Справа №461/10244/24
Провадження №3/461/119/25
07 січня 2025 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л.Д., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працює, постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 , виданий 14 лютого 2022 р., орган, що видав 4628,
за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -
07.12.2024 р. близько 05 години громадянка України ОСОБА_1 поверталася з приватної поїздки з Республіки Польщі в Україну через п/п «Рава-Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, автомобілем марки «Mercedes-benz Sprinter 318CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
В ході митного контролю автомобіля марки «Mercedes-benz Sprinter 318CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
Автомобіль було скеровано зі смуги спрощеного митного контролю на оглядовий майданчик. де під час проведення поглибленого огляду крім товарів, дозволених до переміщення через митний кордон України ч.1 ст.374 Митного кодексу України було виявлено товар, а саме: цукерки шоколадні "Ferrero Rocher", виробництво фірма "Ferrero-Rocher" Німеччина (кінцева дата споживання 06.05.25) в упаковках по 200 г - 456 упаковок загальною вагою 91,2 кг.
Товар знаходився у багажному відділенні автомобіля у картонних коробках без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару гр. ОСОБА_1 до митного контролю не подала та визнала даний товар своєю власністю.
Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 вчинила дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом недекларування, тобто не заявила за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.
Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке їй інкриміноване. До останньої слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні порушення митних правил визнала та просила суворо її не карати. Просила суд врахувати, що вона самостійно утримує та виховує двох неповнолітніх дітей та є особою з інвалідністю 3 групи..
Суд, заслухавши думку представника Львівської митниці, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління, охороняються законодавством, що встановлює митні правила, і яким завдається шкода у випадку вчинення митних правопорушень.
Об'єктивною стороною порушень митних правил є зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об'єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Об'єктивну сторону характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення порушень митних правил.
Факт вчинення ОСОБА_1 митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України підтверджується даними, що містяться в:
- протоколі про порушення митних правил № 1568/20900/24 від 07.12.2024 р.;
- акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
- довідці про вартість товару;
-письмових поясненнях ОСОБА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, а саме у недекларуванні товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
Так, вирішуючи питання визначення виду та розміру стягнення, суд враховує те, що ОСОБА_1 вину у вчинені правопорушення визнала та у вчиненому щиро розкаялась, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких виховує самостійно. Є особою з інвалідністю 3 групи що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_3 .
Пом'якшуючою покарання обставиною суд визнає щире каяття особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Так, зокрема в ході судового розгляду остання надала визнавальні пояснення та засудила свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу. При цьому суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею правопорушення, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві пояснення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює порушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у даному випадку.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу, в межах встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, без конфіскації товарів.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, суд-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 коп.
Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1568/20900/24 від 07.12.2024 року товар, - повернути ОСОБА_1 для його вивезення на митну територію держави, з якої його було ввезено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 544,47 грн.
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Д, Мироненко