1Справа № 335/13473/24 1-кс/335/29/2025
07 січня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001076 від 10.02.2024 року, досудове розслідування у якому здійснюється Пологівським РВП ГУНП в Запорізькій області, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботина Харківської області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001076 від 10.02.2024 року, досудове розслідування у якому здійснюється Пологівським РВП ГУНП в Запорізькій області, в обґрунтування якого зазначено наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого стрільця 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, ВОС-100868Д та він вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідними Указами Президента України продовжувався та діє до теперішнього часу.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
17.11.2023 року ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, не з'явився з лікувального закладу до місця несення служби в районі населеного пункту Оріхів Пологівського району Запорізької області, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні. Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, обставини його вчинення, а також дані про особу підозрюваного, наполягав на наявності ризиків, про які зазначено у клопотанні. Вважає, відсутніми підстави застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного, тому просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні триває до 28.01.2025 року.
Захисник у судовому засіданні проти клопотання не заперечував, разом з тим просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на те, що підозрюваний, усвідомив свій вчинок та бажає продовжити військову службу.
Підозрюваний у судовому засіданні проти клопотання не заперечував, підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Пологівським РВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001076 від 10.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у якому 31.10.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
06.01.2025 року, о 16 годині 40 хвилин, ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали слідчого судді від 11.12.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжкого злочину, та передбачений Законом вид покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Також слідчий суддя враховує дані про особу, вік і стан здоров'я підозрюваного, який раніше не засуджений, розлучений, неповнолітніх дітей не має, має реєстрацію місця проживання.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу підозрюваного, а також наведені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження, на переконання слідчого судді, дослідженими матеріалами повністю підтверджуються ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке вчинено під час дії правового режиму воєнного стану, що свідчить про його максимальний ступінь суспільної небезпеки.
За змістом ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України" крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що тяжкість покарання, передбачена Законом за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, у сукупності з обставинами його вчинення та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також його особи, обґрунтовують доводи органу досудового розслідування щодо підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та зумовлюють неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж той, про застосування якого подано дане клопотання.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із видів яких є запобіжні заходи.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не наведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.
Таким чином, встановлені слідчим суддею обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також з метою запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.
Виходячи з мети застосування запобіжного заходу, якою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, оцінивши в сукупності всі вищевстановлені обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчим суддею не визначається розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Доводи сторони захисту щодо можливості визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання.
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання - з 06.01.2025 року, та, відповідно до ст.ст. 197, 219 КПК України, слідчий суддя визначає строк дії даної ухвали в межах строку досудового розслідування - до 28.01.2025 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 192-194, 196, 205, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 28.01.2025 року включно, який обчислювати з 06.01.2025 року.
Встановити строк дії даної ухвали до 28.01.2025 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1