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дата нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі в органах Держприкордонслужби. Останнє місце військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим судом встановлено, що позивач з 17.01.2018 року був зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення (а.с. 32).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача виключено зі списків особового складу 05.10.2022 року (а.с. 32, на звороті).
Як вбачається із вищевказаного наказу позивач вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12.09.2023 року №695-ОС ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків прикордонного загону з 12.09.2023 року (а.с. 7).
Таким чином, суд вказує на те, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні саме з 17.01.2018 року по 05.10.2022 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року в справі № 260/10604/23, яке залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 року, зокрема зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ):
вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 17 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 жовтня 2022 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум.
НОМЕР_1 прикордонний загін 31.08.2024 року здійснив позивачу виплату нарахованої індексації грошового забезпечення у сумі 79838,35 грн (а.с. 30), на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року в справі № 260/10604/23.
Надалі представником позивача на адресу відповідача був на правлений адвокатський запит про виплату ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2018 року по день фактичної виплати.
НОМЕР_1 прикордонний загін у листі від 11.09.2024 року № 09/11615-24-Вих зазначив, що кошторисом видатків військової частини НОМЕР_2 на 2024 рік не передбачено кошторисних призначень на компенсацію втрат частини доходів громадян у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 1,2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Відповідно до п. 3 Порядку №159, Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян.
З аналізу ст. 1 Закону №2050-ІІІ випливає, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, у який викладено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Як вже встановлено судом з матеріалів справи, на виконання рішення від 21.02.2024 року у справі №260/10604/23 відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення у сумі 79788,35 грн. за період з 17.01.2018 року по 28.02.2018 року та за період з 01.03.2018 року по 05.10.2022 року.
Отже, оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за нарахований період з 17.01.2018 р. по 31.08.2024 р.
Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2018 року у справі №822/1110/16, 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2018 р. по 31.08.2024 р. та з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2018 р. по 31.08.2024 р.
Що стосується періоду з 01.12.2015 по 17.01.2018 року, за який позивач також просить йому нарахувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, то суд вказує на те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки у вказаний період НОМЕР_1 Прикордонним загоном не здійснювалася індексація грошового забезпечення позивача, так як такий у даний період не проходив військову службу у вказаному прикордонному загоні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», підстав для розподілу судового збору немає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2018 року по 31.08.2024 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з17.01.2018 року по 31.08.2024 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.А. Гебеш