Справа № 609/19/25
2/609/111/2025
08 січня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Харлан М.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні,-
07 січня 2025 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Магдич Ольга Олександрівна звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрійі статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 176, 177 ЦПК України.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Аналогічне положення міститься в п. 12, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до якого у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Представником позивачів в позовній заяві заявлено дві позовні вимоги, зокрема остання просить визнати за позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 право власності на частину будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та вселити позивачів у вищевказаний житловий будинок зобов'язавши відповідача не чинити перешкод у його користуванні.
Таким чином представник позивачів заявила вимоги майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за поданням до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивачем до позовної заяви долучено платіжну інструкцію №0.0.4109325536.1 про сплату судового збору в розмірі 1250,00 грн.
Тобто, позивачами в повному обсязі сплачений судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 1 відсотка від ціни позову, а саме 1250,00 грн., а за вимогу немайнового характеру відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивачами не сплачено.
Таким чином, за вимогу вселити позивачів у вищевказаний житловий будинок зобов'язавши відповідача не чинити перешкод у його користуванні, яка є вимогою немайнового характеру, позивачі мали би сплатити 1211,20 гривень судового збору.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачам.
Водночас, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачам строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме:
1) сплатити судовий збір відповідно до заявлених вимог немайнового характеру та подати суду оригінал платіжних документів про сплату судового збору.
На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 175, 177 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні залишити без руху та надати позивачам строк до десяти днів з дня вручення ухвали суду, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена та підписана 08 січня 2025 року.
Суддя: М.В. Харлан